Тютюнникові вдалося створити широке епічне полотно, густо населене різноманітними персонажами, в межах якого порушувались як гостроактуальні, так і вічні проблеми людського буття. Автор відмовився від утверджуваної десятиліттями практики схематизованого, одноплощинного зображення людини, натомість показав своїх героїв насамперед індивідуально неповторними особистостями.
Помер Григорій Тютюнник [[29 серпня]] [[1961]] року у [[Львів|Львові]]<ref>[{{Cite web |url=http://pidruchniki.com.ua/kulturologiya/tyutyunnik_grigoriy_mihaylovich |title=ТЮТЮННИК Григорій Михайлович] |accessdate=4 вересень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20170416033913/http://pidruchniki.com.ua/kulturologiya/tyutyunnik_grigoriy_mihaylovich |archivedate=16 квітень 2017 |deadurl=yes }}</ref>. Поховано на [[Личаківський цвинтар|Личаківському цвинтарі]]<ref>[{{Cite web |url=http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/5/5/27537016/ |title=«Він мав талант людяності. І вроджений, і вистражданий…»] |accessdate=4 вересень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20100913092634/http://www.vechirka.pl.ua/articles/2010/5/5/27537016/ |archivedate=13 вересень 2010 |deadurl=yes }}</ref>.<blockquote>«'''Коріння»''' — ''спогади про автора роману'' «'''Вир»''' ''Григорія Михайловича Тютюнника :''</blockquote>'''''«'''Через годину того ж дня я дістав телеграму: Григорій помер… На столі в його кімнаті лишилася рівненько складена в потертій папці друга частина роману „Вир“» .''
