Змієві вали: відмінності між версіями

В літописі під 1223 р. йде оповіданя про появу орд Чингіз-хана, які пройшли через половецькі володіння і, відповідно до одного з літописних списків, «придоша поблизу Русі, идеже зветься вал Половечьскій». Виходячи з цього повідомлення, Є. Ковальчик припускає, що Половецький вал був десь на лівому березі Дніпра. Однак в інших літописних списках ці відомості викладені повніше: орди Чингіз-хана відтіснили половців до Дніпра; рятуючись від прибульців, до Половецькому валу «прибіжить» половецький «князь» Котян. У цьому випадку згаданий вал міг бути розташванийрозташований і на Правобережжі Дніпра.

Зацікавленість до Змієвих валів виявив історик [[Максимович Михайло Олександрович|М.О.Максимович]]. АВ 1869 р. в листі до голови Московського археологічного Товариства він виклав результати свого огляду Переяславських валів у межиріччі Трубежа-Супою і пропонував зняти точний план Переяславських валів. Вчений вважав, що Володимир супроводжував Брунона до Малого (південного) Переяславського валу, який на початку XI ст. нібито був прикордонним на Лівобережжі Дніпра. У такому значенні розглядав Переяславські вали і В. Г. Ляскоронський, який намагався ототожнити їх з огорожею, яка згадана Бруноном. Ця думка утвердилася в науці, оскільки і за історичними, і археологічними даними кордон Русі на Лівобережжі проходив не по Трубежу або Супою, а значно південніше — по Сулі. Згідно з В. Б. Антоновичем і Н.Мовчанівськім, свідоцтво Брунона належить до трипільського валу в гирлі Стугни на правому березі Дніпра. Є. Ковальчик підтримує аналогічну думку, хоча припускає, що за два дні Володимир та Брунон могли проїхати далі Стугни, віддалений від Києва на 40 км.

КраєзнавецьЗ кінця 1960-х років до початку 1970-х краєзнавець (математик за спеціальністю) [[Бугай Аркадій Сильвестрович|А. С. Бугай]] обстежуючиобстежив валина виявивмісцевості більшість збережених ліній Змієвих валів. Результати обстеження він зафіксував на відповідній карті. Вияв у нихтілі валів вугілля від згорілих колод. Виявлені матеріали булияке продатованіпродатував радіовуглецевим методом. На підставі отриманих даних [[Бугай Аркадій Сильвестрович|А. С. Бугай]] датує вали II ст. до н. е. — VII ст.н. е. На опублікованій ним картосхемі валів вказані дати радіовуглецевого аналізу в місцях взяття проб вугілля. Всього визначено 14 дат для дев'яти ліній валів в межах 150 р. до н. е. — 550 р. н. е., у тому числі дві дати — II-І ст. до н. е., по одній — II і III ст., шість — IV в., два — V ст. і дві — VI ст. На основі цих даних дослідник датував вали II ст. до н. е. — VI ст.н. е. Ще до отримання даних про датування [[Бугай Аркадій Сильвестрович|А. С. Бугай]] вважав, що Змієві вали є продуктом багатовікової історії місцевого населення. На його думку, будівництво величезних городищ скіфського часу типу Немирівського було кроком до будівництва валів для захисту цілих районів; їх зведення, розпочате в I тис. до н. е., могло продовжуватися і в I тис. н. е., "навіть за часів Аскольда і Діра ". Трохи пізніше [[Бугай Аркадій Сильвестрович|А. С. Бугай]] вважав, що Змієві вали служили пограниччям між окремими суспільно-політичними утвореннями, які захищали свої території від спільного ворога. КраєзнавецьЗавдяки актуалізувавА.С.Бугаю цікавістьв до Змієвих валівсуспільстві та бравсеред участьнауковців взросло їхзацікавлення науковійЗмієвими фіксації,валами. зокремаЦе впідштовхнуло роботідо експедиціїпочатку [[Інститутпрофесійного археологіїнаукового НАНархеологічного України|ІАдослідження НАНЗмієвих України]] Змієві Вали під керівництвом [[Кучера Михайло Петрович|М.П.Кучери]]валів.

Підсумки роботи експедиції показали, що Змієві вали цілком перспективні для археологічних досліджень, які не можуть бути підмінені ніякими іншими методами. З огляду на посилене руйнування цих пам'яток, Інститут археології АН УРСР продовжив їх вивчення. Протягом 1980—1985 рр. в Київській, Черкаській, Житомирській та Полтавській областях проведені розвідки і розкопки валів по річках Бобриця, Рось, Ірпінь, в межиріччях Ірпеня—Унави, Дніпра—Тетерева, Росі—Гуйви, а також продовжені дослідження валів по лівому березі Дніпра, Сули, Стугни, у межиріччі Стугни-Ірпеня. За 18 місяців експедиційних робіт зроблено 84 розрізи валів і в 14 місцях проведені їх розкопки,. В результаті переконливо доведено датування Змієвих валів давньоруським часом та зафіксовано їх відрізки на всій території Середньої Наддніпрянщини. Дослідження експедиції підсумовано в монографічному дослідженні М.П.Кучери "Змиевы валы Среднего Поднепровья" 1987 року.