Після закінчення університету, Шкляр почав працювавпрацювати журналістом. Паралельно з журналістською роботою пише свої перші літературні праці, зокрема, у 1970-1980-х роках вийшли друком його перші дорослі збірки повістей та оповідань: «Перший сніг» (1977),{{refn|group=К|name=перша|''Примітка: повість "Сніг" вперше вийшла у журналі Дніпро у 1974 році.<ref>Василь Шкляр. Сніг: повість. Київ: журнал Дніпро. № 6 від 1974 С. 14-53</ref>}} «Де твій Остап, Соломіє?» (1979) та «Живиця» (1982).<ref name="Seyenko"/> У 1978 році став членом [[Спілка письменників України|Спілки письменників України]]. У цей період виходять численні дитячі оповідання та книги Шкляра, зокрема, дитячі збірки «Шовкова нитка» (1976), «Черешня в житі» (1983) та «Шовковий дощик» (1984). Перші романи письменника, що з'явилися у 1986 році («Праліс: Тінь сови») та 1989 році («Ностальгія»), не здобули хоч якогось розголосу та були практично не помічені літературними критиками та звичайними читачами. Так, академічна «Історія української літератури ХХ століття» (1998) не називає жодного твору Шкляра, а його самого дуже побіжно згадує як літератора-початківця зі схожою на Григіра Тютюнника стилістикою та як представника «хвилі [літературних] новобранців 70-х — початку 80-х»; альтернативна «Мала українська енциклопедія актуальної літератури» (1998) не згадує Шкляра взагалі.<ref>[[Константин Родик]]. [http://web.archive.org/web/20180512224251/https://dt.ua/CULTURE/vasil-shklyar-bekgraund-respublikancya-_.html Василь Шкляр: бекґраунд республіканця ] // Дзеркало тижня, 22 квітня 2016</ref>
У період з [[1988]] по [[1998]] роки Шкляр займався політичною журналістикою, бував у «гарячих точках».<ref>[https://perma.cc/DFN4-WSRM Шкляр розповів, як врятував дружину Дудаєва від Єльцина] // espreso.tv, 13 травня 2018</ref> Цей досвід, зокрема, подробиці операції з врятування дружини Алли та родини [[Дудаєв Джохар Мусаєвич|генерала Дудаєва]] після його загибелі, Шкляр згодом відтворив у романі «[[Елементал]]» ([[2001]]).<ref name='club'/><ref name=dudaeva-kluch-voron>[http://web.archive.org/web/20100117093433/http://litakcent.com:80/2008/04/07/koly-rosijski-specsluzhby-rozshukuvaly-allu-dudajevu-my-z-neju-pyly-kavu-v-karpatah.html Василь Шкляр: «Коли російські спецслужби розшукували Аллу Дудаєву, ми з нею пили каву в Карпатах» (інтерв'ю) // Літакцент, 7.04.2008)]</ref>
