Північний Льодовитий океан: відмінності між версіями

'''Див. також''' [[Рельєф і геологічна будова Північного Льодовитого океану]], [[Природні ресурси Арктики]]

 

Більшу частину [[Рельєф географічний|рельєфу]] [[Дно океану|дна]] Північного Льодовитого океану займає [[шельф]] (понад 45 % [[Дно океану|дна океану]]) і підводні окраїни [[материк]]ів (до 70 % площі дна). Саме цим пояснюється мала середня глибина океану — близько 40 % його площі має глибини менше 200 м. Північний Льодовитий океан обрамляють і частково тривають під його водами найважливіші материкові [[Літосферні плити|тектонічні структури]]: [[Північноамериканська плита|Північноамериканська давня платформа]]; Ісландсько-Фарерський виступ каледонської [[Євразійська плита|Європейської платформи]]; Російська давня платформа з Балтійським щитом і Баренцевоморська древня платформа, що майже повністю лежить під водою; Уральсько-Новоземельське гірське утворення; [[Західно-Сибірська платформа|Західно-Сибірська молода платформа]] і [[Хатангський прогин]]; [[Сибірська платформа|Сибірська стародавня платформа]]; Верхояно-чукотська складчаста країна[7]. Північний Льодовитий океан прийнято ділити на 3 великі [[акваторія|акваторії]]: Арктичний басейн, що включає глибоководну центральну частину океану; Північно-Європейський басейн, що включає [[Континентальний схил|материковий схил]] [[Баренцове море|Баренцового моря]] до 80-ї паралелі на відрізку між [[Шпіцберген]]ом і [[Ґренландія|Гренландією]]; Канадський басейн, що включає [[акваторія|акваторію]] [[протока|проток]] [[Канадський Арктичний архіпелаг|Канадського архіпелагу]], [[Гудзонова затока|Гудзонової затоки]] і [[Море Баффіна|моря Баффіна]].

 

==== Північно-Європейський басейн ====

 

 

 

На підводній материковій околиці поширена земна кора континентального типу з дуже близьким до поверхні заляганням кристалічного фундаменту в межах шельфу. Для рельєфу дна Гренландського і Норвезького шельфу характерні екзараціонні форми льодовикового рельєфу.

Баренцевоморський шельф в структурно-геологічному відношенні є докембрійською платформою з потужним шаром осадових порід палеозою і мезозою. На околицях Баренцового моря дно складено древніми складчастими комплексами різного віку (біля Кольського півострова і на північний захід від Шпіцбергена — архейсько-протерозойського, біля берегів Нової Землі — герцинського і каледонського). Найбільш значимі западини і прогини моря: Медвежинський жолоб на заході, жолоби Франц-Вікторія і Святої Анни на півночі, жолоб Самойлова в центральній частині Баренцового моря, великі височини — Медвежинське плато, Нордкінська і Демидівська банки, Центральне плато, височина Персея, височина Адміралтейства. Дно Білого моря в північній і західній частинах складено Балтійським щитом, у східній — Східноєвропейською платформою. Для дна Баренцового моря характерна густа розчленованість затопленими морем льодовиковими і річковими долинами.

 

 

Переважаючий тип рельєфу на шельфі моря Лаптєвих — морська акумулятивна рівнина, вздовж узбережжя, а на окремих банках — абразивно-акумулятивні рівнини. Цей же вирівняний рельєф продовжується на дні Східно-Сибірського моря, місцями на дні моря (поблизу Новосибірських островів і на північний захід від ведмежих островів) чітко виражений грядовий рельєф. На дні Чукотського моря переважають затоплені денудаційні рівнини. Південна частина моря являє собою глибоку структурну западину, заповнену пухкими відкладеннями і мезокайнозойськими [[ефузивні гірські породи|ефузивами]].