Гоголеве (селище): відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 46:
Раніше на території Гоголеве були хутори Гончарі, Марченки, Гирчин, що виникли у кінці ХVIII ст. як козацькі поселення. Вони складали Третю Козацьку громаду, що входила до складу [[Устивицька волость|Устивицької волості]] [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]].
На межі [[XIX століття|ХІХ]] — [[XX століття|ХХ ст.]] в Гоголевому налічувалося 44 двори, 360 жителів. У [[1910]] році — 72 двори, 555 жителів. Більшість угідь належала поміщику А. Гудовичу.
У [[1912]] році в селі було відкрито земську школу. До [[1917]] року в селі науково-дослідницьких установ не було. Населення з вищою освітою до [[Жовтневий переворот|революції]] не було, з середньою освітою - 2 чоловіки (учителі). В земській школі (початковій) навчалося 30 учнів. Діти, які бажали продовжити навчання, були змушені ходити за 3 кілометри в село [[Полив'яне]] обо за п'ять кілометрів у село [[Устивиця]].
Радянську владу було встановлено в січні [[1918]] року. Під час [[Лютнева революція|лютневої]] та [[Жовтневий переворот|жовтневої]] революцій визначних подій не відбувалося.
Рядок 60 ⟶ 62:
У [[1929]]-[[1930]] роках створено заготзерно, плодоовоч, бурякопункт, проведено частково електрифікацію та радіофікацію.
У [[1932]]–[[1933]] роках внаслідок [[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору]], проведеного радянським урядом, у селищі загинув 31 мешканець, в тому числі встановлено імена 9 загиблих.<ref>Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Полтавська область/ Упорядн. О. А. Білоусько, Ю. М. Варченко, В. О. Мокляк, Т. П. Пустовіт — Полтава: Оріяна, 2008.— С. 25</ref>
У приміщенні земської школи в [[1938]] році було відкрито семирічну школу.
[[16 вересня]] [[1941]] року село тимчасово окупували німецькі війська. На фронт було мобілізовано 180 чоловік, з них 49 загинуло. В районі села діяв партизанський загін. Жителі населеного пункту Гоголеве Говтвяниця І. П., Бобир Д. Д., Даценко М. Г. мали зв'язки з партизанами, які знаходилися в Шишацьких лісах, за що Говтвяниця та Бобир були розстріляні фашистами і похоронені в с. Гоголеве.
Рядок 69 ⟶ 73:
Відступаючи, німці спалили амбари з хлібом, заготзерно, сінний пункт, плодоовоч, двоповерховий залізничний житловий будинок, сільську школу, 50 хат колгоспників, зірвали водонапірну башту станції Гоголеве. Зруйнували колгоспну пасіку, птахоферму, свиноферму.
До [[1943]] року в Гоголевому існувала чотирирічна школа, а з [[1943]] року було відкрито семирічку.
Після війни колгосп відновив свою діяльність. У [[1957]] році колгосп ім. Леніна був перетворений на відділок племрадгоспу імені Будьонного С. М.
У [[1951]] році на території селища знайдено поклади нафти і природного газу. Було створено нафтопромислове управління «Радченкове», яке постачало газ у [[Полтава|Полтаву]] і [[Миргород]]. У нафтовій та газовій промисловості працювало понад 500 чол. робітників і 60 чол. інженерно-технічного персоналу. Нафтопромислове управління подавало велику шефську допомогу в обладнанні тваринницьких ферм, зрошувальної системи та будівництву сховищ для мінеральних добрив у колгоспах ім. Калініна (с. [[Устивиця]]) та ім. Енгельса (с. [[Матяшівка (Великобагачанський район)|Матяшівка]]). Була відкрита восьмирічна школа, яка була розміщена в приміщенні контори колишнього хлібоприймального підприємства. Директорами школи були: Поташний, Марченко Василь Григорович, Величко Іван Мусійович, який очолив педколектив з восьми осіб, вимагаючи від них залізної дисципліни.
У [[1952]] році в селі було встановлено пам'ятник [[Гоголь Микола Васильович|М. В. Гоголю]].
У [[1953]] році розпочалась експлуатація Радченкового нафтового місцеродовища. Освоєння промислу викликало швидкий розвиток селища, і у [[1957]] році селу Гоголеве було присвоєно статус [[Селище міського типу|селища міського типу]]. Через збільшення кількості учнів навчання проводилося у приміщенні колишньої контори нафтопромислового управління "Радченкове". Директором був знавець історії, математики, англійської мови Михайлик Яків Федорович.
У [[1954]] році було відкрито середню школу.
У [[1957]] році в селищі було встановлено пам'ятник партизанам, які загинули [[1943]] року, та воїнам-односельцям, полеглим на фронтах [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]].
У [[1958]] році учні сіли за парти нової школи, збудованої нафтовиками. На території школи раніше знаходилась автоколона. Після забудови центру селища автоколона була перенесена на околицю. Із землі були вийняті цистерни з паливом. Навколо нової школи залишилися великі ями. Вчителі і діти власноруч обладнували територію школи. Приміщення школи містило великі просторі класи, спортивний зал, учительську, кабінет директора, бібліотеку та інше. На той час у школі навчалося більше 600 учнів. У школі існувала кабінетна система. У приміщенні майстерні існував інтернат для дівчаток, які навчалися з інших сіл, а також клас для початківців. Згодом був побудований автоклас, теплиця, їдальня, обладнаний шкільний стадіон, для уроків з військової дисципліни був побудований сучасний тір.
У [[1966]] році в Гоголевому діяли цегельний завод, механічна майстерня; на місцевому паливі працювала електростанція потужністю 450 кВт. У селищі було побудовано 350 житлових будинків. У селищі було третє відділення племзаводу «Перемога», радгосп спеціалізувався на вирощуванні свиней. Займалися також рослинництвом.
Рядок 85 ⟶ 95:
У [[1979]] році в селищі було встановлено пам'ятник [[Ленін Володимир Ілліч|В. І. Леніну]].
У [[1987]] році Полтавське НГВУ побудувало чудове приміщення дитсадка "Веселка" на 200 місць. Старий дитсадок передали школі. Там почали навчатися діти початкових класів. На території школи було відкрито Музей Німецько-радянської війни, Музей народознавства.
У [[1990]] році населення селища становило 2879 осіб.
Рядок 92 ⟶ 104:
Селище було електрифіковане, радіофіковане та газифіковане.
[[2001]] року селище широко відзначало 50-річчя заснування нафтового родовища і управління «Радченкове». До цього свята за кошти і за допомогою [[НГВУ «Полтаванафтогаз»]] було відремонтовано центральну дорогу селища, впродовж якої збудовано кілька стоянок для машин, відремонтовано фасад
Восени [[2006]] року біля будівлі школи був побудований сучасний стадіон.
Чималою подією в житті селища було також освячення і закладання капсули в підвалини храму апостолів [[Петро (апостол)|Петра]] і [[Павло (апостол)|Павла]], який розпочали будувати також за сприяння і на кошти НГВУ «Полтаванафтогаз» та ВАТ «<nowiki/>[[Укрнафта]]<nowiki/>». Відкриття храму відбулося [[14 грудня]] [[2007]] року.
Рядок 105 ⟶ 119:
=== Прапор ===
Прямокутне полотнище, розділене вздовж навпіл. Верхня частина — блакитна, символізує небо. Нижня частина — чорна, що символізує нафту та чорнозем. В центрі прапора — сонце, на тлі якого зображені три нафтові вишки і крапля нафти. Небо — символ чистоти, миру, спокою та високої духовності. Нафта та чорнозем — це багатство даного краю. Сонце — символізує Східний нафтогазоносний регіон України, до якого належить місцеве [[Радченківське нафтогазове родовище]]. Три нафтові вишки — це перші нафтові вишки, побудовані навколо Гоголевого. Крапля нафти — символ «чорного золота», що видобувається в регіоні.
== Економіка ==
Рядок 119 ⟶ 133:
== Об'єкти соціальної сфери ==
* Гоголівська загальноосвітня школа І-ІІI ступенів
* Будинок культури▼
▲* Будинок культури на 450 місць
*Бібліотека
* Лікарня
* Соціально-реабілітаційний центр
Рядок 135 ⟶ 152:
*меморіальна дошка працівнику нафтогазової промисловості [[Горєв Станіслав Миколайович|С. М. Горєву]]
==
В селищі працював [[Горєв Станіслав Миколайович]] (1934-2001) — гірничий інженер, фахівець нафтогазової промисловості, управлінець.
▲* [[Шапран Павло Романович]] (1914-1984) — депутат [[Верховна рада Української РСР|Верховної Ради УРСР]]
== Також ==
Рядок 147 ⟶ 165:
* Історія міст і сіл Української РСР. Полтавська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967. — с. 142
*https://gogoleveschool.wixsite.com/gogschool Сайт Гоголівської загальноосвітньої школи І-ІІI ступенів
== Посилання ==
| |||