Мелодія ля-мінор: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15)
Рядок 15:
 
== Історія створення ==
Кінострічка, що мала робочу назву «Партії рядова», розповідає про повоєнні роки в [[Галичина|Галичині]] і знімалася на початку [[1980 у кіно|1980-х років]]. Попри те, що оригінальний [[сценарій]] акцентував увагу на трагедії, принесеній у звичайну галицьку сім'ю [[Друга світова війна|Другою світовою війною]], під тиском владних структур картина зазнала значних змін вже на етапі [[монтаж]]у, щоб зображувати діяльність [[ОУН-УПА]] крізь призму [[Соціалізм|радянської ідеології]].<ref>[{{Cite web |url=http://www.dt.ua/3000/3680/64568/ |title=Інтерв'ю письменника Олександра Денисенка для газети «Дзеркало тижня».] |accessdate=26 квітень 2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20081207004416/http://www.dt.ua/3000/3680/64568/ |archivedate=7 грудень 2008 |deadurl=yes }}</ref>
Режисер картини, не поділяючи трактування сценарію, що його нав'язували представники [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]], звернувся до Мирослава Скорика з проханням скласти таку [[саундтрек|музику до кінострічки]], яка могла б «розказати» глядачеві те, чого не можна показати.<ref>{{Cite web |url=http://www.franko.lviv.ua/cult%26sport/skoryk22.htm |title=Іван Вакарчук: «Мирослав Скорик — це творча особистість, без котрої українську музику не можна уявити» — Веб-сторінка Львівського національного університету ім. Івана Франка |accessdate=21 квітень 2019 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20131105060357/http://www.franko.lviv.ua/cult%26sport/skoryk22.htm |archivedate=5 листопад 2013 |deadurl=yes }}</ref>
Вперше твір прозвучав для [[флейта|флейти]] і [[фортепіано]], а згодом композитор зробив [[аранжування|перекладення]] для [[скрипка|скрипки]] з фортепіано, скрипки з [[оркестр]]ом.<ref>[http://www.kreschatic.kiev.ua/ua/2959/art/35300.html Мирослав Скорик: «Соломія Крушельницька порадила моїм батькам послати мене в музичну школу…»&nbsp;— інтерв'ю для газети «Хрещатик».]</ref>