Адольф Гітлер: відмінності між версіями

[перевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 151:
[[Файл:FrMeinKampf20050214.jpg|160пкс|праворуч|міні|«[[Майн кампф]]», видання 1934 року]]
 
Початок [[1923]] року відзначився у Німеччині загостренням кризи у багатьох сферах суспільства. На тлі загальної [[апатія (філософія)|апатії]] та відчаю після поразки у [[Перша світова війна|Першій світовій війні]], безконтрольної [[інфляція|інфляції]] та кризи в економіці, країною прокотилася хвиля [[страйк]]ів та [[демонстрація|демонстрацій]]. Восени 1923 року нове погіршення ситуації було викликано [[Франція|французькою]] [[окупація|окупацією]] [[Рурський регіон|Руру]]. У цих умовах [[Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини|Націонал-соціалістична партія]] на чолі з Адольфом Гітлером вступила в союз з правими консерваторами-сепаратистами, що перебували при владі в [[Баварія|Баварії]], і почала спільно готувати виступ проти соціал-демократичного уряду в [[Берлін]]і. Гітлера надихав приклад походу [[Беніто Муссоліні|Муссоліні]] на [[Рим]], і він сподівався повторити це в Німеччині, організувавши похід на столицю. Проте стратегічні цілі учасників заколоту значно відрізнялися: консерватори-сепаратисти прагнули реставрувати дореволюційну баварську монархію [[Віттельсбахи|Віттельсбахів]], а нацисти — створити сильну державу на чолі з [[диктатор]]ом Гітлером. Лідер баварських [[Правиця|правих]] [[Ґустав фон Кар]] був проголошений комісаром землі з диктаторськими повноваженнями і ввів у Баварії [[надзвичайний стан]]. Він також відмовився виконувати накази з Берліна і зокрема — розпустити нацистські загони і закрити газету [[Völkischer Beobachter]]. Проте, зіткнувшись з твердою позицією берлінського Генерального штабу, лідери Баварії завагалися і заявили Гітлеру, що не мають наміру поки що відкрито виступати проти Берліна. Гітлер натомість вирішив сам взяти ініціативу у свої руки і почати заколот.
 
8 листопада [[1923]] року в приміщенні пивного бару «Бюргербройкеллер» (Bürgerbräukeller), де зібралася велика група видатних баварців, серед них лідер правих [[Ґустав фон Кар]], командувач збройними силами Баварії генерал Отто фон Лоссов, начальник баварської поліції Ганс фон Шайссер та інші. Протягом 30 хвилин фон Кар читав підготовлену промову для близько 1000 присутніх в залі, коли раптом Гітлер вийшов на сцену, став на стіл і, щоб заглушити галас у залі, вистрелив з [[пістолет]]а у стелю. Гітлер заявив, що почалася революція, баварський уряд повалено і він збирається сформувати тимчасовий уряд Райху. Він також запросив фон Кара та інших представників баварського уряду почати з ним консультації у сусідній кімнаті, на що ті неохоче погодилися. Близько 500 [[СА|штурмовиків]] оточили приміщення і встановили зовні важкі [[кулемет]]и. Тим часом, [[Герман Герінг|Германн Ґерінґ]] та колишній учасник Першої світової війни і союзник Гітлера [[Еріх Людендорф]] намагалися заспокоїти натовп і закликали усіх до спокою.
 
Розмахуючи пістолетом у сусідній кімнаті, Гітлер заборонив залишати приміщення без його дозволу і оголосив про формування нового уряду на чолі з собою. Людендорф, фон Кар та деякі інші баварці під тиском погодилися бути членами тимчасового уряду. Попри це, згодом фон Кару, фон Зайссеру і Лоссову вдалося втекти з приміщення бару і оприлюднити заяву, в якій вони відмежовувалися від Гітлера та засуджували путч. Тим часом прихильникам нацистів, зокрема [[Ернст Рем|Ернсту Рему]], на чолі з групою бойовиків вдалося захопити баварське військове міністерство. За наказом Гітлера були арештовані як [[заручник]]и члени міської ради Мюнхена. Путчистам, однак, не вдалося захопити об'єкти стратегічного значення, у тому числі [[телеграф]] та телефонну станцію, звідки представники влади повідомили Берлін про [[заколот]] у Мюнхені.