Мерінг Сергій Федорович: відмінності між версіями

[перевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Wlad Lubart (обговорення | внесок)
Немає опису редагування
Рядок 1:
{{Othernames|Мерінг}}
{{Український державний діяч
| ім'я = Мерінг Сергій Федорович Мерінг
| зображення =
| підпис зображення =
Рядок 48:
| список =
}}
'''Мерінг Сергій Федорович Мерінг''' ({{ДН|||1862}} — {{ДС|||1920}}) — впливовий представник цукроварного промислу, політичний і громадський діяч України.
ДиректорПоходив правлінняз міськогопотомственних кредитногодворян товаристваКиївської губернії німецького походження. Син київського лікаря-терапевта професора університету Св. Володимира, [[таємний радник|таємного радника]] ([[Мерінг Фрідріх Фрідріхович|Фрідріха Мерінга]], якому в кінці XIX століття належало село [[Стара Прилука]] ([[Липовецький район]] Вінницької області). Навчавсята вйого Англії,дружини знавКатерини англійську,Михайлівни німецьку, французьку, іспанську мовиІваненко. В Києві існувала вулиця Мерінгівська, пойменована так, бо там простиралися землі його родини.
 
Випускник [[Колегія Павла Ґалаґана|Колегії Павла Ґалаґана]] (1885) та фізико-математичного факультету університету Св. Володимира. Також навчався в Англії, знав англійську, німецьку, французьку, іспанську мови. В Києві існувала вулиця Мерінгівська, пойменована так, бо там простиралися землі його родини.
 
Був великим землевласником [[Бердичівський повіт|Бердичівського повіту]] (понад 6500 десятин землі), займався сільським господарством. Володів водяним млином і господарством в с. [[Нова Гребля (Калинівський район)|Нова Гребля]] та винокуренним заводом при с. [[Дружне (Калинівський район)|Овечаче]]. В середині 1890-х років був кандидатом в директори правління Київського міського кредитного товариства. Член Бердичівської повітової управи у справах земського господарства, Бердичівський повітовий [[предводитель дворянства]] з 5 листопада 1908 р. до 1910 р., почесний мировий суддя Бердичівського повіту.
 
З 24 жовтня 1918 року — міністр торгівлі й промисловості Української Держави. Після зречення Скоропадського в складі уряду 14 грудня 1918 склав повноваження. Помер 1920. Згідно з деякими свідченнями, 1937 арештований без права листування.