Хрвоє Шаринич: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Виправлено джерел: 2; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14) |
||
Рядок 44:
Розбагатілий між двома світовими війнами на відбудові Сушака батько Хрвоє Шаринича був власником [[каменоломня|каменевидобувного кар'єру]], а також членом [[Хорватська селянська партія|ХСП]] та [[Мер|міським головою]] Сушака, яким залишався і після [[Республіка Фіуме|приходу італійців]]. Наприкінці Другої світової війни батько наклав на себе руки (офіційний звіт). Мати ж пізніше вийшла заміж за видатного архітектора Лео Бабича, який заради неї залишив свою дружину і троє маленьких дітей.
Після закінчення середньої школи Хрвоє вступає в [[Загребський університет]] на тодішній факультет архітектури, будівництва та геодезії,<ref name="moljac">[http://www.moljac.hr/biografije/sarinic.htm Biography] {{Webarchive|url=https://web.archive.org/web/20100404002258/http://www.moljac.hr/biografije/sarinic.htm |date=4 квітень 2010 }} at Moljac.hr {{hr icon}}</ref> за спеціальністю мостобудування. Після закінчення вишу працює на загребському підприємстві "«Гідропроєкт», звідки його в 1962 р. направляють на спеціалізацію у Францію. Замість трьох місяців, які він планував провести у Франції, залишається там на 25 років. Першою великою роботою для нього була побудова [[АЕС]] в [[Бордо]], до якої він приступає 1971 року. Трьома роками пізніше, починаючи з 1974 року і по 1980 рік, всупереч економічним санкціям проти місцевого режиму, керує будівництвом двох атомних електростанцій в районі [[Кейптаун]]а ([[ПАР]]). Тим часом з 1980 по 1984 рік у статусі громадянина Франції представляє в Загребі фірму, яка буде планувати будівництво атомних електростанцій, але безуспішно. Після цього в 1984 році працює у [[Касабланка|Касабланці]] директором найбільшої [[Марокко|марокканської]] будівельної фірми. У 1987 році після його виходу на пенсію вся сім'я Шаринич повертається в Загреб.
Наприкінці 1989 року включився у політику. Став одним із засновників [[Хорватська демократична співдружність|ХДС]] і близьким соратником [[Франьо Туджман]]а. Після перемоги ХДС на виборах входить в новий уряд, стає керівником особистої канцелярії президента Туджмана і влаштовує її на французький лад.<ref name="moljac"/> 7 серпня 1992 р. дістає від президента мандат на формування уряду, який і буде очолювати до квітня 1993 року, коли Туджман вирішить замінити його [[Нікіца Валентич|Нікіцею Валентичем]]. Журналісти і громадськість не вітали його часті заяви прем'єр-міністра як просто провідника політики Франьо Туджмана з неприховуваним поганим знанням макроекономічної теорії та практики. Після скандалу з концерном «Далмаціяцемент», прийняття Хорватії в Міжнародний валютний фонд та програшу ХДС в 1993 р. у його рідній [[Приморсько-Ґоранська жупанія|Приморсько-Горанській жупанії]] Шаринич пішов у відставку та очолив Управління національної безпеки. Хрвоє Шаринич був головою хорватської делегації на переговорах із [[Республіка Сербська Країна|сербськими бунтівниками]] та, як він зізнавався, десять разів таємно зустрічався зі [[Слободан Мілошевич|Слободаном Мілошевичем]]. Також виконував обов'язки голови комісії у справах відносин Республіки Хорватії з [[UNPROFOR|СООН]]. Пізніше двічі повертався на місце начальника канцелярії президента Хорватії. Ще раз безславно відзначився в т. зв. справі «Істрійський іпсилон», коли уклав контракт з французькою компанією ''Bouygouse'', який виявився вкрай несприятливою для Хорватії угодою на дорожнє будівництво в Істрії. В кінці 1990-х витіснений з кола близьких соратників Туджмана (новим главою канцелярії президента стає Івіца Костович, який залишається на цій посаді до смерті Туджмана). Після смерті Туджмана і виборів 3 січня 2000 року Шаринич разом з [[Мате Гранич]]ем, Весною Шкаре-Ожболт і Йошком Моричем покидає ХДС і засновує [[Демократичний центр (Хорватія)|Демократичний центр]].
Рядок 54:
== Посилання ==
* [
{{бібліоінформація}}
{{Прем'єр-міністри Хорватії}}
|