Відкрити головне меню

Зміни

4 байти додано ,  5 місяців тому
{{Цитата|''За все життя мені самому занадто гостро не вистачило допомоги, батьківської руки, або дружньої підтримки. І я щоразу намагався відшкодувати це&nbsp;— але вже для інших … Тим більше цей Соге, хронічно безглуздий, якого батько вигнав з дому за виконання моєї музики …, явне теля, та ще й зі схожим на щось прізвищем … Дивлячись на нього, хотілося чи то плакати, чи то грубо реготати …, але я вирішив просто допомогти. Ні композитор, ні музикант, ні людина …, просто дитина, майже ідіот, один посеред Парижа. Він був такий …, якщо Саті йому не допоможе, то йому вже нічого не допоможе …''<ref name="Khanon-1">{{книга|автор=[[Ерік Саті|Эрик Сати]], Юрий Ханон |назва=Воспоминания задним числом|місце=СПб.|видавництво=Центр Средней Музыки|рік=2009|сторінки=563-564|}}</ref>|30|''[[Ерік Саті]], Юрій Ханон. «Спогади заднім числом»''}}
 
Таким чином вже наприкінці 1922 року майже здійснилася недавня мрія жителя Бордо, Анрі Пупара-Соге. І справді, на противагу колишній «Шістці» Ерік Саті (що показово, за ініціативи одного з учасників «Шістки», Даріуса Мійо) створює нову композиторську групу, до якої увійшли майбутній відомий диригент Роже Дезормьєр ({{lang-fr|Roger Désormière}}), майбутній чернець і органіст Максим-Бенжамен Жакоб ({{lang-fr|Maxime-Benjamin Jacob}}), маловідомий композитор Анрі Кліке-Плейєль ({{lang-fr|Henri Cliquet-Pleyel}}) і [[Жак Бенуа-Мешен]] ({{lang-fr|Jacques Benoist-Méchin}}), котрий невдовзі залишив групу.
 
{{Цитата|''Ми відкрили їх удвох: Даріус Мійо і я. Сьогодні ми представляємо їх запросто, без зайвих слів, і щасливі, що можемо це зробити … Вони, в певному розумінні, послідовники естетики групи «Шести» (тільки половини з них, не треба змішувати). Назва «Аркейська школа» прийшла до них від Того, кого вони вирішили обрати своїм «фетишем»&nbsp;— свого старого друга, що живе в цьому передмісті. Забавна думка! Цей «фетиш» вже неабияк послужив: адже і «Шістка» теж подібним чином використовувала його кількома роками раніше … Всі вони учні Шарля Кьоклена. Це він викладав їм хитрість музичного ремесла і навчав пастися на зелених і соковитих звукових галявинах …''<ref name="Khanon-2">{{книга|автор=Эрик Сати, Юрий Ханон.|назва=Воспоминания задним числом|місце=СПб.|видавництво=Центр Средней Музыки|рік=2009|сторінки=557-558|}}</ref>|30|Ерік Саті, «Декілька Молодих Музикантів», промова 14 червня 1923 року в [[Коллеж де Франс]], на сьомому сеансі Авангарду''}}
76 285

редагувань