Розповідь про привидів: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Новелістика: Виправив міжмовні посилання |
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
||
Рядок 16:
Короткі оповідання в прозі ([[Новела|новели]]) про явище привидів набули поширення в Німеччині початку XIX століття. Прикладами можуть служити «Локарнська жебрачка» Клейста (1810) і «Історія з привидом» [[Ернст Теодор Амадей Гофман|Гофмана]] (1819). Під впливом німецьких зразків американець [[Вашингтон Ірвінг]] склав в 1820 році «Легенду про Сонні Долини», а Вальтер Скотт в 1828 році — «Кімнату з гобеленами»<ref>{{Cite news|title=Интеллектуальный роман как феномен культуры ХХ века|url=http://dx.doi.org/10.18411/spc-26-11-2017-12|publisher=ЦНК МНИФ «Общественная наука»|work=Научные тенденции: Филология, Культурология, Искусствоведение|date=2017|accessdate=2019-05-01|doi=10.18411/spc-26-11-2017-12|first=Н.П.|last=Крохина}}</ref>. У Росії пушкінського часу історії з привидами також будувалися за гофманівськими лекалами і лише частково слідували фольклорним [[Билини|билинам]]<ref>{{Cite news|title=“Раек” в русской литературе первой трети XX века|url=http://dx.doi.org/10.1016/s0304-3479(99)90083-2|work=Russian Literature|date=1999-01|accessdate=2019-05-01|issn=0304-3479|doi=10.1016/s0304-3479(99)90083-2|pages=47–73|volume=45|issue=1|first=Rita|last=Giuliani}}</ref> («{{нп|Лафертовська маковниця||ru|Лафертовская_маковница}}», «[[Пікова дама]]», «{{нп|Штосс||ru|Штосс}}», «[[Портрет (повість)|Портрет]]», «[[Шинель_(повість)|Шинель]]» тощо).
[[Файл:Привид.jpg|альт=Японський привид (юрей) зі збірки «Хяккай-дзукаї» (1737)|міні|''Японський привид ([[юрей]]) зі збірки «Хяккай-дзукаї» (1737)''<ref>{{Cite news|title=История с привидениями|url=https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=
В середині XIX століття романтизм в більшості країн виходить з моди, а разом з ним і історії про привидів. Бастіоном жанру протягом усього століття залишається Велика Британія, особливо її «кельтські» околиці — Ірландія і Шотландія. На цьому жанрі, зокрема, спеціалізувався дублінський автор [[Шерідан Ле Фаню]] (1814—1873). Його збірка «[[В дзеркалі затуманенім]]» (1872) містить класичні зразки жанру — новели «[[Давній знайомий]]», «[[Суддя Харботтл]]» і «[[Камілла (повість)|Камілла]]» (на тему вампірів). У Франції майстрами жанру вважали Еркмана і Шатріана, які переносять дію своїх історій про привидів на франко-німецький кордон, в слабозаселені Вогези.
Рядок 35:
== Романи і фільми ==
[[Файл:The Haunted Castle 1896.ogv|міні|''Перша поява привидів на кіноекрані — в короткометражці Ж. Мельєса «Замок диявола» (1896) (кадр з фільму)''<ref>{{Cite news|title=История с привидениями|url=https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=
Віра в привидів у тому чи іншому вигляді поширена повсюдно, в усіх культурах, і історії з привидами передаються в них і між ними усно або письмово<ref name=":0" />. У широкому сенсі термін «розповідь про привидів» може використовуватися для позначення будь-якого типу оповідань з їх участю — не тільки в новелістиці, але також в фольклорі, романах і кіно. Хоча М. Р. Джеймс вважав, що романи, цілком побудовані навколо привидів, рідко бувають успішними<ref name=":1" />, чимало з них ставали бестселерами.
|