Почайна: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
м замінено закодовану відсотковим кодуванням частину URL-адреси на кирилічні літери |
||
Рядок 196:
[[Історик]] [[Берлинський Максим Федорович|Максим Берлинський]] в ''«Короткому описі Києва»'' [[1820]] року описав зникнення Почайни:
{{text|«З розпоряджень Київської губернської канцелярії, пропонованих Київському магістрату близько 1710 і 1718 років, видно, що під час тодішньої Турецької війни барки з казенними запасами, що приходили з річки Десна від Брянська, заводилися на зимівлю для оберігання від крижин у верх оної Почайни і причалювалися до дерев'яних клітей, зроблених для зміцнення берегів, від чого місце оне називається і понині Притикою. Для скорочення шляху в об'їзд оної земляної коси прокопаний був в повороті Дніпра прямо до Притики канал, куди швидко вся течія річки спрямувалася, і з часом Дніпро, так би мовити, поглинув цю Почайну, зрізавши слабку земляну перешкоду, що була між ними. З тих пір Дніпро став протікати біля самого Подолу і безупинним відмиванням берегів вельми примітно зменшив цю частину міста (вважають близько 300 будинків зниклих). Потім слід Почайни залишився лише в її вершині, а колишнє гирло обмежується ще острівцем, що залишився проти Хрещатицького яру»<ref>[http://books.google.com.ua/books?id=5hUIAAAAQAAJ&ots=USqWDjZjSK&dq=
{{oq|ru|«Из предписаний Киевской губернской канцелярии, предлагаемых Киевскому магистрату около 1710 и 1718 годов, видно, что во время тогдашней Турецкой войны приходившие из реки Десны от Брянска барки с казенными припасами заводились на зимовье для предохранения от льдин в верх оной Почайны и причаливались к деревянным клетям, сделанным для укрепления берегов, от чего место оное называется и поныне Притыкою. Для сокращения пути в объезд оной земляной косы прокопан был при повороте Днепра прямо к Притыке канал, куда скоро все течение реки устремилось, и по времени Днепр, так сказать, поглотил сию Почайну, срезав слабую земляную бывшую между ними преграду. С тех пор Днепр стал протекать у самого Подола и беспрестанным отмыванием берегов весьма приметно умалил сию часть города (считают около 300 домов убылых). Затем след Почайны остался только в ее вершине, а бывшее устье ограничивается еще островком, оставшимся против Хрещатицкого оврага».}}
}}
Рядок 214:
[[Нечуй-Левицький Іван Семенович|Іван Нечуй-Левицький]] описував верхню течію Почайни на Оболоні у [[1871]] році в [[повість|повісті]] ''«Хмари»'':
{{text|«Сонце ховалось за межигірський бір, котрий од того став ще чорніший, а далекі озерця на оболоні під тим бором і річка Почайна горіли, наче розтоплене золото»<ref name="Хмари">[http://uk.wikisource.org/wiki/
А також у [[1906]] році в оповіданні ''«Ніч на Дніпрі»'':
Рядок 248:
* ''Лавров Д.'' [http://www.segodnya.ua/oldarchive/c2256713004f33f5c2256bfb003ad6c4.html Река почайна — осталась только в летописях] // Сегодня. — 2002. — 20 липня.
* [http://www.dom-prirody.com.ua/priroda-kieva/mali-ricki-kieva Почайна] //''Вишневський В. І.'' Малі річки Києва. — Київ: «Інтерпрес ЛТД», 2007. — 28 с. — ISBN 978-966-501-056-2
* [http://books.google.com.ua/books?id=5hUIAAAAQAAJ&ots=USqWDjZjSK&dq=
* [[Хільчевський Валентин Кирилович|''Хільчевський В. К.'']] [http://nbuv.gov.ua/UJRN/glghge_2017_2_3. Гідроекологічні проблеми ревіталізації річок на території міських агломерацій — міжнародний та український досвід] // [[Гідрологія, гідрохімія і гідроекологія]]. — 2017. — Т. 2. — С. 6-13.
| |||