Гаррієт Табмен: відмінності між версіями

'''Гаррієт Табмен''' ({{lang-en|Harriet Tubman}}, уроджена '''Арамінта Росс''', {{lang-en|Araminta Ross}}, {{ДН|||1820}}, округ [[Дорчестер (округ, Меріленд)|Дорчестер]], [[Меріленд]] — {{ДС|10|3|1913}}, [[Оберн (Нью-Йорк)|Оберн]], штат [[Нью-Йорк (штат)|Нью-Йорк]]) — борчиня проти [[Рабство|рабства]] та за соціальні реформи в [[США]], героїня американського народу.

Арамінта Росс народилася в родині рабів Гаррієт Грін і Бена Росса в [[1820]] році і виросла на фермі в графстві [[Дорчестер (округ, Меріленд)|Дорчестер]], Меріленд. Була одинадцятою дитиною в родині. Точна дата і місце народження невідомі. Вже з 7-річного віку працювала як прислуга та виконувала різну домашню роботу і доглядала за господарськими дітьми на сусідніх фермах. Потім стала працювати на плантації, як і решта її рідні. У 13-тирічному віці отримала удар в голову, котрий непокоїв її усе життя і навіть провокував видіння: вона була в магазині, коли білий наглядач зажадав її допомоги в побитті раба-втікача. Коли Арамінта відмовилася і стала на шляху наглядача, той кинув у її голову двофунтову гирю. Від удару Гаррієт ледь не загинула. Одужання тривало довгі місяці.

Втікши у вересні 1849 року з неволі в штаті [[Меріленд]] на Північ, вона працювала покоївкою в готелях і клубах спочатку в [[Філадельфія | Філадельфії]] (штат [[Пенсільванія]]), а пізніше в [[Кейп-Мей (містоокруг, Нью-Джерсі) | Кейп-Мей]] ([[Нью-Джерсі]]). Коли в 1851 році Гаррієт повернулася до чоловіка, то дізналася, що він одружився з іншою жінкою.

Вона також включилася в аболіціоністський рух, витрачаючи велику частину заощаджень на справу викорінення рабовласництва. У грудні 1850 року вона допомогла втекти своїй племінниці і її маленьким дітям, яких збиралися продати на аукціоні. До цього часу вже був прийнятий [[Закон про втікачів рабів (1850) | Закон про втікачів рабів 1850 року-утікачів]], що дозволяв переслідування і затримання втікачів рабів на територіях, де рабство було вже скасовано, що робило діяльність Табмен ще більш ризикованою.

Проте, з цього моменту Гаррієт почала здійснювати свої поїздки на південь з метою звільнення рабів. У цей час активно брала участь в діяльності [[Підпільна залізниця | ПідземноїПідпільної залізниці]], переправляючоїщо втікачівнею негрівтемношкірих утікачів переправляли з південних штатів на Північ або в [[Канада | Канаду]]. До початку [[Громадянська війна в США | Громадянської війни]] вона звільнила своїх рідних, включаючи більшість братів і сестер.

Коли Гаррієт було всього 30, її вже називали «Мойсей» за здатність рятувати рабів. Всього в 1850-х роках вона зробилаздійснила 19 поїздок на Південь, особисто звільнивши більшбільше 300 рабів і надихнувши на втечу тисячі. Рабовласники обіцяли велику грошову винагороду за затримання дівчини (до 12 тисяч доларів), проте їм не вдалося схопити ні самоїсаму Гаррієт, ні її підопічних - за її власними словами, у неї не було жодного провалу і вона «не втратила жодної людини».

Її перший біограф Сара ХопкінсГопкінс Бредфорд наводила такі слова Табмен: «Для мене був тільки такий вибір, на який я мала право: свобода або смерть. Вибір був тільки такий: або свобода, або смерть. І якби у мене не було свободи, то у мене було б інше, тобто ніхто не спіймав би мене живою. Я буду боротися за свою свободу, поки вистачить сил. Я буду боротися за свободу, хоч би чого б мені це не коштувало».

[[Файл:Harriet Tubman Civil War Woodcut.jpg|мини|слева|Гравюра із зображенням Табмен в формі періоду [[Громадянська війна в США|Громадянської війни]]]]

У квітні 1858 року познайомилася з іншим відомим борцем проти рабства Джоном Брауном. Вона стверджувала, що напередодні візиту Брауна в її будинок у неї було видіння уві сні. Браун високо цінував вклад Гаррієт, вважав її «кращекращою за всіх чоловіків, щояких йому доводилося зустрічати» і звертався до неї не інакше, як «Генерал Табмен». Гаррієт поділяла його думку, що загальне звільнення рабів можливоможливе лише збройним шляхом.

Залишаючись на зв'язку з Брауном, на зустрічі в Канаді в травні 1858 року дізналася про його намір зайняти федеральний арсенал ву Харперс[[Гарперс Феррі (Айова)|Гарперс-Феррі]] ([[Західна Вірджинія]]), після чого допомогла йому набирати добровольців, зброю і гроші для цієї мети і скласти план. Її обізнаність про мережі повідомлення та постачання в прикордонних з Канадою штатах була для Брауна безцінною.

Передбачалося, що Табмен з підмогою приєднаються до рейду Брауна, проте коли восени 1859 року він зі своїми людьми розраховували почати свій виступ, вони не змогли зв'язатися з Гаррієт. Вважається, що вона не змогла приєднатися до рейду 16 жовтня 1859 року через важку хворобу (по менш поширеній думці, вона розділялаподіляла скепсис аболіціоніста Фредеріка Дугласа щодо дієвості плану Брауна або ж все ще рекрутувала колишніх рабів в канадському штаті [[Онтаріо]]). Після страти Брауна Табмен говорила, що «Джон Браун не загинув на шибениці ... Він не був звичайною людиною, в ньому був Господь» і «своєю смертю він зробив більше, ніж сотня людей своїм життям».

Після закінчення війни Гаррієт Табмен ще прожила більше п'ятдесяти років, протягом яких їй часто доводилося відчувати потребузлидарювати, намагаючись прогодувати своїх батьків і численних родичів, а також велику кількість бездомних людей, які шукали притулок і їжу на її фермі в Оберні (штат Нью-Йорк ), де вона жила з 1857 року. Незважаючи на це, вона також утримувала дві школи на Півдні для отримавших свободу рабів. Будинок для престарілих в Оберні Гаррієт змогла відкрити лише після тривалої боротьби з місцевими бюрократами у 1908 році.

10 березня 1913 року в Оберні Гаррієт Табмен пішла з життя, померши від пневмонії у віці понад 90 років. Героїчна жінка була похована на кладовищі Форт-ХіллГілл з військовими почестями. Рік по тому за вказівкою міської влади відкрили меморіальну дошку «Пам'яті Гаррієт Табмен».

У 2016 році було прийнято рішення розмістити портрет Гаррієт Табмен на [[Двадцять доларів США (банкнота) | 20-доларовій банкноті]] замість президента [[Ендрю Джексон|Ендрю Джексона]], колишнього работоргівця і прихильника жорсткої політики проти індіанського корінного населення. Цю ідею було запропоновано ініціативної групою «Жінки на двадцятидоларових купюрах» ( '' Women On 20s ''), що ставила собі за мету в 2020 році відзначити сторіччя надання жінкам виборчих прав портретом жінки на доларовій купюрі. За кандидатуру Табмен проголосувала більшість учасників Інтернет-опитування, що дозволило їй обійти 14 інших кандидатур, включаючи [[Елеонора Рузвельт|Елеонору Рузвельт]], [[Роза Паркс | Розу Паркс]] і першу жінку-вождя [[черокі]] Вілму Менкіллер. Примітно, що на банкноті номіналом двадцять доларів вже зображувалися жінки: богиня Свободи в 1863 році і [[Покахонтас]] в 1865 році.