Вільгельм Густлофф (судно): відмінності між версіями

О 21:16 перша торпеда влучила в ніс судна. Друга торпеда була пущена в борт судна і влучила в колишнє приміщення басейну, переобладнане в казарму для [[Юнга|юнг-дівчат]] у віці 16-20 років. З 99 юнг, що знаходилися у приміщенні, живими залишилися тількі шість.<ref>[http://www.stern.de/politik/geschichte/wilhelm-gustloff-seid-still-wir-muessen-alle-sterben-612217.html Журнал «Der Stern», 29.02.2008]{{Недоступне посилання|date=травень 2019 |bot=InternetArchiveBot }}{{ref-de}}</ref> Остання торпеда влучила в моторне відділення. Першою думкою пасажирів було, що вони наскочили на міну, але капітан Петерсон знав, що це була субмарина і його першими словами було: ''Das war's'' (От і все). Ті пасажири, що не загинули від трьох вибухів та не потонули в каютах нижчих палуб, почали в паніці бігти до рятувальних шлюпок. В цей момент виявилось, що зачинивши, згідно з інструкцією з капітанського містка, водонепроникні відсіки в нижчих палубах, капітан ненароком заблокував [[хорватія|хорватську]] обслугу, яка мала опікуватись спуском шлюпок та евакуацією пасажирів. Тож не тільки в паніці та тисняві загинуло багато дітей та жінок, а навіть і ті, хто вибрався на верхню палубу не змогли врятуватися. Вони не могли спустити рятувальні шлюпки, тому що не знали як; до того ж багато човнів примерзло кригою до палуби, а судно вже почало давати сильний крен. Загальними зусиллями команди і пасажирів деякі шлюпки вдалося спустити на воду, та все ж у крижаній воді опинилося багато людей. Від сильного нахилу судна на бік з палуби відірвалася зенітна установка та розчавила одну із шлюпок, вже повну людей. Через годину і 10 хвилин після атаки «Вільгельм Густлофф» повністю занурився у морську глибину.<ref>

На відміну від тривалих пошуків [[Титанік|«Титаніка»]], знайти «Вільгельма Густлоффа» було зовсім легко. Його координати на момент потоплення ({{coord|55|07|00|N|17|41|00|E|region:GR}}) виявилися напрочуд точними; до того ж судно знаходилося на порівняно невеликій глибині&nbsp;— лише 45 метрів. Після війни радянські спеціалісти відвідували залишки судна&nbsp;— існує версія, що вони шукали серед уламків відому [[Бурштинова кімната|Бурштинову кімнату]]. Під час цих «відвідин» середня частина потопленого судна була підірвана і залишилися тільки корма та ніс. За повоєнні роки деякі речі з судна опинилися в приватних колекціях як сувеніри. Уряд [[Польща|Польщі]] законодавчо проголосив це місце братською могилою і заборонив відвідування залишків приватними особами. Виняток був зроблений лише для дослідників, найбільш відомим серед котрих є Майк Борінг, який в [[2003]]&nbsp;р. відвідав уламки судна і зняв документальний фільм про свою експедицію.<ref>{{Cite web |url=http://www.mboring.com/wilhelm-gustloff/wgphotos-uw-01.html |title=Фотогалерея з експедиції до місця уламків «Вільгельма Густлоффа» |accessdate=5 February 2007 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20070927203054/http://www.mboring.com/wilhelm-gustloff/wgphotos-uw-01.html |archivedate=27 вересень 2007 |deadurl=yes }}</ref>