Відмінності між версіями «Чорноморець Юрій Павлович»

нема опису редагування
}}
 
'''Юрій Павлович Чорноморець''' ({{нар}}[[26 квітня]] [[1974]], [[Київ]])&nbsp;— [[Доктор наук|доктор філософських наук]], [[професор|професор,]] професор кафедри богослов'я та релігієзнавства [[Національний педагогічний університет імені МихайлаМ. П. Драгоманова|НПУ імені М.&nbsp;Пім.&nbsp;Драгоманова]]<ref>{{cite web
|url =http://ifon.npu.edu.ua/ua/kafedry/kulturolohii
|назва =Кафедра культурології
|видавець =Інститут філософської освіти і науки
|дата-доступу =5 грудня 2014
}}</ref>, провідний сучасний український релігієзнавець і [[філософ]].
 
== Життєпис ==
Народився у містів Києві. Походить із роду українських [[священик]]ів, останній із яких&nbsp;— протоієрей [[Микола Радецький]].
 
2016 року перейшов з [[Українська православна церква (Московський патріархат)|УПЦ МП]] до [[Українська греко-католицька церква|УГКЦ]], 14 жовтня 2018 — до УПЦ КП та згодом до [[Православна церква України|ПЦУ]].
У 2016 році, зневірившись у сучасному православ'ї, полишив УПЦ (МП) і перейшов до УГКЦ.
 
14 жовтня 2018 року повернувся до православ'я, і є вірним Православної Церкви в Україні.
 
=== Освіта та наукова діяльність ===
У [[1997]] році закінчив [[Філософський факультет КНУКиївського національного університету імені Тараса Шевченка|філософський факультет]] [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Національного університету імені Т.&nbsp;Гім.&nbsp;Шевченка]] із [[дипломна робота|дипломною роботою]] на тему «[[Метафізика]] грецької патристики».
 
У [[2002]] році захистив [[кандидат наук|кандидатську]] [[Дисертація|дисертацію]] (із спеціальності 09.00.05&nbsp;— [[історія філософії]]) на тему «[[Антропологія]] східної патристики».
 
З [[2005]] року&nbsp;— [[доцент]] кафедри філософії та [[політологія|політології]], [[Національний університет державної податкової служби України]].
 
У [[2011]] році захистив [[Доктор наук|докторську]] [[Дисертація|дисертацію]] (із спеціальності 09.00.11&nbsp;— [[релігієзнавство]]) на тему: «Еволюція візантійського [[неоплатонізм]]у».
 
З [[2012]] року&nbsp;— [[професор]] кафедри культурології [[Національний педагогічний університет імені МихайлаМ. П. Драгоманова|Національного педагогічногоПедагогічного університету ім. М.&nbsp;П.&nbsp;Драгоманова]].
 
З вересня 2018 року&nbsp;— професор кафедри богослов'я та релігієзнавства Національного педагогічногоПедагогічного університету імені М.&nbsp;Пім.&nbsp;Драгоманова.
 
Голова спеціалізованої вченої ради Д 26.053.21 у Національному педагогічному університеті імені М.&nbsp;П.&nbsp;ДрагомановаНПУ із захисту кандидатських і докторських дисертацій із спеціальностей 09.00.14&nbsp;— богослов'я та 09.00.11&nbsp;— релігієзнавство.
 
Член комісії Міністерства освіти і науки України Комісії з державного визнання документів про наукові ступені та вчені звання, отримані у вищих духовних закладах.
 
З 2012 року&nbsp;— член редколегії філософського [[журнал]]ужурналу «Sentetiae», [[редактор]] спеціальних випусків журналу «[[Філософська думка]]» (спільно із журналом «Sentetiae») на теми: «Антична і середньовічна філософія» (2010), «Теологія і філософія релігії» (2011), «Християнська теологія і сучасна філософія» (2012), «Перспективи філософії та теології» (2013). Член редколегії філософського журналу «Схід».
 
=== Наукові погляди ===
У філософії розвиває ідеї [[феноменологія|феноменології]], [[кантіанство|кантіанства]], [[онтологія|онтології]] [[Ніколай Гартман|Ніколая Гартмана]], комунікативної прагматики [[Карл Отто Апель|Карла Апеля]].
 
У [[ПравославнаПравославне теологіябогослов'я|православній теології]] працює в двох парадигмах. У межах [[неопатристика|неопатристики]] розвиває ідеї теологів о. [[Флоровський Георгій ФлоровськийВасильович|Георгія Флоровського]] та о. [[Думитру Станілоае]]. У межах православної радикальної ортодоксії («постнеопатристики», «літургійного евангелізму») розвиває ідеї [[Девід Харт|Девіда Бентлі Харта]], о. [[Джон Манусакіс|Джона Манусакіса]] та митрополита [[Антоній Сурозький|Антонія Сурожського]].
 
Однодумець [[теолог]]атеолога [[Бурега Володимир Вікторович|Буреги Володимира Вікторовича]], виступав на його захист<ref>Чорноморець Юрій, [http://risu.org.ua/ua/index/blog/~chernomorets/40699 Про автокефалистов в УПЦ МП, которых нет. И про фантазеров, лгущих ежедневно] // Релігійно-інформаційна служба України.{{ref-ru}}</ref>.
 
=== Громадська діяльність ===
З 2004 року послідовно критикує російський церковний [[шовінізм]]. Його публіцистичні виступи часто набували дуже гострої форми із прямою критикою [[Патріарх Московський і всієї Русі|Патріарха Московського]], вищих церковних чинів [[Російська православна церква|РПЦ МП]], [[етнофілетизмФілетизм|етнофілетичної]] ідеології «[[Російський світ (геополітика)|«Російського світу»]]» тощо. На думку деяких православних [[публіцист]]ів, Чорноморець є одним з головних ідеологів автокефалістського крила УПЦ{{fact}}. З 2010&nbsp;р. висловлює загальне розчарування у всій церковній політиці, відмовляється від критики Патріарха Московського та всіх інших церков. Вважає, що для церкви головне&nbsp;— бути християнською, а національні форми і навіть помісність в умовах [[постмодерн]]у будуть розмиті і самі по собі не можуть мати цінності для православних вірних{{fact}}.
 
Постійно виступає за активне співробітництво українських церков в області теології, поєднує [[екуменізм]] із активною [[апологетика|апологетикою]] православної теології. Є одним із ідеологів підтримки українськими церквами створення християнського громадянського суспільства, заснованого на реалізації принципів [[Декларація трьох церков Київської традиції|Декларації трьох церков Київської традиції]] від 1 грудня 2011 року. Критикує церкви за відсутність підтримки розвитку теології та християнського громадянського суспільства.
Активно відстоює повернення теології в [[Університет]], доводячи можливість відкриття теологічних [[факультет]]ів із трьома відділеннями: [[православ'я|православної]] теології, [[католицтво|католицької]] теології, [[протестант]]ської теології. Але при цьому виступає за збереження саме традиційної церковної теології, характерної для трьох [[конфесія|конфесій]], активно критикує спроби підміни конфесійних теологій єдиною «світською теологією». Виступає за повернення до повноцінного викладання всім [[студент]]ам [[Україна|України]] предмету «[[релігієзнавство]]», за викладання всім студентам предметів «Основи християнської культури» та «Основи соціального вчення християнства». Активно бореться за розширення викладання у школах України «Основ [[Християнська етика|християнської етики]]». Відстоює автономію традиційної церковної освіти ([[семінарія|семінарії]], [[академія|академії]]), але виступає за підвищення якості викладання та за визнання [[держава|державою]] церковної освіти та її результатів ([[диплом]]ів, [[Дисертація|дисертацій]]). Виступає за розвиток філософської теології як окремої дисципліни в дусі православного філософа і богослова Р. Суінберга.
 
=== Публіцистика ===
=== Публіцистична діяльність ===
З [[2005]] року&nbsp;— постійний автор статей на сайті «Релігійно-інформаційна служба України».
 
У [[2009]]-[[2010]] роках Чорноморець був відповідальним секретарем сайту{{fact}} «Релігія в Україні» (головний редактор&nbsp;— Алла Дмитрук). З [[14 вересня]] [[2010]] по [[14 вересня]] [[2011]]&nbsp;— шеф-редактор сайту «Богословський портал».
 
У [[2011]] році визнаний отримав [[премія|премію]] іменіім. Кароля Войтили як найкращий релігійний [[журналіст]] України.
 
Під час подій [[Помаранчева революція|Помаранчевої революції]] Чорноморець разом з чотирма [[клірик]]ами УПЦ (священики Петро Зуєв, Богдан Огульчанський та Андрій Дудченко, диякон Андрій Глущенко) підписав прокламацію&nbsp;— «{{lang-ru|Обращение к клирикам и мирянам Украинской Православной Церкви}}», від 26 листопада 2004: «{{lang-ru|Призываем вас поддержать народ, осудив нарушителей Заповедей Господних, крадущих миллионы голосов избирателей, лжесвидетельствующих в средствах массовой информации и уже готовых нарушить заповедь «не убий!». Защита народом своих попранных прав и свобод может и должна быть поддержана Православной Церковью}}».
 
Дане звернення поширювалося серед парафіян у тимчасовому наметовому храмі УПЦ МП, який за підтримки о. Петра Зуєва та о. Андрія Дудченка діяв біля будівлі Київської міської ради на [[Хрещатик]]у, в період масових акцій протесту прихильників Ющенка у листопаді-грудні 2004 року.
 
У 2010&nbsp;р. активну підтримку Чорноморцю надав Предстоятель УПЦ МП митрополит [[Володимир (Сабодан)|Володимир Сабодан]]. З благословення митрополита Володимира весною 2010&nbsp;р. було розпочато діяльність актуального богословського клубу «Софія», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва.
30 вересня 2010&nbsp;р. Предстоятель УПЦ митрополит Володимир, відкриваючи засідання організованих Чорноморцем, як одним з кураторів, «Успенських читань» на території «Софії Київської», виступив із програмною промовою «Завдання православного богослов'я в Україні на сучасному етапі». Наступного дня Юрій Чорноморець у галереї «Соборна», що при храмі «Всіх Святих», на території майбутнього кафедрального собору м. Києва розпочав цикл публічних лекцій про сучасне православне [[богослов'я]], з 1 жовтня до 5 листопада науковець провів 17 богословських зустрічей.
 
Також Чорноморець критично ставиться до [[Українська автокефальна православна церква|УАПЦ]] та [[Українська православна церква Київського патріархату|УПЦ КП]].<ref>[http://www.radiosvoboda.org/content/article/2269078.html «Сьогодні влада дуже тісно співпрацює з УПЦ Московського патріархату»&nbsp;— експерт] // [[Радіо «Свобода»]]</ref>.
 
В 2012—2013 роках Чорноморець почав схвально відгукуватися про нове покоління єпископату УПЦ КП і його досягнення. Щодо УАПЦ, то він передбачає її швидку деструкцію.
 
* [http://risu.org.ua/ua/index/articlesbyauthor?author=2 Юрій Чорноморець: статті // РІСУ]
 
;=== Відео ===
 
* [https://www.youtube.com/watch?v=ECUgryWcfqM&list=PLgkzgKZW8FRDLhnKnErKTCR-J-Q_oiuGm&index=8 II семінар «Актуальні проблеми сучасного богослов'я». Ю.&nbsp;П.&nbsp;Чорноморець&nbsp;— Різноманітність впливу мислителів грецької патристики на сучасну теологію]
 
[[Категорія:Українські православні богослови]]