Комуністична партія Німеччини: відмінності між версіями

Керівництво Комінтерну після обговорень з німецькими комуністами прийшло до висновку, що Німеччина наближається до революції і вже зараз необхідно зайнятися технічною підготовкою повстання. Троцький вважав, що необхідно встановити точну дату повстання, однак Радек і Брандлер були проти цього <ref name="sewell">Р. Сьюел. [http://www.marxist.com/germany/chapter5.html Від революції до контрреволюції] (1988) {{ref-en}}</ref>. У багатьох місцях створювалися збройні пролетарські сотні; в жовтні в Саксонії і Тюрінгії були утворені «робочі уряду» з лівих соціал-демократів і комуністів <ref name="bse1">БСЭ 3-го изд. [http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/163698/%D0%9A%D0%BE%D0%BC%D0%BC%D1%83%D0%BD%D0%B8%D1%81%D1%82%D0%B8%D1%87%D0%B5%D1%81%D0%BA%D0%B0%D1%8FКоммунистическая Коммунистическая партия Германии]</ref>. Тим часом, число членів КПГ зросло з 225 тисяч у січні 1923 року до 400 тисяч восени того ж року. Партія випускала 42 щоденні газети і ряд журналів, мала 20 друкарень і свої книжкові магазини <ref>{{книга

Центральним органом (ЦО) КПН, а до цього Союзу «Спартак» , була газета «Die Rote Fahne» («Червоний прапор»). Вона була заснована [[9 листопада]] [[1918]] Карлом Лібкнехтом та Розою Люксембург. Заборонена в лютому 1933 року, до 1935 видавалася в підпіллі, потім її видання було перенесено спочатку в 1935 році в Прагу, а в жовтні 1936 — до Брюсселя. Виходила до осені 1939 року<ref>БСЭ 3-го изд. [http://dic.academic.ru/dic.nsf/bse/128304/%D0%A0%D0%BE%D1%82%D0%B5Роте «Роте Фане»]</ref>.