Шпигунство: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Shynkar (обговорення | внесок)
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Рядок 2:
'''Шпигу́нство'''&nbsp;— [[Розвідувальна діяльність|передавання або збирання]] з метою передавання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам відомостей, що становлять державну таємницю, якщо ці дії вчинені іноземцем або особою без громадянства.<ref>ст. 114 КК України</ref>
 
Особа, що займається шпигунством, називається '''шпигун''' ([[староукраїнська мова|староукраїнською]] — '''шпиг''', '''шпєг'''<ref>Лист 1. До Остафея Волловича, каштеляна Троцкого (05-07.XII.1573) // Коршунаў А. Ф. ''Помнікі старажытнай беларускай пісьменнасці'' [http://starbel.narod.ru/kmita/kmita.htm] {{Webarchive|url=https://www.webcitation.org/694ga6h7Q?url=http://starbel.narod.ru/kmita/kmita.htm |date=11 липень 2012 }}. — Мінск, 1975.</ref>).
 
Поширене на сьогодні в суспільстві розуміння шпигунства як певного роду діяльності сформовано переважно узагальненим літератуно-кінематографічним образом шпигуна (розвідника) та диспозицією відповідної статті Кримінального кодексу України. Причому, зі зрозумілих причин, перший чинник є, безперечно, домінуючим. Відтак, у розмовній лексиці термін «шпигунство» є, по суті, жаргонно-публіцистичним синонімом розвідувальної діяльності, а під «шпигунами» переважно розуміються кадрові співробітники або агенти спецслужб іноземних держав, що намагаються здобути секретну інформацію, при цьому нерідко вдаючись до підкупу, шахрайства, погроз та навіть вбивства. Через усталення подібних соціально-політичних стереотипів до шпигунів це слово набуло виразно-негативного емоційного забарвлення, тоді як представників власних спецслужб, які проводять аналогічну діяльність за кордоном, прийнято називати більш благородним словом, овіяним ореолом сміливості, інтелекту, патріотизму та мужності – розвідник [c. 99]<ref>{{Cite book|title=Шпигунство як діяльність зі здобування інформації|last=Шлапаченко В.М.|first=|year=|publisher=Національна академія СБ України|location=журнал «Інформаційна безпека людини, суспільства, держави» 1(17) 2015 р|pages=99-109|language=|isbn=}}</ref> .