Архітектура Візантійської імперії: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Kseniya 7 (обговорення | внесок)
Рядок 60:
Будівництво отримало поштовх для розвитку. З ініціативи імперського уряду розпочато будівництво нових храмів, фортець, палаців в столиці, відновлювали старі і зміцнювали і закладали нові міста і порти. В столиці вибудували сорок нових цистерн для збереження питної води на випадок облоги, зміцніли фортечні мури. Про це сповіщав офіційний історіограф імператора Прокопій в трактаті «Про споруди»<ref>Лихачева В. «Искусство византии 6-15 веков», Ленинград, «Искусство», 1986, с. 42</ref>.
 
Купольні споруди стануть головувати в візантійській архітектурі з 6 ст.&nbsp;н.&nbsp;е. Саме до 6 ст. завершилось формування церковних обрядів, в першу чергу [[Літургія|літургії]]. Вона проводилась в центрі храму під куполом і неподалік вівтаря, що мимоволі сприяло виділенню його в структурі споруди. Нові храми будують в різних містах імперії від [[Равенна|Равенни]] до [[Єрусалим]]у, котрий поки що належить Візантії. Серед ранніх храмів доби Юстиніана&nbsp;— [[Церква Святих Сергія і Вакха (Стамбул)|церква Св. Сергія та Вакха]] (527–536&nbsp;рр.) Вважають, що ідея поєднання базиліки та купольного, центричного храму вперше була реалізована в [[Церква святої Ірини|церкві св. Ірини]] в Константинополі.
 
Зовнішньо візантійська архітектура цього періоду справляла враження важкої, суворої маси. Її мури викладали з кам'яних брил та вузької червоної цегли, що чергувалась із товстими шарами розчину. Зовнішні мури споруд не тинькували.