Веселинівка (Броварський район): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta15) |
м →Історичні відомості: доповнення Мітка: редагування коду 2017 |
||
Рядок 43:
Село розташоване за 55 км від столиці України міста [[Київ|Києва]], 18 км від районного центру міста [[Баришівка]], 6 км від автомагістралі {{Автошлях М|03}} Київ — Харків.
== Історія ==
[[Файл:Веселинівка. Садибний будинок Семіградової. Кін. 19 ст..jpg|alt=Веселинівка. Садибний будинок Семіградової. Кін. 19 ст.|left|thumb|Веселинівка. Садибний будинок Семіградової. Кін. 19 ст.]]
Відоме з початку — середині [[XVI століття]] за назвою ''Скопці'', сучасна назва — з [[1946]] року.
Рядок 52:
[[Файл:Веселинівка. Вище училище ткацтва. 1910р..jpg|alt=Веселинівка. Вище училище ткацтва. 1910р.|left|thumb|Веселинівка. Вище училище ткацтва. 1910р.]]
Станом на [[1885]] рік у колишньому державному та власницькому селі, центрі [[Скопецька волость|Скопецької волості]], мешкало 3267 осіб, налічувалось 618 дворових господарств, існували православна церква, школа, земська станція, 5 постоялих будинків, 5 лавок, 39 вітряних млинів, 2 маслоробних заводи<ref>{{ВВСЕР-3-1885}}</ref>.
Село сильно постраждало від [[Голодомор]]у 1932-1933 років, проведеного радянським урядом з метою винищення українського селянства. Як відповідь на опір примусовій [[Колективізація|колективізації]] комуністична влада проводила масове вилучення хліба у місцевих жителів. Місцеві активісти, які допомагали більшовикам, отримали народу назву "щупалець" через завзятість у вишукуванні зерна і всіх харчових продуктів. Керували цією бригадою Мелешко Дмитро, Дніпровський Петро та Красноштан Іван – агент, присланий з області. Особливу активність проявляли Либарецькі, які мешкали в комуні. За свідченням очевидців, коли один із «щупальців» Петро Дніпровський виявив у свого сусіда Куделі Мусія зерно, яке той приховав для голодних дітей, комунар забрав його собі. За вцілілими архівними даними з 5 січня 1932 року по 24 грудня 1932 року встановлено прізвища 168 загиблих голодною смертю жителів села. Очевидці трагедії називають число у понад півтисячі померлих. Вони ж доповнили архівний список прізвищами ще 25-ти своїх замучених голодом односельців<ref>[[Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні]]: Київський обласний том. — «Буква», 2008. - с. 32</ref>.
{{Перепис-1897|+|2001|2067|4056}}<ref>{{НМРИ-500-1905|1-176}}</ref>.
| |||