Гоголеве (селище): відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 40:
 
== Історія ==
Населений пункт виник в кінці [[XVIII століття]] як поселення при будівництві залізничної дороги. Територіально він належав до [[Устивицька волость|Устивицької волості]] [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]].
Населений пункт виник в кінці XVIII-го століття як поселення при будівництві залізничної дороги. Територіально він належав до Устивицької волості Миргородського повіту. У кінці ХІХ ст. (1900-й рік) під час будівництва залізниці [[Полтава]] — [[Ромодан (смт)|Ромодан]] — [[Київ]], за 18 км на південь від містечка [[Великі Сорочинці]] та за 18 км на північ від містечка [[Велика Багачка]] була відкрита станція Нероновичанська. В 1902 році при відзначенні 50-річчя з дня смерті земляка [[Микола Васильович Гоголь|Миколи Васильовича Гоголя]], за пропозицією громадськості залізнична станція набула назву — «Гоголеве». Назва поширилася й на село, яке почало виростати на північ від станції.
 
Населений пункт виник вУ кінці XVIII-го[[XIX століття як поселення при будівництві залізничної дороги. Територіально він належав до Устивицької волості Миргородського повіту. У кінці |ХІХ ст.]] ([[1900]] рік) під час будівництва залізниці [[Полтава]] — [[Ромодан (смт)|Ромодан]] — [[Київ]], за 18 км на південь від містечка [[Великі Сорочинці]] та за 18 км на північ від містечка [[Велика Багачка]] була відкрита станція Нероновичанська. ВУ [[1902]] році при відзначенні 50-річчя з дня смерті земляка [[Гоголь Микола Васильович Гоголь|Миколи Васильовича Гоголя]], за пропозицією громадськості залізнична станція набула назву «Гоголеве». Назва поширилася й на село, яке почало виростати на північ від станції.
Раніше на території Гоголеве були хутори Гончарі, Марченки, Гирчин, що виникли у кінці ХVII ст. як козацькі поселення. Вони складали Третю Козацьку громаду, що входила до складу Устивицької волості Миргородського повіту.
 
Раніше на території Гоголеве були хутори Гончарі, Марченки, Гирчин, що виникли у кінці ХVIIХVIII ст. як козацькі поселення. Вони складали Третю Козацьку громаду, що входила до складу [[Устивицька волость|Устивицької волості]] [[Миргородський повіт|Миргородського повіту]].
На межі ХІХ — ХХ ст. в Гоголевому налічувалося 44 двори, 360 жителів. У 1910 році — 72 двори, 555 жителів. Більшість угідь належала поміщику А. Гуревичу. У 1912 р. в селі було відкрито земську школу.
 
На межі [[XIX століття|ХІХ]] — [[XX століття|ХХ ст.]] в Гоголевому налічувалося 44 двори, 360 жителів. У [[1910]] році — 72 двори, 555 жителів. Більшість угідь належала поміщику А. ГуревичуГудовичу. У [[1912]] р.році в селі було відкрито земську школу.
Радянську владу встановлено в січні 1918-го року. Під час лютневої та жовтневої революцій визначних подій не відбувалося.
 
Радянську владу було встановлено в січні [[1918-го]] року. Під час [[Лютнева революція|лютневої]] та [[Жовтневий переворот|жовтневої]] революцій визначних подій не відбувалося.
В 1923 р. Гоголеве відійшло до складу Устивицького, а в 1925 — до складу Великобагачанського району. З цього ж року село стає центром сільської ради.
 
ВУ [[1923]] р.році Гоголеве відійшло до складу [[Устивицький район|Устивицького]], а в [[1925]] — до складу [[Великобагачанський район|Великобагачанського району]]. З цього ж року село стає центром сільської ради.
На початку 1920-х років у Гоголевому створені партійні та комсомольські осередки. Перший комнезам був організований у серпні 1920-го року.
 
На початку [[1920-ті|1920-х]] років у Гоголевому були створені партійні та комсомольські осередки. Перший [[Комітет незаможних селян|комнезам]] був організований у серпні [[1920-го]] року.
У 1929 р. в Гоголевому виникла артіль «Нове життя», згодом перетворена на колгосп ім. В. І. Леніна. На початок заснування колгоспу село нараховувало 150 дворів.
 
У [[1926]] році село мало 49 господарств, 177 жителів.
В 1929-1930-х рр. створено заготзерно, плодоовоч, бурякопункт, проведено частково електрифікацію та радіофікацію.
 
У [[1929]] р.році в Гоголевому виникла артіль «Нове життя», згодом перетворена на колгосп ім. В. І. Леніна. На початок заснування колгоспу село нараховувало 150 дворів.
 
ВУ [[1929]]-[[1930]] рр.роках створено заготзерно, плодоовоч, бурякопункт, проведено частково електрифікацію та радіофікацію.
 
Під час голодомору в 1932—1933 рр. в селі померла 31 особа.
 
[[16 вересня]] [[1941]] року село тимчасово окупували німецькі війська. На фронт було мобілізовано 180 чоловік, з них 49 загинуло. ПартизанськогоВ загонурайоні всела селідіяв непартизанський булозагін. Але жителіЖителі населеного пункту Гоголеве Говтвяниця І. П., Бобир Д. Д., Даценко М. Г. мали зв'язки з партизанами, які знаходилися в Шишацьких лісах, за що Говтвяниця та Бобир були розстріляні фашистами і похоронені в с. Гоголеве.
 
Визволене село було [[18 вересня|18]] [[19 вересня|(19) вересня]] [[1943]] року. Боїв у Гоголевому не було, бо німецькі фашисти[[Нацизм|нацисти]], тікаючи з [[Миргород|Миргорода]], пішли на [[Полтава|Полтаву]] через [[Велика Багачка|Велику Багачку]] — [[Решетилівка|Решетилівку]] і [[Великі Сорочинці]] — [[Шишаки]].
 
Під час Громадянськоїгромадянської та Великої[[Німецько-радянська Вітчизняноївійна|Німецько-радянської]] війнвоєн залізнодорожна [[Гоголеве (станція)|станція Гоголеве]] майже повністю знищувалася, але потім відновлювалася.
 
Відступаючи, німці спалили амбари з хлібом, заготзерно, сінний пункт, плодоовоч, двоповерховий залізничний житловий будинок, сільську школу, 50 хат колгоспників, зірвали водонапірну башту станції Гоголеве. Зруйнували колгоспну пасіку, птахоферму, свиноферму.
 
Після війни колгосп відновив свою діяльність. У [[1957]] році колгосп ім. Леніна був перетворений на відділок племрадгоспу імені Будьонного С. М.
 
У [[1951]] році на території селища знайдено поклади нафти і природного газу. Було створено нафтопромислове управління «Радченкове», яке постачало газ у [[Полтава|Полтаву]] і [[Миргород]]. У нафтовій та газовій промисловості працювало понад 500 чол. робітників і 60 чол. інженерно-технічного персоналу. Нафтопромислове управління подавало велику шефську допомогу в обладнанні тваринницьких ферм, зрошувальної системи та будівництву сховищ для мінеральних добрив у колгоспах ім. Калініна (с. [[Устивиця]]) та ім. Енгельса (с. [[Матяшівка (Великобагачанський район)|Матяшівка]]).
 
У [[1952]] році в селі було встановлено пам'ятник [[Гоголь Микола Васильович|М. В. Гоголю]].
В 1953 році розпочалась експлуатація Радченківського нафтового місцеродовища. Освоєння промислу викликало швидкий розвиток селища і у 1957 році селу Гоголеве було присвоєно статус селища міського типу.
 
ВУ [[1953]] році розпочалась експлуатація РадченківськогоРадченкового нафтового місцеродовища. Освоєння промислу викликало швидкий розвиток селища, і у [[1957]] році селу Гоголеве було присвоєно статус [[Селище міського типу|селища міського типу]].
 
У [[1957]] році в селищі було встановлено пам'ятник партизанам, які загинули [[1943]] року, та воїнам-односельцям, полеглим на фронтах [[Німецько-радянська війна|Німецько-радянської війни]].
 
У [[1966]] році в Гоголевому діяли цегельний завод, механічна майстерня; на місцевому паливі працювала електростанція потужністю 450 кВт. У селищі було побудовано 350 житлових будинків. У селищі було третє відділення племзаводу «Перемога», радгосп спеціалізувався на вирощуванні свиней. Займалися також рослинництвом.
Рядок 76 ⟶ 84:
У [[1966]] році в селищі була середня і вечірня школи, 5 бібліотек, клуб на 250 місць. Населення становило 2500 чол. [[Гоголівська селищна рада|Селищній раді]] були підпорядковані населені пункти Гирчин і Гончарі.
 
У [[1979]] році в селищі було встановлено пам'ятник [[Ленін Володимир Ілліч|В. І. Леніну]].
В кінці ХХ ст. в селищі діяло 47 підприємств і організацій нафтової промисловості, серед яких провідними є Гоголівське Управління технологічного транспорту, Центральна база виробничого обслуговування, дільниця Полтавськоа база виробничого обслуговування і комплектації обладнання. Функціонували відділення зв'язку та Ощадбанку, АТС, середня школа, лікарня, дитячий садок, будинок культури на 450 місць, дві бібліотеки (25 тис.од. збірок).
 
В кінці [[XX століття|ХХ ст.]] в селищі діяло 47 підприємств і організацій нафтової промисловості, серед яких провідними єбули Гоголівське Управлінняуправління технологічного транспорту, Центральна база виробничого обслуговування, дільниця ПолтавськоаПолтавської базабази виробничого обслуговування і комплектації обладнання. Функціонували відділення зв'язку та [[Ощадбанк|Ощадбанку]], [[Автоматична телефонна станція|АТС]], середня школа, лікарня, дитячий садок, будинокБудинок культури на 450 місць, дві бібліотеки (25 тис.од. збірокодиниць літератури).
Селище електрифіковане, радіофіковане та газифіковане.
 
Селище було електрифіковане, радіофіковане та газифіковане.
2001 року селище широко відзначало 50-річчя заснування нафтового родовища і управління «Радченкове». До цього свята за кошти і за допомогою НГВУ «Полтаванафтогаз» було відремонтовано центральну дорогу селища, впродовж якої збудовано кілька стоянок для машин, відремонтовано фасад БК та площу біля нього, а також адміністративний будинок НГВУ «Поллтаванафтогаз». На ньому було встановлено пам'ятну дошку на честь Горєва Станіслава Миколайовича, який тут працював і зробив багато корисних справ для селища і його мешканців. На його честь також було перейменовано головну вулицю селища.
 
[[2001]] року селище широко відзначало 50-річчя заснування нафтового родовища і управління «Радченкове». До цього свята за кошти і за допомогою [[НГВУ «Полтаванафтогаз»]] було відремонтовано центральну дорогу селища, впродовж якої збудовано кілька стоянок для машин, відремонтовано фасад БКккультури та площу біля нього, а також адміністративний будинок НГВУ «ПоллтаванафтогазПолтаванафтогаз». На ньому було встановлено пам'ятну дошку на честь [[Горєв Станіслав Миколайович|Горєва Станіслава Миколайовича]], який тут працював і зробив багато корисних справ для селища іта його мешканців. На його честь також було перейменовано головну вулицю селища.
Чималою подією в житті селища було також освячення і закладання капсули в підвалини храму апостолів Петра і Павла, який розпочали будувати також за сприяння і на кошти НГВУ «Полтаванафтогаз» та ВАТ «Укрнафта». Відкриття храму відбулося 14 грудня 2007-го року.
 
Чималою подією в житті селища було також освячення і закладання капсули в підвалини храму апостолів [[Петро (апостол)|Петра]] і [[Павло (апостол)|Павла]], який розпочали будувати також за сприяння і на кошти НГВУ «Полтаванафтогаз» та ВАТ «<nowiki/>[[Укрнафта]]<nowiki/>». Відкриття храму відбулося [[14 грудня]] [[2007-го]] року.
 
== Символіка ==
Рядок 96 ⟶ 106:
 
== Економіка ==
* Гоголівський цех технологічного транспорту.
* Підприємства нафтовидобутку.
* Центральна База Виробничого Обслуговування (ЦБПО)
* «Гоголеве-Агро», ЗАТ.
* Миргородський елеватор (Гоголеве), ЗАТ.
 
== Освіта ==
Перший дитячий садок було відкрито [[1957]] року. Він був розміщений у тимчасовому непристосованому приміщенні (жилийжитловий фінський будинок). Дитячий садок був одногруповим на 25 дітей. У [[1959]] році був побудований новий двогруповий дитячий садок Радченківським газопромислом. У [[1963]] році було здане в експлуатацію додаткове приміщення, в якому розмістилося 2 ясельні групи. У [[1971]] році відкрито в дитсадку ще 2 ясельні групи, а потім було відкрито 6 груп, і згодом дитячий садок став 9-ти груповим. В [[1987]] році був введений в експлуатацію новий дитячий садок, в якому і знаходиться зараз знаходиться дошкільний заклад. Його побудувало підприємство НГВУ «Полтаванафтогаз». З [[1 січня]] [[2004]] року дитячий ясла-садок «Веселка» перейшов у комунальну власність [[Гоголівська селищна рада|Гоголівської селищної ради]].<ref>[http://vkontakte.ru/club19270046 Гоголево]</ref>
 
== Об'єкти соціальної сфери ==
 
* Будинок культури.
* Лікарня.
* Соціально-реабілітаційний центр.
* Спортивний майданчик зі штучним покриттям.
* Стадіон.
 
== Пам'ятки історії ==
== Інфраструктура ==
* Будинок культури.
* Лікарня.
* Соціально-реабілітаційний центр.
* Спортивний майданчик зі штучним покриттям.
* Стадіон.
 
* пам'ятник-бюст на честь українського письменника [[Гоголь Микола ГогольВасильович|Миколи Гоголя]].
== Пам'ятники ==
* пам'ятник-бюст на честь першого Президента України [[Грушевський Михайло Сергійович|Михайла Грушевського.]]
В містечку встановлені
* пам'ятник невідомим загиблим на війні.
* пам'ятник-бюст на честь українського письменника [[Микола Гоголь|Миколи Гоголя]].
* на місцевих кладовищах в [[2003]] році споруджено пам'ятні знаки у вигляді хрестів жертвам голодомору[[Голодомор в Україні (1932—1933)|Голодомору 1932-1933-го років.]]
* пам'ятник-бюст на честь першого Президента України Михайла Грушевського.
* пам'ятник невідомим загиблим на війні.
* на місцевих кладовищах в 2003 році споруджено пам'ятні знаки у вигляді хрестів жертвам голодомору 1932-1933-го років.
 
== Відомі людиУродженці ==
 
* [[Шапран Павло Романович]]&nbsp;(1914-1984) — депутат [[Верховна Радарада УРСРУкраїнської РСР|Верховної Ради УРСР]].
=== Народились ===
* [[Шапран Павло Романович]]&nbsp;— депутат [[Верховна Рада УРСР|Верховної Ради УРСР]].
 
== Також ==