Шарль Перро: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 34:
Користуючись прихильністю Кольберта, Перро допоміг своєму брату Клоду стати [[архітектор]]ом східної частини замку [[Лувр]], яку побудовано між [[1665]] і [[1680]] рр. Дизайн Клода Перро визнано кращим за проект [[Франсуа Мансар]]а та [[Лоренцо Берніні]], з яким, як відомого з «Мемуарів» письменника, Перро зіпсував стосунки у 1665 році, коли італійський митець перебував при дворі Людовика XIV. Серед двох ключових причин такого вибору — побоювання великих витрат, які зазвичай супроводжували проекти Мансара і Берніні, а також особиста неприязнь між Берніні та головними представниками королівського двору, до яких входили Кольберт та Перро; сам же король Людовик XIV зберігав почуття симпатії до Берніні та 1674 року навіть розпорядився випустити на його честь бронзову медаль з портретом митця. Як згадує Перро у своїх «Мемуарах», король водночас негативно ставився до прояву зарозумілості Берніні та не вподобав кінну скульптуру, яку створив митець; за порадою наближених людей Людовик наказав замінити свою голову на голову римського міфічного героя Маркуса Курція.
1668 року Перро написав поему «Живопис», яку присвятив першому королівському художнику [[Шарль Лебрен|Шарлю Лебрену]]. 1670 року письменник написав книгу «Перегони голів та перстенів», щоб у такий спосіб увінчати святкування 1662 року, яке Людовик XIV влаштував для своєї фаворитки Луїзи-Француази де Ла Бом ле Блан, герцогині Лавальєрській.
1671 року Шарля Перро обрано до Академії Франції. У [[1672]] році Перро одружився з 19-річною Марі Гішон, яка померла 1678 року після народження дочки та трьох синів.
1669 року Перро напучив Людовика XIV на створення у [[Лабіринт Версаля|лабіринті Версаля]] 39 фонтанів, кожен з яких мав символізувати одну з байок [[Езоп
1674 року Кінно Філіпп, давній друг родини Перро, швидко здобув репутацію [[Лібретист|лібретиста]] нового музичного жанру, відомого як «опера». Працюючи з Жаком Батістом Люллі, 1674 року світ побачила їхня спільна опера під назвою «[[Алкеста (опера)|Алкеста]]», яку відразу ж засудили традиціоналісти, що не схвалювали відхилення від класичної форми театру. Цього ж року Перро написав трактат «Критика опери», у якому вихваляв величність «Алкести» та її перевагу над [[Алкеста (Евріпід)|однойменною трагедією]] [[Евріпід]]а.
Коли [[Жан-Батист Кольбер]], міністр та покровитель Перро, помер [[1683]] року, він утратив свою пенсію письменника при Академії словесності.
| |||