Північний Льодовитий океан: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стиль |
правопис, стиль |
||
Рядок 94:
'''Див. також''' [[Рельєф і геологічна будова Північного Льодовитого океану]], [[Природні ресурси Арктики]]
[[Файл:IBCAO betamap.jpg|міні|
Більшу частину [[Рельєф географічний|рельєфу]] [[Дно океану|дна]] Північного Льодовитого океану займає [[шельф]] (понад 45 % [[Дно океану|дна океану]]) і підводні окраїни [[материк]]ів (до 70 % площі дна). Саме цим пояснюється мала середня глибина океану — близько 40 % його площі має глибини менше 200 м. Північний Льодовитий океан обрамляють і частково тривають під його водами найважливіші материкові [[Літосферні плити|тектонічні структури]]: [[Північноамериканська плита|Північноамериканська давня платформа]]; Ісландсько-Фарерський виступ каледонської [[Євразійська плита|Європейської платформи]]; Російська давня платформа з Балтійським щитом і Баренцевоморська древня платформа, що майже повністю лежить під водою; Уральсько-Новоземельське гірське утворення; [[Західно-Сибірська платформа|Західно-Сибірська молода платформа]] і [[Хатангський прогин]]; [[Сибірська платформа|Сибірська стародавня платформа]]; Верхояно-чукотська складчаста країна[7]. Північний Льодовитий океан прийнято ділити на 3 великі [[акваторія|акваторії]]: Арктичний басейн, що включає глибоководну центральну частину океану; Північно-Європейський басейн, що включає [[Континентальний схил|материковий схил]] [[Баренцове море|Баренцового моря]] до 80-ї паралелі на відрізку між [[Шпіцберген]]ом і [[Ґренландія|Гренландією]]; Канадський басейн, що включає [[акваторія|акваторію]] [[протока|проток]] [[Канадський Арктичний архіпелаг|Канадського архіпелагу]], [[Гудзонова затока|Гудзонової затоки]] і [[Море Баффіна|моря Баффіна]].
==== Північно-Європейський басейн ====
Основу рельєфу дна Північно-Європейського басейну становить система серединно-океанічних хребтів, які є продовженням Серединно-Атлантичного хребта. На продовженні хребта Рейкьянес
Від острова Ян-Маєн на півдні до Фареро-Ісландського порогу простягається Ян-Маєнський хребет, який є давнім серединно-океанічним хребтом. Дно улоговини, утвореної ним і хребтом Кольбейнсей, складене базальтами, що вилилися на поверхню. За рахунок цього базальту поверхня цієї ділянки дна вирівняна і піднята над прилеглим зі сходу ложем океану, утворює підводне Ісландське плато. Елементом підводної околиці Європейського субконтиненту біля узбережжя Скандинавського півострова є плато Ворінг, що виступає далеко на захід. Воно розділяє Норвезьке море на дві улоговини — Норвезьку і Лофотенську з максимальними глибинами до 3970 метрів. Дно Норвезької улоговини має горбистий і низькогірний рельєф. Улоговину розділяє на дві частини Норвезький хребет — ланцюжок невисоких гір простягаються від Фарерських островів до плато Ворінг. На захід від серединно-океанічних хребтів
На підводній материковій околиці поширена земна кора континентального типу з дуже близьким до поверхні заляганням кристалічного фундаменту в межах шельфу. Для рельєфу дна Гренландського і Норвезького шельфу характерні екзараціонні форми льодовикового рельєфу.
Рядок 117:
Баренцевоморський шельф в структурно-геологічному відношенні є докембрійською платформою з потужним шаром осадових порід палеозою і мезозою. На околицях Баренцового моря дно складено древніми складчастими комплексами різного віку (біля Кольського півострова і на північний захід від Шпіцбергена — архейсько-протерозойського, біля берегів Нової Землі — герцинського і каледонського). Найбільш значимі западини і прогини моря: Медвежинський жолоб на заході, жолоби Франц-Вікторія і Святої Анни на півночі, жолоб Самойлова в центральній частині Баренцового моря, великі височини — Медвежинське плато, Нордкінська і Демидівська банки, Центральне плато, височина Персея, височина Адміралтейства. Дно Білого моря в північній і західній частинах складено Балтійським щитом, у східній — Східноєвропейською платформою. Для дна Баренцового моря характерна густа розчленованість затопленими морем льодовиковими і річковими долинами.
Південна частина шельфу Карського моря в основному є продовженням Західно-Сибірської
Переважаючий тип рельєфу на шельфі моря Лаптєвих — морська акумулятивна рівнина, вздовж узбережжя, а на окремих банках — абразивно-акумулятивні рівнини. Цей же вирівняний рельєф продовжується на дні Східно-Сибірського моря, місцями на дні моря (поблизу Новосибірських островів і на північний захід від ведмежих островів) чітко виражений грядовий рельєф. На дні Чукотського моря переважають затоплені денудаційні рівнини. Південна частина моря являє собою глибоку структурну западину, заповнену пухкими відкладеннями і мезокайнозойськими [[ефузивні гірські породи|ефузивами]].
|