Шаргород: відмінності між версіями

Після Яна Замойського місто перейшло до його сина&nbsp;— [[подільські воєводи|подільського]] та [[Київський воєвода|київського]] воєводи [[Замойський Томаш|Томаша Замойського]] (1594—1638). Далі Шаргород перейшов до його доньки&nbsp;— Йоанни Барбари, яка була одружена з [[сандомир]]ським [[воєвода|воєводою]]&nbsp;— [[Конецпольський Олександр|Александром Конєцпольським]]. Від нього Шаргородський ключ переходить до [[краків]]ського [[каштелян]]а&nbsp;— [[Станіслав-Ян Конецпольський|Станіслава Яна Конєцпольського]] (1643—1682). До ключа, крім міста, належало 23 села. В загальному йому належало 10 міст, 186 сіл в [[Подільське воєводство|Подільському]], [[Брацлавське воєводство|Брацлавському]] і [[Київське воєводство|Київському]] [[воєводство|воєводствах]]. Не маючи власних дітей, переписав Шаргород своєму [[стрийко]]ві&nbsp;— [[Брацлавські воєводи|брацлавському воєводі]]&nbsp;— [[Ян Олександр Конецпольський|Яну Александру Конєцпольському]] (1635—1719), від якого Шаргород перейшов до його родича&nbsp;— брацлавського [[каштелян]]а&nbsp;— Леонарта Конєцпольського. Від нього в [[1713]]&nbsp;р. до сондецького старости (з 1729&nbsp;р. сандомирського воєводи)&nbsp;— [[Єжи Олександр Любомирський|Єжи Александра Любомирського]], від нього&nbsp;— до його молодшого сина&nbsp;— [[брацлавські воєводи|воєводи брацлавського]] і [[київські воєводи|київського]], одного з найбагатших людей того часу&nbsp;— [[Станіслав Любомирський (воєвода київський)|Станіслава Любомирського]] (1704—1793). Він запросив до міста [[Василіяни|василіанів]] і побудував в [[1719]] церкву. При ній була школа. Від нього Шаргород переходить до [[польний гетьман литовський|польного гетьмана литовського]]&nbsp;— [[Юзеф Сильвестр Сосновський|Юзефа Сильвестра Сосновського]] (?—1783). Його донька Людвіка одружилася з київським каштеляном Юзефом Любомирським (1751—1817)&nbsp;— Шаргород знову перейшов до Любомирських. Пізніше Шаргород перейшов до найстаршого сина&nbsp;— Генрика Людвіка Любомирського (1777—1817)<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/lubomirscy05.html Lubomirscy (05)] {{ref-pl}}</ref>. Він був галицьким політичним діячем, меценатом і куратором Оссолінеуму (тепер [[Львівська національна наукова бібліотека України імені Василя Стефаника|Львівська національна наукова бібліотека України]] імені [[Стефаник Василь Семенович|Василя Стефаника]]) у [[Львів|Львові]]. Від нього Шаргород перейшов до його сина&nbsp;— князя [[Єжи Генрик Любомирський|Єжи (Юрія) Генрика Любомирського]] (1817—1872). Він відновив старий замок, який продав Шарівку своєму родичу&nbsp;— [[Роман Станіслав Сангушко|Романові Сангушку]] з [[Славута|Славути]]. Останньою власницею була внучка князя Романа Сангушка&nbsp;— Юлія Потоцька (1854, Славута&nbsp;— 1921), донька графа Альфреда Юзефа Потоцького (1817—1889) і княжни Марії Сангушко (1830—1903, Львів).<ref>[http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy04.html Potoccy (04)] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20130927005016/http://mariusz.eu.pn/genealogia/rody/potoccy04.html |date=27 вересень 2013 }} {{ref-pl}}</ref>