Ервін Роммель: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
м вікіфікація
м вікіфікація
Рядок 339:
У вересні 1943, [[Висадка союзників в Італії|після висадки англо-американських військ]] на півдні [[Апеннінський півострів|Апеннінського півострову]], утворився [[Італійська кампанія (1943—1945)|Італійський театр воєнних дій]]. Бойові дії на ньому вели війська [[група армій «C»|групи армій «C»]] під командуванням [[генерал-фельдмаршал]]а [[Альберт Кессельрінг|А. Кессельрінга]]. Оперативно-стратегічні погляди двох [[фельдмаршал]]ів, які опинилися в [[Італія|Італії]], відразу ж кардинальним чином розійшлися. Гітлер став на бік свого нового улюбленця Кессельрінга, який завжди й з будь-якого приводу з ним погоджувався.
 
Врешті-решт у листопаді 1943 року всі війська, що знаходилися в Італії, були підпорядковані Кессельрінгові, а Роммель знову опинився не при справах. Не знаючи, що робити з ним, Гітлер поки доручив Роммелю проінспектувати [[Атлантичний вал]], колосальну систему довготривалих [[Оборонна споруда|оборонних споруд]], що споруджувалися Вермахтом поздовж узбережжя від [[Данія|Данії]] до [[Іспанія|Іспанії]]. Висновки очолюваної Роммелем інспекції були невтішні для Гітлера. У своїй доповіді фюреру Роммель заявив, що останній для Німеччини шанс виграти війну — це не допустити висадки англо-американських військ у Франції і, таким чином, зірвати план західних союзників відкрити [[Другий фронт]] у Європі. Вирішення цього завдання він готовий був узяти на себе. Але командувач [[Командування військамиГоловнокомандування Вермахту на Заході«Захід»|військами на Заході]] [[генерал-фельдмаршал]] [[Герд фон Рундштедт|Г. фон Рундштедт]] був не в захваті від активності, яку розгорнув прибулий фельдмаршал, котрий до того ж офіційно знаходився не при справах, у сфері, яка перебувала в межах його, Рундштедта, компетенції. Він запідозрив, що Роммель присланий на Захід йому на заміну і доклав чималих зусиль, щоб дезавуювати діяльність свого «суперника».
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-718-0149-12A, Paris, Rommel, von Rundstedt, Gause und Zimmermann.jpg|thumb| ліворуч|220пкс|[[Генерал-фельдмаршал]]и Е. Роммель, [[Герд фон Рундштедт|Г.фон Рундштедт]] та [[генерал-лейтенант]] [[Альфред Гаус|А.Гаус]] у штаб-квартирі [[Командування військамиГоловнокомандування Вермахту на Заході«Захід»]]. [[Георг V (готель)|Готель ''«Георг V»'']]. [[Париж]]. [[19 грудня]] [[1943]]]]
Але наприкінці грудня все ж таки відбулася зустріч двох фельдмаршалів, на якій вони зуміли прийти до згоди. [[30 грудня]] [[1943]] Роммель виступив з пропозицією створити на Заході [[група армій «B»|групу армій «B»]] у складі [[7-ма армія (Третій Рейх)|7-ї армії]] (генерал [[Фрідріх Долльман|Ф. Долльман]]), [[15-та армія (Третій Рейх)|15-ї армії]] (генерал [[Ганс фон Зальмут|Г. фон Зальмут]]) та [[88-й армійський корпус (Третій Рейх)|88-го окремого армійського корпусу]] — всього 38 дивізій. Гітлер не був у захваті від цієї ідеї, оскільки, судячи з усього, замірявся використати Роммеля на [[Східноєвропейський театр воєнних дій Другої світової війни|Східному фронті]], але, в кінцевому рахунку, змушений був погодитися.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-263-1598-04, Frankreich, Rommel, "Indische Legion".jpg|міні|праворуч|220пкс|[[Генерал-фельдмаршал]] Е. Роммель здійснює інспекційну перевірку [[Індійський добровольчий легіон СС «Вільна Індія»|Індійського добровольчого легіону СС «Вільна Індія»]]. [[10 лютого]] [[1944]]]]
 
==== Битва в Нормандії ====
{{main|Операція «Оверлорд»}}
[[2 січня]] [[1944]] Ервін Роммель отримав під своє командування [[група армій «B»|групу армій «B»]], що була в підпорядкуванні Командування [[генерал-фельдмаршал]]а [[Герд фон Рундштедт|Г.фон Рундштедта]]. Роммель відповідав за величезну територію від [[Голландія|Голландії]] до [[Бордо]] і організовував [[берегова оборона|берегову оборону]] проти очікуваного вторгнення союзних сил. Він також був призначений [[генерал-інспектор]]ом, на якого покладалася задача підготовки «[[Атлантичний вал|Атлантичного валу]]». З притаманною йому енергією фельдмаршал узявся за справу. В ході приготування Західної Європи до оборони він розробив, поряд з багатьма іншими спорудами, спеціальні протидесантні та протипосадкові бар'єри, що отримали назву «Спаржа Роммеля» ({{lang-de|Rommel-Spargel}})<ref name="achtungpanzer"/><ref name="Irving, 327">Irving стор.327</ref>. До [[20 травня]] [[1944]], менш ніж за 5 місяців після його призначення, німецькі солдати поставили 4 193 167 [[Міна (військова справа)|мін]], тобто вдвічі більше, ніж було встановлено ними за попередні 3 роки. Крім того, його війська звели 517 000 берегових споруд, тисячі антипланерних загороджень, [[протитанковий рів|протитанкових ровів]], справжніх та хибних [[дотДовготривала оборонна точка|дотів]]ів і [[дзотДерево-земляна оборонна точка|дзотів]]ів по всьому узбережжю Західної Європи.
 
Втім, незабаром після досягнутого компромісу, між Роммелем і [[Герд фон Рундштедт|Г. фон Рундштедтом]] знову виникли великі розбіжності, цього разу з питання застосування 10 танкових дивізій, котрі перебували на Заході. У розпорядженні Роммеля не було жодної [[танкова дивізія|танкової дивізії]], усі вони знаходилися в резерві [[Командування військамиГоловнокомандування Вермахту на Заході«Захід»|Командування]] Г.фон Рундштедта. Роммель правильно здогадувався, що найімовірніше місце висадки англо-американських військ&nbsp;— [[Нормандія]] і приступив до зміцнення оборони в цьому районі, маючи намір у разі [[Вторгнення (військова справа)|вторгнення]] відразу ж скинути противника в море. Але для цього йому було потрібне ударне танкове угруповання. Однак Г. фон Рунштедта мав інший план, який зводився до того, що, оскільки німецькі війська на Заході не в змозі перешкодити висадці союзників у Франції, то вирішальна битва має бути не на узбережжі, а в глибині, де вони будуть позбавлені потужної підтримки флоту. Саме там він і припускав застосування своїх [[танкова дивізія|танкових дивізій]], як основної ударної сили. Роммель йому заперечував, нагадуючи, що часи великих танкових перемог вже проминули. З власного досвіду, як ніхто інший з [[воєначальник]]ів Третього Рейху, він знав [[бойові можливості]] англо-американської авіації і розумів, що як тільки західні союзники спроможуться закріпитися на континенті, то вибити їх звідти буде практично вже неможливо. Але спроби переконати старого фельдмаршала були марними. Зіткнувшись з новими розбіжностями між фельдмаршалами, Гітлер пішов на компроміс і… підтримав їх обох, притому досить оригінальним чином. Три танкові дивізії він підпорядкував Роммелю, три інших він відправив на південь Франції, до складу [[група армій «G»|групи армій «G»]], а чотири дивізії залишив у розпорядженні Г. фон Рундштедта в ролі стратегічного резерву. У підсумку обидві зацікавлені сторони залишилися незадоволені таким рішенням, тому що плани кожної з них виявилися зірваними.
[[Файл:Bundesarchiv Bild 101I-719-0223-20, Frankreich, Erwin Rommel am Atlantikwall.jpg|міні|ліворуч|220пкс|[[Генерал-фельдмаршал]] Е. Роммель на укріпленнях [[Атлантичний вал|Атлантичного валу]]. 21 березня 1944]]
[[4 червня]] [[1944]] року Роммель виїхав на декілька днів у справах до [[Німеччина|Німеччини]], а через 2 дні після його від'їзду почалася [[Операція «Нептун»|висадка союзних військ у Нормандії]]. За відсутності Роммеля командування виявилося паралізованим. Контратакувати цього дня змогла тільки одна [[дивізія]]. Пізно ввечері [[6 червня]] фельдмаршал терміново повернувся до свого [[штаб]]у і, вже [[9 червня]], завдав [[контрудар]]у силами 3-х танкових дивізій, в ході якого йому навіть вдалося пробитися до узбережжя на відстань 3-х миль, але тут йому шлях перешкодили чотири англійські дивізії з потужною [[авіаційна підтримка|підтримкою авіацією]] і [[корабельна артилерія|корабельною артилерією]]. Протягом шести кривавих тижнів Роммель утримував союзників серед [[Живопліт|живоплотів]] Нормандії, на певний час стримавши [[Нормандська операція|наступ англо-американських військ]], які прагнули розширити захоплений [[плацдарм]]. Німці встояли тільки завдяки [[мужність|мужності]] їх солдатів і майстерності Роммеля. На боці союзників була колосальна чисельна перевага в піхоті&nbsp;— 9:1, в артилерії&nbsp;— 50:1, про літаки згадувати взагалі не доводиться, тому що люфтваффе в повітрі не було видно. Як і в [[Північна Африка|Північній Африці]], Ервін Роммель домігся від своїх [[солдат]]ів максимальних зусиль, але як і в Північній Африці, одного цього було недостатньо.