Шаргород: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м clean up, typos fixed: 40-і → 40-ві , 0-і → 0-ті за допомогою AWB |
Виправлено джерел: 1; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14) |
||
Рядок 56:
«Святий Флоріан, який має в правій руці щит із трьома списами (родовий герб Замойських), а в лівій кришталевий глек з водою i пожежу заливає, на пам'ять про те, що місто від войовничого колись Флоріана Шарого (родоначальника Замойських) назву дістало».
Після Яна Замойського місто перейшло до його сина — [[подільські воєводи|подільського]] та [[Київський воєвода|київського]] воєводи [[Замойський Томаш|Томаша Замойського]] (1594—1638). Далі Шаргород перейшов до його доньки — Йоанни Барбари, яка була одружена з [[сандомир]]ським [[воєвода|воєводою]] — [[Конецпольський Олександр|Александром Конєцпольським]]. Від нього Шаргородський ключ переходить до [[краків]]ського [[каштелян]]а — [[Станіслав-Ян Конецпольський|Станіслава Яна Конєцпольського]] (1643—1682). До ключа, крім міста, належало 23 села. В загальному йому належало 10 міст, 186 сіл в [[Подільське воєводство|Подільському]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавському]] і [[Київське воєводство|Київському]] [[воєводство|воєводствах]]. Не маючи власних дітей, переписав Шаргород своєму [[стрийко]]ві — [[Брацлавські воєводи|брацлавському воєводі]] — [[Ян Олександр Конецпольський|Яну Александру Конєцпольському]] (1635—1719), від якого Шаргород перейшов до його родича — брацлавського [[каштелян]]а — Леонарта Конєцпольського. Від нього в [[1713]] р. до сондецького старости (з 1729 р. сандомирського воєводи) — [[Єжи Олександр Любомирський|Єжи Александра Любомирського]], від нього — до його молодшого сина — [[брацлавські воєводи|воєводи брацлавського]] і [[київські воєводи|київського]], одного з найбагатших людей того часу — [[Станіслав Любомирський (воєвода київський)|Станіслава Любомирського]] (1704—1793). Він запросив до міста [[Василіяни|василіанів]] і побудував в [[1719]] церкву. При ній була школа. Від нього Шаргород переходить до [[польний гетьман литовський|польного гетьмана литовського]] — [[Юзеф Сильвестр Сосновський|Юзефа Сильвестра Сосновського]] (?—1783). Його донька Людвіка одружилася з київським каштеляном Юзефом Любомирським (1751—1817) — Шаргород знову перейшов до Любомирських. Пізніше Шаргород перейшов до найстаршого сина — Генрика Людвіка Любомирського (1777—1817)<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/lubomirscy05.html Lubomirscy (05)] {{ref-pl}}</ref>. Він був галицьким політичним діячем, меценатом і куратором Оссолінеуму (тепер [[Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника|Львівська національна наукова бібліотека України]] імені [[Стефаник Василь Семенович|Василя Стефаника]]) у [[Львів|Львові]]. Від нього Шаргород перейшов до його сина — князя [[Єжи Генрик Любомирський|Єжи (Юрія) Генрика Любомирського]] (1817—1872). Він відновив старий замок, який продав Шарівку своєму родичу — [[Роман Станіслав Сангушко|Романові Сангушку]] з [[Славута|Славути]]. Останньою власницею була внучка князя Романа Сангушка — Юлія Потоцька (1854, Славута — 1921), донька графа Альфреда Юзефа Потоцького (1817—1889) і княжни Марії Сангушко (1830—1903, Львів).<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy04.html Potoccy (04)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130927005016/http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy04.html |date=27 вересень 2013 }} {{ref-pl}}</ref>
Кінець [[1580]]-х років — активне заселення євреями. 1589 — була збудована [[Синагога (Шаргород)|синагога]] — накрита дахом в мавританському стилі.
|