Відмінності між версіями «Чубай Григорій Петрович»

(зайве)
== Біографія ==
 
Народився [[23 січня]] [[1949]] року у селі [[Березини|Березинах]] [[Козинський район|Козинського]] (нині [[Радивилівський район|Радивилівського]]) району [[Рівненська область|Рівненської області]], [[Україна]]) у сільській родині. У родині, де були воїни УПА, українські діячі. Родина була дуже великою та походила від запорізьких козаків. Батько Петро Чубай з родини Гетьман, мати Марія. У дитинстві Грицько перечитав усе, що було в бібліотеках Березинів й Козина, з 15-річного віку збирав власну бібліотеку і платівки з класичною музикою. Навчався у трьох школа в томушколах, числізокрема і [[Козин (Радивилівський район)|Козинській середній школі]]. Писати та читати Грицька у 4 роки роки навчила бабуся Мотрона, котра була цілителькою, повитухою. З 1965 року друкувався у районних газетах. Ще у школі за Грицьком Чубаєм слідкувало КДБ. У 15 річному віці вже викликало на допити за антирадянські вірші та висловлювання.
 
У 1966 році вступив до Рівненського Педагогічного Інституту, але його завалив ректор на езкамені з історії питанням про національну визвольну боротьбу. іВідповідь вонаГригорія видалася ректорові занадто антикомуністичнаантикомуністичною. Згодом Грицько Чубай намагався поступати до Львівського університету. Якось стало відомо про його виступ біля пам'ятника [[Тарас Шевченко|ТарасуТарасові ШевченкуШевченкові]] у травні, в річницю перевезення праху Тараса з Петербурга до [[Канів|Канева]], тому його не допустили до іспитів і виключили з університету. Повернувся додому й працював вчителем малювання та історії у селі Жабокрики на Рівненщині, потім у колгоспі - художником.
 
У 1968 році в Рівному випустив у самвидаві свою першу поетичну збірку «Постать голосу», де було 25 віршів.
Ранньою весною 1969 переїхав жити до [[Львів|Львова]] вже сформованим поетом та перекладачем. Був поліглотом. Знав досконало німецьку, польську, білоруську, чеську, сербську та російську мови. Перекладав з іспанської.
 
СкороНевдовзі став відомим у середовищі університетської молоді, де з великим успіхом зачитував поему «Вертеп» на студентських вечорах. У травні 1969 року через студента [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]] [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишегу]] познайомився з учасницею [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університетського]] ансамблю пісні і танцю «Черемош» Галиною Савкою, яка навчалася разом з Лишегою на філологічному факультеті. Одружився з нею попри застереження її батьків. 21 червня 1970 в них народився син [[Чубай Тарас Григорович|Тарас Чубай]]. 16 жовтня 1979 в них народилася донька Соломія.
 
У 1969 році написав поему «Відшукування причетного». Дякуючи дядькові Іванові Чубаю, котрийякий жив у Канаді -, вірші Грицькай тапоеми поемиГрицька звучали на хвилях Радіо Свобода та інших. У зв'язку з цим у травні-червні 1970 року Грицька «тягали» на допити в КДБ. ПроводилисяПроводили вдома обшуки.
 
Грицьком, як молодим талановитим поетом, заопікувалисязаопікувалося подружжя Калинців — [[Калинець Ігор Миронович|Ігор]] та [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірина]]. Через них познайомився зі самвидавною літературою, дисидентами — братами [[Горинь|Горинями]] та [[Чорновіл В'ячеслав Максимович|В'ячеславом Чорноволом]]. У листопаді 1970 разом з Калинцями їздив до [[Івано-Франківськ]]а на суд над [[Мороз Валентин Якович|Валентином Морозом]].
 
Восени 1969 року зійшовся з братами Яворськими — [[Яворський Володимир Іванович|Володимиром]] та [[Яворський Орест Іванович|Орестом]], десь тоді ж зі студентами [[Львівський національний університет імені Івана Франка|університету]] [[Морозов Віктор|Віктором Морозовим]], [[Лишега Олег Богданович|Олегом Лишегою]] та [[Кісь Роман Ярославович|Романом Кісем]], навесні 1970 — зі студентом [[Націона́льний університе́т «Льві́вська політе́хніка»|політехнічного інституту]] [[Рябчук Микола Юрійович|Миколою Рябчуком]]. Виникло неформальне середовище, яке збиралося переважно у підвалі Чубаєвого будинку на Погулянці, 35. В їхньому колі захоплювалися модерністською поезією [[Томас Стернз Еліот|Еліота]], [[Езра Паунд|Паунда]], [[Гійом Аполлінер|Аполлінера]], [[Федеріко Гарсія Лорка|Лорки]] — переважно у польських перекладах, музикою [[Чеслав Немен|Чеслава Нємана]]. Серед українських поетів високо ставили [[Богдан-Ігор Антонич|Антонича]], [[Свідзінський Володимир Євтимович|Свідзинського]], раннього [[Тичина Павло Григорович|Тичину]]. Під впливом Чубая друзі теж почали писати поезію.
 
У колі творчої молоді він користувавсямав значнимзначний авторитетомавторитет. За характером дуже добрий, стратегічний, амбітний, дотепний, веселий, тихий, скромний, дещо саркастичний. [[Винничук Юрій Павлович|Юрій Винничук]] у своїх спогадах назвав Чубая «Гетьманом втраченого покоління».
 
У 1971 році Грицько Чубай підготував самвидавний літературно-мистецький часопис «<nowiki/>[[Скриня (самвидавний часопис)|Скриня»]], про що мріяв давно. 31 сторінку було віддруковано в кількох екземплярах на друкарській машинці. До часопису включено вірш [[Лишега Олег Богданович|Олега Лишеги]] «Віч-на-віч», вірші «''Хлопчик''», «''Бойківська зима''» [[Роман Кісь|Романа Кіся]], «''Коли сенс виллється з існування''» [[Віктор Морозов|Віктора Морозова]], «''На пелюстці зеленого берега''» Катерини Морозів (Морозової), цикл віршів Василя Гайдучка, поему «''Марія''» самого Грицька Чубая, оповідання [[Микола Рябчук|Миколи Рябчука]] «''Неси свій німб''», переклад Г. Чубая п'єси [[Тадеуш_Ружевич|Тадеуша Ружевича]] «''Кумедний старигань''», есе Олега Лишеги «Лицар» (огляд робіт скульптора [[Яворський Орест Іванович|Ореста Яворського]], правильник «''Квестіонар''» Романа Кіся. Після виходу 1-го номера «Скрині» планував готувати друге число.
12 січня 1972 року було заарештовано [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Ірину Калинець]]. У всіх було проведено обшуки. У Чубая знайшли книжку [[Дмитро Донцов|Дмитра Донцова]], і його 3 дні протримали у [[Тюрма на Лонцького|слідчому ізоляторі]] [[Комітет Державної Безпеки|КДБ]]. 15 січня 1972 Грицька відпустили. На суді над [[Стасів-Калинець Ірина Онуфріївна|Іриною Калинець]] в липні 1972 року він погодився виступати свідком, заявляв про незгоду з естетичними вподобаннями у поезії Ігоря Калинця. Цього вистачило, аби в інтелігентських колах поета піддали остракізмові. Грицько важко переживав усе це. Їхній гурток розпався, студентів повиганяли з вишів, Лишегу і братів Яворських забрали до армії, Рябчук пішов працювати на залізницю в Карпати, Роман Кісь подався в етнографічну експедицію на Чукотку.
 
Надалі Чубай працював монтажником сцени в [[Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької|театрі ім. Заньковецької]], вантажником, художником-оформлювачем на ізоляторному заводі, певний час на будовах у Сибіру. Через переслідування КДБ, Грицько Чубай, не міг довго затримуватися на будь-яких роботах, іноді доводилося розвантажувати вночі вагони, працювати на овочевій базі вантажником, підпільно працювати на меблевій фабриці, розмальовувати плакати, щоб хоч якось забезпечити сім'ю.
 
[[Файл:Chubay Hrigori.jpg|міні|left|250пкс|Могила Григорія Чубая]]
Був знайомий з представниками львівського російськомовного літературного середовища, зокрема з [[Плахов Андрій Степанович|Андрієм Плаховим]] та Сергієм Фрухтом, майбутнім директором львівського видавництва «Центр Європи». Вони порадили Чубаєві вступати до [[Літературний інститут імені Горького|Літературного інституту ім. М. Горького]] у Москві, куди він і вступив у 1978 році, блискуче склавши іспити. Вчився у семінарі Анатолія Жигуліна, який назвав його найсильнішим у своєму потоці.
 
Проте, навчаючись на четвертомурчетвертому курсі, [[16 травня]] 1982&nbsp;р. Григорій Чубай пішов із життя. Його було поховано на [[Сихів]]ському цвинтарі. За клопотаннями родини та Львівської організації [[Національна спілка письменників України|Спілки письменників України]] [[Львівська міська рада]] дозволила у грудні 1995&nbsp;р. перепоховати останки поета на полі №&nbsp;11 [[Личаківський цвинтар|Личаківського цвинтаря]]<ref>біля доріжки, трохи вище могили В.Гнатюка</ref>. 15 вересня 2007&nbsp;р. на могилі поета було встановлено пам'ятник (того ж дня у Львові відбувся «Вечір пам'яті Грицька Чубая»).
 
Тільки посмертно його прийняли до Спілки письменників України, і тільки тоді радянська влада дозволила друкувати його вірші та поеми, переклади з [[Блок Олександр Олександрович|Блока]], іспанських, чеських та польських поетів. У [[1990]] році вийшла його книжка «Говорити, мовчати та говорити знову», перекладена [[Польська мова|польською]] та [[Іспанська мова|іспанською]], а у 1999&nbsp;— «Плач Єремії».
920

редагувань