Тяньцзінські концесії: відмінності між версіями

До XIX століття китайська влада дозволяли європейським торговцем здійснювати свою діяльність лише в певних місцях, визначених імператорськими указами. Влада найчастіше булибула не на боці іноземців, ті могли бути по найменшій підозрі кинуті за грати або страчені. Коли європейські держави почали посилювати свою присутність в Китаї — таке становище стало нетерпимим, і вони почали вимагати дипломатичних гарантій для своїх торговців, місіонерів, мандрівників і дипломатів. Але суть китайської державної системи не допускала подібних винятків, тому поступово було встановлено порядок, при якому місць розміщення європейських дипломатичних установ надавався статус, незалежний від китайського імперського уряду.