Моріс Луїс: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 14:
== Творчість ==
1940 року Луїс повернувся до [[Балтимор]]а, де займався викладанням. 1948 року він почав малювати фарбою «Magna» на [[Акрилові фарби|акриловій основі]], розробленою для нього друзями, нью-йоркськими майстрами {{нп|Леонард Бокур|Леонардом Бокуром|en|Leonard Bocour}} і {{нп|Сем Ґолден|Семом Ґолденом|en|Sam Golden}}. 1952 року Луїс переїхав до [[Вашингтон]]а, де працював майже в ізоляції. У 1950-х роках він і група художників, до яких увійшли [[Кеннет Ноланд]], {{нп|Джин Девіс||en|Gene Davis (painter)}}, {{нп|Том
1953 року Луїс і Ноланд відвідали нью-йоркську студію {{нп|Гелен Франкенталер||en|Helen Frankenthaler}}. Їх сильно вразила техніка нанесення фарби на полотно, яку художниця застосувала особливо в картині ''[https://www.wikiart.org/uk/gelen-frankentaler/mountains-and-sea-1962 «Гори і море»]'' (1952). Після повернення до Вашингтона Луїс і Ноланд експериментували з різними методами нанесення фарби. Луїс малював на незаґрунтованому полотні сильно розбавленою фарбою, яка текла по похилій поверхні, створюючи ефект світлопрозорої ''кольорової вуалі''. Тут відчувався сильний вплив Франкенталер.<ref name="Fenton1">Fenton, Terry. «[http://www.sharecom.ca/fenton/louis.html Morris Louis]». sharecom.ca. Retrieved December 8, 2008</ref> Принципи «Вуалей» Луїс розвинув у серіях «''Florals''», «''Unfurled''» і «''Stripe''». У цих творах проявився розвиток двох основних якостей [[абстрактний експресіонізм|абстрактного експресіонізму]] 1950-х років — [[жест]]у і кольорового поля. У своїх творчих пошуках художник прийшов до розгляду кольору не як заповнення лінійного малюнка, а як фізичного явища, продовженого за межами картини, на яку його потрібно нанести. Це дозволило художнику зображувати образи, що позбавлені початку і кінця, а тому не піддаються фізичному виміру.<ref>[http://www.bibliotekar.ru/slovar-impr2/264.htm Моріс Луїс] // Енциклопедія живопису {{ref-ru}}</ref>
| |||