Відмінності між версіями «Міхай Карої»

(Виправлено джерел: 3; позначено як недійсні: 1. #IABot (v2.0beta14))
[[Файл:Mihaly-karolyi--outlawsdiary00tormuoft.jpg|right|thumb|200px|Міхай Карої, [[1923]]]]
 
На посту прем'єр-міністра Карої робив рішучі зусилля по збереженню Угорщини, сподіваючись зберегти народи Угорщини в її складі, заснувавши федерацію за зразком [[Швейцарія|Швейцарії]]. Однак національні меншини — [[словаки]], карпаторуси [[Закарпаття|закарпатські]] [[українці]], [[румуни]], [[серби]] і [[хорвати]] — схвалили своє об'єднання з [[Чехословаччина|Чехословаччиною]], [[Румунія|Румунією]] та [[Югославія|Югославією]], відповідно. Іншою важливою проблемою залишалося питання про перемир'я з Антантою. Хоча Австро-Угорщина підписала [[3 листопада]] [[1918]] року на віллі Джусти, поруч з [[Падуя|Падуєю]], капітуляцію і перемир'я з Антантою, — Угорщина до того часу вже оголосила про свій вихід з її складу. Тому багато членів уряду вважали необхідним і вигідним підписати нове перемир'я. Карої був змушений з цим погодитися, і в листопаді [[1918]] року Угорщина і Антанта уклали перемир'я в [[Белград]]і. Очолював делегацію Антанти командувач союзними військами на [[Балкани|Балканах]] французький маршал Луї Франше д'Еспере, попри очікування, нав'язав Угорщині набагато більш жорсткі умови, ніж те передбачалося Падуанським пактом. Що стало сильним ударом по Карої, який сподівався на м'яке ставлення до Угорщини, — і різко зменшило його популярність. Опозиція заявляла, що Карої витрачав всі сили на укладення перемир'я, мало приділяючи уваги внутрішнім справам країни.
 
[[Файл:Károlyi Mihály és felesége Andrássy Katinka.jpg|right|thumb|300px|Посольство Угорщини в Римі, зі своєю дружиною в саду, [[1942]]]]