Розповідь про привидів: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Новелістика: Виправив міжмовні посилання |
|||
Рядок 23:
У Великій Британії справжній конвеєр жанрової новелістики був налагоджений у другій половині 1880-х і особливо в 1890-х рр. В цей час виходило чимало журналів, які спеціалізувалися на публікації гостросюжетних новел різної жанрової приналежності. Кембриджський учений [[Джеймс Монтегю Родс|М. Р. Джеймс]] довів до неперевершеності стиль «антикварної» розповіді про привидів, де свідками всякого роду чортівні стають статечні вчені, які досліджують архітектуру середньовічних храмів або сидять над архівними паперами.
Серед найбільш вдалих робіт сучасників Джеймс називає новели «Верхня полиця» {{нп|Френсіс Маріон Кроуфорд|Маріона Кроуфорда|ru|Кроуфорд, Фрэнсис Марион}} (1894) і «Кімната в башті» [[Едвард Фредерік Бенсон|Е. Ф. Бенсона]] (1912)<ref>{{Cite news|title=Censored by Confucius: Ghost Stories by Yuan Mei|url=http://dx.doi.org/10.4324/9781315285733|date=2016-09-16|accessdate=2019-05-01|doi=10.4324/9781315285733|first=Yuan|last=Mei}}</ref>. У наступні десятиліття традиції жанру продовжували англійці {{нп|Алджернон Блеквуд|А. Блеквуд|ru|Блэквуд, Алджернон}}, {{нп|Герберт Расселл Вейкфілд|Г. Р. Вейкфілд|
На схилі життя Джеймс сформулював основні принципи класичного оповідання про привидів. Полягають вони в такому. Місце дії повинне бути максимально реалістичним, а час дії — не дуже віддалений від сучасності. Потойбічні сили повинні вторгатися в розмірене життя сучасників не відразу, а поступово. Автору слід уникати занадто докладних описів привидів, бо вони «не терплять яскравого світла». Основна перевага розповіді про привидів, за Джеймсом, у властивій йому атмосфері «приємного остраху» ({{lang-en|pleasing terror}})<ref>{{Cite news|title=Censored by Confucius: Ghost Stories by Yuan Mei|url=http://dx.doi.org/10.4324/9781315285733|date=2016-09-16|accessdate=2019-05-01|doi=10.4324/9781315285733|first=Yuan|last=Mei}}</ref>.
| |||