Омелян Пріцак: відмінності між версіями

[[1936]] року вступив на гуманітарний факультет [[Львівський університет|Львівського університету]], де вивчав під керівництвом польських професорів ({{Iw2|Адам Шельонговський|Адама Шельонговського|pl|Adam Szelągowski}}, {{Не перекладено|Константій Хілінський|Константія Хілінського|pl|Konstanty Chyliński}}, [[Котвич Владислав Людвигович|Владислава Котвича]], {{Не перекладено|Тадеуш Левицький|Тадеуша Левицького|pl|Tadeusz Lewicki}}, {{Не перекладено|Теофіл Модельський|Теофіла Модельського|pl|Teofil Modelski}}, [[Францішек Буяк|Францішека Буяка]], {{Не перекладено|Людвік Колянковський|Людвіка Колянковського|pl|Ludwik Kolankowski}}) світову історію та сходознавство, зокрема [[Арабська мова|арабську]], [[Перська мова|перську]], [[Турецька мова|турецьку]], [[Монгольська мова|монгольську]] мови і літератури. Освіту з українознавчих дисциплін Омелян Пріцак здобув у [[Наукове товариство імені Шевченка|Науковому товаристві імені Шевченка]] під керівництвом [[Крип'якевич Іван Петрович|Івана Крип'якевича]], [[Пастернак Ярослав Іванович|Ярослава Пастернака]], [[Сімович Василь Іванович|Василя Сімовича]], о. [[Коструба Теофіль Петрович|Теофіля Коструби]]<ref name=":2">''Сидорчук Т.&nbsp;М.''&nbsp;Вчений-енциклопедист сучасності.&nbsp; До 100-річчя від дня народження Омеляна Пріцака (1919—2006) // Дати і події, 2019, перше півріччя: календар знамен. дат №&nbsp;1 (13)&nbsp;/ Нац.&nbsp; б-ка України ім. Ярослава Мудрого; уклад.: В. Кононенко (керівник проекту)&nbsp; [та ін.]&nbsp;— Київ, 2018.&nbsp;— С. 65—69.</ref>, упродовж 1936—1939 років виконував обов'язки секретаря Комісії нової історії України НТШ<ref>''Фелонюк А.&nbsp;В.''&nbsp;[http://ekmair.ukma.edu.ua/bitstream/handle/123456789/6581/Felonyuk_Omelyan_Priczak_i_Naukove.pdf Омелян Пріцак і Наукове Товариство імені Шевченка у Львові (1936—1939&nbsp;рр.)] // Українська орієнталістика.&nbsp;— 2009—2010.&nbsp;— №&nbsp;4—5.&nbsp;— С. 23—27.</ref>.

 

 

{{Цитата|''Короткий час, який я мав щастя перебувати в аспірантурі у Кримського в Києві (квітень-жовтень, 1940), дав мені змогу познайомитися з його лабораторією-бібліотекою, методом праці та таланом аналізувати східні джерела. Наші наукові зустрічі заторкалися головно історії Хозарського каганату, який Кримський слушно уважав прямим попередником Київської держави. З того часу ще на сьогодній день (зокрема в останні роки) я багато часу присвячував і присвячую історії Хозар, —і в такий спосіб віддаю данину свому учителеві — який мене ввів у ту дуже цікаву царину історії України.''|3=|4=}}