Вікіпедія

Залізня: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Немає опису редагування
Рядок 36:
[[Файл:Село Залізня Житомирського району, сільский клуб.jpg|міні|Сільський клуб]]
[[Файл:Пам ятний хрест у с Залізня.jpg|міні|Пам"ятний хрест на одному зі старих цвинтарів в с. Залізня, встановлений у червні 1911 року]]
[[Файл:18-220-0040 Братська могила радянських воїнів. Поховано 17 чоловік.jpg|міні|Братська могила радянських воїнів на цвинтарі у с. Залізня]]
[[Файл:Пам'ятний хрест в с. Залізня.jpg|міні]]
[[Файл:Пам'ятний хрест в с. Залізня.jpg|міні|Відреставрований пам"ятний хрест на одному зі старих цвинтарів у с. Залізня]]
'''Залі́зня''' <ref>{{Cite web|url=http://www.etomesto.ru/shubert-map/23-7/|title=Карта Волинської губернії Шуберта Ф.Ф.|last=|first=|date=|website=|publisher=|language=|accessdate=}}</ref>— [[село]] в [[Україна|Україні]], в [[Житомирський район|Житомирському районі]] [[Житомирська область|Житомирської області]]. Населення становить 177 осіб. Національний склад населення -&nbsp;— українці, поляки, росіяни. В селі мешкає значна частина нащадків старообрядців попівської гілки. Наявне діюче старообрядницьке кладовище.
 
== Географія ==
Село розташоване у мальовничій місцині по обох берегах річки [[Гнилоп'ять|Гнилоп'яті]] (притока [[Тетерів|Тетерева]]) на кордоні з територією 37 загальновійськового полігону Міністерства оборони України. На північному заході від села бере початок річка [[Кривуха (притока Кощи)|Кривуха]], права притока [[Коща|Кощи.]]
 
У селі річка [[Руда Кам'янка (річка)|Руда Кам'янка]] впадає у &nbsp;[[Гнилоп'ять]].
 
== Історія ==
В історичній літературі згадується назва населеного пункту ''Мократіца'', поблизу [[Троянів|Троянова]], який згідно ревізії у [[1545]] році належав землевласникам Грицьку Івашковичу та Стецьку Гнєвошевичу [[Вороничі герба Павенжа|Вороничам]].
 
З великою долею вірогідності можна вважати, що воно існувало на околиці сучасної Залізні. Адже до теперішнього часу одна з околиць Залізні носить у народі назву, а до часів радянської колективізації існував хутір з назвою Мократичі{{джерело}}.
 
=== У складі Речі Посполитої ===
Село Залізняк (''[[Польська мова|польськ.]] Zielezniak, Żeleźniaki, Żeleźnice, Żelazna)'' згадується в документах [[1609]] року, де йдеться про втечу селян троянівського [[Дідичі (значення)|дідича]] Олександра Грицьковича [[Вороничі герба Павенжа|Воронича]] ([[Польська мова|польськ]]. ''Alexander Hryćkowicz  Wrona'') до маєтків Романа [[Ружинські|Ружинського]]. У [[1612]] році декілька селян втекли до маєтку Михайла Вишневецького. Наступна втеча відбулась [[1614]] року, цього разу до м. [[Сквира|Сквири]].
 
У [[1646]] році шляхтич Войтех Лесецький позивався на власника ''Желізняку'' київського [[Скарбник|скарбника]] Даніеля Ярему Воронича ([[Польська мова|польськ.]] ''Jerzy Daniel Woronicz''), який на три роки віддав під заставу третину села разом із селянами та млин ''мократицький'' з млинарем Процьком на р. Пяті, але продовжував збирати з них різні податки. Це привело людей до зубожіння і вони були змушені піти наймитами по іншим селам. Окрім того, пан Воронич уклав договір з Флоріаном Радзиминським, за яким надав дозвіл побудувати двір з [[Винниця|винницею]] на заставній землі. Через постійну потребу дров для виробництва горілки, Радзиминський заборонив селянам вирубувати в [[Бір|бору]] дерева для обігріву домів, а лиш виділяв маленьку частку.
 
У липні того ж року, велика гребля поблизу млина була вщент розтрощена, але пан Воронич не захотів її реставрувати власним коштом.
 
У [[XVIII століття|XVIII]] та [[XIX століття|XIX]] століттяхх відоме, як [[слобода]] ''Железняки'', значну частину населення якого становили старообрядці. ▼
 
▲У [[XVIII століття|XVIII]] та [[XIX століття|XIX]] століттях відоме, як [[слобода]] ''Железняки'', значну частину населення якого становили старообрядці.
=== У складі Російської імперії ===
У [[1875]] році общиною старообрядців, що сформувалась у селі, було побудовано дерев'яну Свято-Покровську церкву, яка збереглась до теперішнього часу (в ній нині розташований сільський клуб).
 
Навкруги села розташовувались непоодинокі хутори-садиби селян-хліборобів, які мали по 3-9 десятин малопродуктивної піщаної землі у власності та обробляли її. При проведенні колективізації хутори були знищені, а їх мешканців змусили розібрати та перевезти свої оселі до Желєзняка. До цього часу у пам'яті старих жителів села зберіглись назви тих хуторів -&nbsp;— ''Голопузівка, Лівончиків хутір,'' ''Лихотворищина'', ''Мократичі'', ''Орєхова гора'' , ''Шкрудєва гора'',
 
До Другої світової війни на російський манер село іменували ''Желізняки''. Щодо назви села немає однозначного підходу та тлумачення: його називають Железняк, Желізняки, Желєзняк, Залізняк. Українське населення села та оточуючих населених пунктів називає його -&nbsp;— ''Желєзняк'', хоча після Другої світової війни чиновники тодішнього СРСР перейменували його на ''Залізняки, а в подальшому на Залізня'' (дата перейменування невідома), що не відповідає історичним документам та назвам. На жаль, такі необдумані ні з ким не погоджені перейменування, які не ґрунтувались на історичному матеріалі, були однією з ознак ідеології радянського періоду.
 
На [[1906]] рік у селі налічувалось 57 дворів, в яких проживало 355 чоловік.<ref>{{Cite book|title=Список населённых мест Волынской губернии, 1906|last=здание Волынского Губернского Статистического комитета|first=|year=1906|publisher=Волынская Губернская типография|location=Житомир|pages=224|language=рос.|isbn=}}</ref>
 
На одному з старих цвинтарів села зберігся релігійний пам'ятник, у вигляді гранітної стели з хрестом, встановлений у [[1911]] році, на якому наявний напис : «Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе Упокой Господи души их».
 
"Крестьянам общества деревни Железняка июня 1911 года Христос Воскресе Упокой Господи души их".
 
=== У складі УРСР ===
На кінець 1922 року у селі Желізняки наявно 197 дворів, населення складало 991 чоловік<ref>{{Cite web|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21STR=0009815|title=МАТЕРИАЛЫ ПО АДМИНИСТРАТИВНО-ТЕРРИТОРИАЛЬНОМУ ДЕЛЕНИЮ ВОЛЫНСКОЙ ГУБЕРНИИ 1923 ГОДА (1923)|website=resource.history.org.ua|accessdate=2018-09-24}}</ref>. З [[1923]] &nbsp;р. по 12.05.1958 &nbsp;р. село було центром Желізняцької сільської ради Троянівського, Коростишівського, а потім Житомирського районів, до складу якої входило також село [[Головенка]]. Після неодноразових адміністративно-територіальних реформ до 1996 &nbsp;р. село входило до складу Троянівської сільської ради Житомирського району. Зі створенням [[Головенківська сільська рада|Головенківської сільської ради]] (17.04.1996 &nbsp;р.) перейшло до її складу<ref>{{Cite web|url=http://resource.history.org.ua/cgi-bin/eiu/history.exe?&I21DBN=ELIB&P21DBN=ELIB&S21STN=1&S21REF=10&S21FMT=elib_all&C21COM=S&S21CNR=20&S21P01=0&S21P02=0&S21P03=ID=&S21STR=0007769|title=АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ ЖИТОМИРЩИНИ : 1795–2006 (2007)|website=resource.history.org.ua|accessdate=2018-09-24}}</ref>.
 
22 листопада 1921 &nbsp;р. через Железняки, вертаючись з [[Другий зимовий похід|Листопадового рейду]], проходила Подільська група (командувач [[Чорний Сергій Іванович|Сергій Чорний]]) [[Армія Української Народної Республіки|Армії Української Народної Республіки]].
 
З [[1945]] року на території населеного пункту розташовувалась бригада [[Колгосп|колгоспу]] "«Більшовик"», пізніше перейменованого у [[колгосп]] "«Світанок"» (правління у с. [[Троянів]]), яка займалась [[Тваринництво|тваринництвом]] та рослинництвом.<ref>{{Cite web|url=http://zhytomyr-rda.gov.ua/Rozdil_1/Sotsialno_gumanitarna_sfera/Trudoviy_arhiv|title=Архівний відділ Житомирської райдержадміністрації|website=zhytomyr-rda.gov.ua|accessdate=2017-11-28}}</ref> Діяла кузня, в якій не лише ремонтували колгоспну техніку, а й задовольняли ковальсько-слюсарні потреби населення. Працювала школа-восьмирічка, у якій навчались діти селян.
 
==== Голодомор ====
Село постраждало внаслідок [[Голодомор в Україні (1932—1933)|геноциду українського народу]], проведеного урядом СССР 1932-19331932—1933. Наразі відомо про 17 жертв.
 
==== Німецько-радянська війна ====
На цвинтарі, розташованому на околиці села, знаходиться братська могила 17 воїнів, які загинули при його визволенні у 1944 році :
{| class="wikitable"
|-
Рядок 255 ⟶ 254:
 
== Інфраструктура ==
Будь-якого значного промислового чи сільськогосподарського виробництва, окрім особистих селянських господарств, за часів незалежності України в селі не існує.
 
В приміщеннях колишніх ферм, які вціліли, зараз розташовані приватні пилорама та цех з обробки каменю. Село електрифіковано та газифіковано, має фельдшерсько-акушерський пункт та сільський клуб [[Головенківська сільська рада|Головенківської сільської ради]].
Рядок 263 ⟶ 262:
 
== Посилання ==
* Литовська метрика. Книга 561: Ревізії українських замків 1545 року / Підготував В. Кравченко; редкол: П. Сохань (відповідальний редактор), Г. Боряк, М. Крикун та ін. Наук. тов. ім. Шевченка в Америці, Наук. тов. ім. Шевченка в Україні, НАН України, Інститут укр. археографії та джерелознавства ім. М. &nbsp;С. &nbsp;Грушевського. -&nbsp;— Київ, 2005. -&nbsp;— 597 с.
 
* Книга Київського підкоморського суду (1584–16441584—1644). / Упорядники:  Г. &nbsp;В. &nbsp;Боряк, Т. &nbsp;Ю. &nbsp;Гирич, Л. 3. Гісцова, В. &nbsp;М. &nbsp;Кравченко, В. &nbsp;В. &nbsp;Німчук, Г. &nbsp;С. &nbsp;Сергійчук, В. &nbsp;В. &nbsp;Страшко, Н. &nbsp;М. &nbsp;Яковенко. &nbsp;— Київ, 1991. &nbsp;— 344 с. (Інститут мовознавства ім. О. &nbsp;О. &nbsp;Потебні АН України; Археографічна комісія АН України; Інститут історії АН України; Центральний державний історичний архів України у м. Києві).
* [[Київський центральний архів давніх актів|КЦАДА]], Актова книга №17№&nbsp;17, арк. 857—859
* Тариф подимного податку Київського воєводства 1754 року / Опрац. К. Жеменецький; Вступ укр. перек. Є. Чернецький. ‒ Біла Церква: Вид. Пшонківський О. В., 2015. ‒ 272 с.
* Селянський рух на Україні 1569—1647: збірник документів і матеріалів. -&nbsp;— К.: Наукова думка, 1993.
* Верига Василь. Листопадовий рейд 1921 року. &nbsp;— Київ: Видавництво «Стікс», 2011.
* [http://weather.in.ua/ua/zhitomirskaja/8325 Погода в селі Залізня]
* [https://web.archive.org/web/20110915195159/http://www.zhytomyr-rda.gov.ua/Rozdil_3/Golodomor_1932_1933_rokiv/Golodomor_u_regioni/Masshtabi_Golodomoru_u_regioni__CHorni_doshki__Postrazhdali_sela_ Масштаби Голодомору в Житомирському районі. Сайт Житомирської РДА]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Залізня