Шкляр Василь Миколайович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Виправлено джерел: 25; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14)
Рядок 29:
'''Васи́ль Микола́йович Шкляр''' ({{нар}} [[10 червня]] [[1951]], с. [[Ганжалівка]] [[Лисянський район|Лисянського району]] [[Черкаська область|Черкаської області]])&nbsp;— український [[письменник]], [[політик|політичний діяч]]. Один із найвідоміших і найбільш читаних сучасних українських письменників. Деякі літературні оглядачі називають його «батьком українського [[бестселер]]а»<ref name='club'>[http://www.bookclub.ua/ukr/read/shklyar Василь Шкляр // Клуб сімейного дозвілля]</ref>. Роботи Шкляра перекладено англійською, болгарською, вірменською, шведською, словацькою, російською мовами тощо.
 
Рішенням [[Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка|Комітету з Національної премії України ім. Т.Шевченка]] Шкляр був визнаний [[лауреат]]ом [[Національна премія України імені Тараса Шевченка — лауреати 2011 року|Шевченківської премії 2011 року]],<ref name="shevk_2011">[http://{{Cite web.archive.org/web/20180511042504/ |url=https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/nazvani-shevchenkivski-laureati-2011-roku-neoficiyno |title=Названі Шевченківські лауреати 2011 року. Неофіційно // День, №&nbsp; 27, 16.02.2011] |accessdate=11.05.2018 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20180511042504/https://day.kyiv.ua/uk/article/panorama-dnya/nazvani-shevchenkivski-laureati-2011-roku-neoficiyno |archivedate=11.05.2018 |deadurl=no }}</ref> але письменник відмовився її отримати у знак протесту проти перебування на посаді [[Міністр освіти України|Міністра освіти України]] одіозного [[українофоб]]а [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]].<ref name="gz.ua_1">[http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/374647 Василь Шкляр: «Я доб'юся відставки Дмитра Табачника»] // Газета по-українськи.&nbsp;— 2011.&nbsp;— №&nbsp;1188 (11 березня)</ref><ref name="tyzhden_1">[httphttps://web.archive.org/web/20171027162253/http://tyzhden.ua/Society/18627 Василь Шкляр: Не мають права нащадки зайд ображати мою Націю] // Український тиждень, 2017/10/27</ref>
 
== Біографія ==
=== Ранні роки та освіта ===
[[Файл:Vasyl Shklyar.jpg|міні|200пкс|Василь Шкляр на акції «Рукописи горять», лютий [[2004]]]]
Василь Шкляр народився в селі [[Ганжалівка]] [[Лисянський район|Лисянського району]] на Черкащині, де й пішов до початкової школи. Пізніше родина переїхала до міста [[Звенигородка|Звенигородки]], де Василь Шкляр закінчив 10-річну школу зі срібною медаллю (1968), а відтак вступив на філологічний факультет [[Київський університет|Київського університету]]. На другому році навчання, Шкляра хотіли вигнати з університету за те, що під час трудового семестру в [[колгосп]]і, він бавився бомбою, але йому вдалося уникнути відрахування шляхом тимчасового переїзду у Вірменію, куди він поїхав, аби навчатися за студентським обміном в [[Єреванський державний університет|Єреванському університеті]]. Згодом Шкляр згадає цей випадок зі свого життя у своїй ранній повісті «Стороною дощик іде». У Єреванському університеті Шкляр студіював вірменську мову й літературу аж до 1972 року і, за власним зізнанням, зміг добре вивчити вірменську мову вже за 2 місяці.<ref name="dt_2011"/> Згодом Шкляр тепло згадуватиме свій вірменський період, називаючи його "яскравою сторінкою в [його] житті."<ref name="dt_2011">[httphttps://web.archive.org/web/20180511161152/https://dt.ua/CULTURE/pismennik_vasil_shklyar_u_mene_v_parlamenti_e_svoya_fraktsiya.html Письменник Василь Шкляр: «У мене в парламенті є своя «фракція»!»] - Дзеркало тижня, 4 лютого 2011</ref><ref>[http://www.umoloda.kiev.ua/number/760/164/27651/ Василь Шкляр: Жити в Україні й вимагати для себе персональної державної мови — це чистісінький тваринний примітивізм] - Україна молода, №174 ЗА 22.09.2006</ref> Після повернення в Україну Шкляр у 1973-му році закінчив навчання у [[Київський університет|Київському університеті]].<ref name="official_bio">[httphttps://web.archive.org/web/20171024194124/http://shkliar.com.ua:80/biohrafiya/ Василь Шкляр - Біографія] // Офіційний сайт Василя Шкляра</ref>
 
=== Журналістська та літературна кар'єра ===
Після закінчення університету, Шкляр почав працювати журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці, зокрема, у 1970-1980-х роках вийшли друком його перші дорослі збірки повістей та оповідань: «Перший сніг» (1977),{{refn|group=К|name=перша|''Примітка: повість "Сніг" вперше вийшла у журналі Дніпро у 1974 році.<ref>Василь Шкляр. Сніг: повість. Київ: журнал Дніпро. № 6 від 1974 С. 14-53</ref>}} «Де твій Остап, Соломіє?» (1979) та «Живиця» (1982).<ref name="Seyenko"/> У 1978 році став членом [[Спілка письменників України|Спілки письменників України]]. У цей період виходять численні дитячі оповідання та книги Шкляра, зокрема, дитячі збірки «Шовкова нитка» (1976), «Черешня в житі» (1983) та «Шовковий дощик» (1984). Перші романи письменника, що з'явилися у 1986 році («Праліс: Тінь сови») та 1989 році («Ностальгія»), не здобули хоч якогось розголосу та були практично не помічені літературними критиками та звичайними читачами. Так, академічна «Історія української літератури ХХ століття» (1998) не називає жодного твору Шкляра, а його самого дуже побіжно згадує як літератора-початківця зі схожою на Григіра Тютюнника стилістикою та як представника «хвилі [літературних] новобранців 70-х — початку 80-х»; альтернативна «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (1998) не згадує Шкляра взагалі.<ref>[[Константин Родик]]. [httphttps://web.archive.org/web/20180512224251/https://dt.ua/CULTURE/vasil-shklyar-bekgraund-respublikancya-_.html Василь Шкляр: бекґраунд республіканця ] // Дзеркало тижня, 22 квітня 2016</ref>
 
У період з [[1988]] по [[1998]] роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках».<ref>[https://perma-archives.ccorg/DFN4-WSRMwarc/20180514210556/https://espreso.tv/news/2018/05/13/shklyar_rozpoviv_yak_vryatuvav_druzhynu_dudayeva_vid_yelcyna Шкляр розповів, як врятував дружину Дудаєва від Єльцина] // espreso.tv, 13 травня 2018</ref> Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини [[Дудаєв Джохар Мусаєвич|генерала Дудаєва]] після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у романі «[[Елементал]]» ([[2001]]).<ref name='club'/><ref name=dudaeva-kluch-voron>[http://{{Cite web.archive.org/web/20100117093433/ |url=http://litakcent.com:80/2008/04/07/koly-rosijski-specsluzhby-rozshukuvaly-allu-dudajevu-my-z-neju-pyly-kavu-v-karpatah.html |title=Василь Шкляр: «Коли російські спецслужби розшукували Аллу Дудаєву, ми з нею пили каву в Карпатах» (інтерв'ю) // Літакцент, 7.04.2008)] |accessdate=17.01.2010 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100117093433/http://litakcent.com/2008/04/07/koly-rosijski-specsluzhby-rozshukuvaly-allu-dudajevu-my-z-neju-pyly-kavu-v-karpatah.html |archivedate=17.01.2010 |deadurl=yes }}</ref>
 
Популярність як письменника прийшла лише у 1999 році з виходом [[Роман (жанр)|роману]] «[[Ключ (роман)|Ключ]]», який зібрав низку нагород та був неодноразово перевиданий у різноманітних українських видавництвах. Це був перший твір автора після тривалої паузи&nbsp;— з початку [[1990]] років. Сам Шкляр пояснив таку тривалу паузу «зміною епох»<ref name=DTKey>[httphttps://web.archive.org/web/20180511043328/https://dt.ua/CULTURE/vasil_shklyar_nesterpna_legkist_zhanru_dlya_nashih_pismennikiv_viyavilasya_naytyazhchoyu.html Василь Шкляр: «Нестерпна легкість жанру для наших письменників виявилася найтяжчою»] // Дзеркало тижня, №&nbsp;15 (440) 19.04.2003</ref>. Шкляр розпочав написання роману ще [[1998]] року, перебуваючи у лікарні, куди він потрапив зі смертельним [[діагноз]]ом на [[лептоспіроз]].<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180511162309/https://gazeta.ua/articles/health-newspaper/_vasil-sklyar-mig-pomerti-vid-leptospirozu/435749 Василь Шкляр міг померти від лептоспірозу] - Gazeta.ua, 15 травня 2012 </ref>
 
У 1999 році Шкляр став членом новоствореної [[Асоціація українських письменників|Асоціації українських письменників]]. У [[2000]]–[[2004]] роках Шкляр працює головним [[редактор]]ом [[Дніпро (видавництво)|видавництва «Дніпро»]], куди він пішов задля покращення стану видавництва.<ref name=gazeta.ua/> У 2009 році виходить найвідоміший роман письменника «[[Залишенець. Чорний ворон]]» одночасно у двох видавництвах&nbsp;— київському, «[[Ярославів Вал (видавництво)|Ярославів вал]]», та харківському, «[[Клуб сімейного дозвілля]]». За цей роман у 2011 році [[Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка|Комітет з Національної премії України ім.&nbsp;Т.&nbsp;Шевченка]] визнав Шкляра [[Національна премія України імені Тараса Шевченка — лауреати 2011 року|лауреатом премії]],<ref name="shevk_2011"/> але письменник відмовився її отримати на знак протесту проти перебування на посаді Міністра освіти України одіозного українофоба [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]].<ref name="tyzhden_1"/><ref name="gz.ua_1"/>
Рядок 50:
У [[1991]] Шкляр став членом Проводу та прес-секретарем [[Українська республіканська партія|Української республіканської партії]] (УРП) і пробув у лавах цієї партії до [[1998]] року.<ref name=gazeta.ua>[http://gazeta.ua/index.php?id=208672 Василь Шкляр передбачив загибель Євгена Кушнарьова//Gazet.ua, 14.02.2008]</ref> У березні [[1998]] був кандидатом в народні депутати України від виборчого блоку «[[Національний фронт (Україна)|Національний фронт]]».
 
У вересні 2015 року Шкляр знову спробував себе в українській політиці, увійшовши до проводу новоствореної партії [[УКРОП (політична партія)|УКРОП]].<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180510231831/https://www.volynnews.com/news/policy/vidomyy-ukrayinskyy-pysmennyk-uviyshov-do-ukropu/ Відомий український письменник увійшов до «УКРОПу»] // Волинські новини, 13 Вересня 2015</ref>
 
== Бібліографія ==
До літературного доробку автора належать наступні твори:<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180605005641/http://library.ck.ua/files/Kobzar.pdf Шкляр Василь Миколайович] // З високим ім’ям Кобзаря: уродженці та жителі Черкащини - лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка: біобібліогр. довід. Уклад. : Л. Т. Демченко, Н. В. Адешелідзе. – Черкаси : Чабаненко Ю. А., 2011. – 80 c.: сс. 69-71</ref>
 
; Романи
Рядок 74:
 
; Оповідання, збірки короткої прози (фікшн)
* [[Де твій Остап, Соломіє?]] ([[1979]])<ref name="Seyenko">В. Саєнко (2002). [httphttps://web.archive.org/web/20180509230307/http://liber.onu.edu.ua/pdf/istlit_7_2002.pdf Як і куди рухається сучасний український постмодерн? Ключ до превентивної відповіді - роман Василя Шкляра] // Українська література ХХ ст.: діапазони творчих голосів і мистецьких відкриттів : вибрані праці. - Львів : Піраміда, 2016. - 870 с.: сс. 576-580 - ISBN 978-966-441-443-9</ref>
* [[Живиця (роман)|Живиця]] ([[1982]])<ref>Василь Шкляр. ''Живиця.'' Київ: Молодь. 1982. 240 стор. </ref>
* [[Турецька нічия (оповідання)|Турецька нічия]] ([[1982]]).<ref> Василь Шкляр. ''Турецька нічия'' // ''Оповідання '81''. Упорядник: М.Кравчук, О. Сизоненко. Київ: Радянський письменник, 1982. 375 стор.: сс. ?-?.</ref>
Рядок 81:
* [[Крук-птаха нетутешня]] ([[1985]]).<ref>Василь Шкляр. ''Крук-птаха нетутешня'' // ''Оповідання '84''. Упорядник: М.Кравчук. Київ: Радянський письменник, 1985. 365 стор.: сс. 314-327.</ref>
* [[Високі гори у Ялті]] ([[1988]])<ref>Василь Шкляр. ''Крук-птаха нетутешня'' // ''Оповідання '87''. Упорядник: Олександр Гижа. Київ: Радянський письменник, 1988. 436 стор.: сс. 398-414. ISBN 5-333-00061-1</ref>
* [[Треба спитати у Бога]] ([[2019]])<ref>Василь Шкляр. ''Треба спитати у Бога''. Харків: КСД, 2019. 320 стор. 978-617-12-6063-4 [httphttps://web.archive.org/web/20190502225410/https://www.bookclub.ua/ukr/catalog/books/pop/product.html?id=50176. дж.]</ref>
 
; Збірки прози (нон-фікшн)
Рядок 90:
Автор дитячих книжок : "Шовкова нитка", "Черешня в житі", "Шовковий дощик" тощо.
 
* [[Шовкова нитка]] ([[1976]])<ref>Василь Шкляр. ''[httphttps://web.archive.org/web/20180508181924/http://chytanka.com.ua/ebooks/files/knygy2/shovkovanytka150711.djvu Шовкова нитка]''. Малюнки: Едуард Колесов, Валерій Софронов, Борис Коробейников. Київ: Веселка, 1976. 20 стор. </ref>
* [[Черешня в житі]] ([[1983]])<ref>Василь Шкляр. ''[httphttps://web.archive.org/web/20180508013910/http://chytanka.com.ua/ebooks/files/knygy2/chereshnja-v-zhyti-06062012.djvu Черешня в житі]''. Малюнки: А. Євдокименко. Київ: Веселка, 1983. 56 стор. </ref>
* [[Шовковий дощик]] ([[1984]])<ref>Василь Шкляр. ''Шовковий дощик''. Малюнки: О. Прахов. Київ: Веселка. 1984. 16 стор.</ref>
* [[Хорошого потрошку]] ([[1987]])<ref>Василь Шкляр. ''Хорошого потрошку'' // Весна-красна: Вірші, казки, оповідання. Художник: Людмила Постних. Київ: Веселка, 1987. 72 стор.: 47-48</ref>
Рядок 99:
; Переклади автора
 
Перші українські переклади Шкляра - це переклади класиків вірменської літератури Акселя Бакунца, Амо Сагіяна, Вагана Давтяна, Вахтанга Ананяна тощо.<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180512034404/http://ito.vspu.net/ENK/2013_2014/Osn_projekt_tehnologi_spec/Rob_stud/Punko/doc_html/Talantu%60/%D0%9F%D0%B8%D1%81%D1%8C%D0%BC%D0%B5%D0%BD%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B8.htm Василь Шкляр] // Сучасні українські письменники</ref> У пізніші роки чималого розголосу отримали Шкляреві переклади українською таких романів, як "Декамерон" Бокаччо, "Тарас Бульба" Гоголя (за першим виданням 1835 року) тощо.<ref>[http://{{Cite web.archive.org/web/20141030133232/ |url=http://life.pravda.com.ua/interview/2010/09/21/60674/ |title=Василь Шкляр: «Крим, як ложка дьогтю, він ніколи не був українським» // Українська правда. Життя, 21.09.2010] |accessdate=30.10.2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20141030133232/http://life.pravda.com.ua/interview/2010/09/21/60674/ |archivedate=30.10.2014 |deadurl=no }}</ref>
 
''Переклади-інтерпретації:''
* [[Микола Гоголь]]. ''Репетиція сатани (прозова версія комедії Миколи Гоголя «[[Ревізор (комедія)|Ревізор]]»)''. Переклад-інтерпретація з російської: Василь Шкляр. 2006 {{small|(рік написання; твір так і не був виданий)}}<ref> Переклад-інтерпретація так і не було надруковано, оскільки довічні права на книгу у Шкляра викупий підприємець, який так і не надрукувалв його; детальніше тут [httphttps://web.archive.org/web/20180507193437/http://www.umoloda.kiev.ua/number/1108/164/39600/ Василь Шкляр: Таємниця — це тільки магніт] // Україна молода, # 034 за 20.02.2008 </ref>
* [[Джованні Боккаччо]]. ''Декамерон (30 зі 100 оповідок)''. Переклад-інтерпретація з італійської: [[Василь Шкляр]]; <!--ілюстрації Л. Корж-Радько.--> [[Київ]]: Дніпро, [[2006]]. 104 с. іл. ISBN 966-578-161-8 {{small|(текст паралельно укр. та італ.)}}
 
Рядок 125:
== Нагороди ==
[[Файл:Шкляр Василь Кров кажана.jpg|міні|праворуч|200px|]]
* [[1995]]&nbsp;— «[[Золоте перо]]», СЖУ<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180509044349/http://static.rada.gov.ua/intranet/ukrzmi/human/0094839.htm Шкляр Василь Миколайович ] "Українські ЗМІ" на сайті ВРУ, 1995</ref>
* [[1999]]&nbsp;— «[[Золотий Бабай]]», переможець першого національного конкурсу на кращий гостросюжетний [[Роман (жанр)|роман]] (роман «Ключ»)<ref> Зразки прес-релізів: Друком з’явився роман «Ключ» Василя Шкляра — переможця Першого національного конкурсу на кращий гос- тросюжетний роман «Золотий Бабай». // Світлана Шевчук. ''[httphttps://web.archive.org/web/20180509043521/http://194.44.152.155/elib/local/sk734524.pdf "Українське ділове мовлення: підручник]"''. Київ: Арій, 2007. 576 стор.: сс. 244-246</ref>
* [[2002]]&nbsp;— «[[Коронація слова 2002|Коронація слова]]», перша [[премія]] в номінації «Роман»&nbsp;— за роман «Елементал».<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180509041953/https://day.kyiv.ua/uk/article/cuspilstvo/vasil-shklyar-literatura-povinna-isnuvati-poza-pravilami Василь ШКЛЯР: «Література повинна існувати поза правилами»] // День, 18 січня 2002 </ref>
* [[2003]]&nbsp;— «[[Спіраль століть]]», міжнародна премія в жанрі фантастики у номінації «За найкращу україномовну фантастику» ([[КиївКон]]-2003, роман «Ключ»)<ref name=DTKey/>
* [[2011]]&nbsp;— [[Національна премія України імені Тараса Шевченка]], за роман «[[Залишенець. Чорний ворон]]» ([[Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка|Комітет з Національної премії України ім. Т.Шевченка]] визначив її лауреатом В. Шкляра в середині лютого).
Рядок 134:
[[4 березня]] [[2011]] року В.&nbsp;Шкляр звернувся до тодішнього [[Президент України|Президента України]] [[Віктор Янукович|Віктора Януковича]] із заявою, у якій просив ''«врахувати в Указі з нагоди нагородження лауреатів [[Шевченківська премія|Шевченківської премії]] моє прохання про перенесення нагородження мене Шевченківською премією на той час, коли при владі в Україні не буде українофоба [[Табачник Дмитро Володимирович|Дмитра Табачника]]»''.<ref>[http://life.pravda.com.ua/culture/2011/03/4/74229 Письменник Василь Шкляр просить Президента перенести вручення йому Шевченківської премії на післятабачниківський час // Українська правда, 4.03.2011]</ref>
 
У невдовзі оприлюдненому Указі Президента України В.&nbsp;Януковича №275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка» Василь Шкляр не згаданий.<ref>В. Януковича [httphttps://web.archive.org/web/20110308190942/http://www.president.gov.ua/documents/13211.html Указ №&nbsp;275/2011 від 4 березня 2011 року «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»] // Офіційний сайт Президента України, 4 березня 2011</ref><ref>[http://gazeta.ua/articles/culture-newspaper/374472 Янукович не дав Шкляру Шевченківську премію // Газета по-українськи, №&nbsp;1187, 10.03.2011]</ref><ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180511044348/http://www.umoloda.kiev.ua/number/1846/164/65585/ Білий ворон] // Україна молода, 10.03.2011</ref><ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180511044604/http://umoloda.kiev.ua/number/1846/164/65586/ Василь Шкляр: «Наші вимоги повинні бути виконані»] // Україна молода, 10.03.2011</ref> Подальша доля премії залишається невідомою.
 
[[17 квітня]] [[2011]] року у [[Холодний Яр|Холодному Яру]] Василю Шкляру вперше в історії України була вручена [[Народна Шевченківська премія (Залізний Мамай)|Народна Шевченківська премія («Залізний Мамай»)]]. Вручення відбулося біля пам'ятника на місці останнього бою отамана [[Василь Чучупака|Василя Чучупаки]]. Кошти на неї були зібрані меценатами та звичайними громадянами України.<ref>[httphttps://web.archive.org/web/20180511044740/https://zaxid.net/shklyaru_vruchili_255_tis_grn_narodnoyi_shevchenkivskoyi_premiyi_n1127314 Шкляру вручили 255 тис. грн Народної Шевченківської премії] // Zaxid.net, 17 квітня 2011</ref>
 
== Особисте життя ==