Балицький Всеволод Аполлонович: відмінності між версіями

'''Все́волод Аполло́нович Ба́лицький''' ([[27 листопада]] [[1892]], [[Верхньодніпровськ]] [[Катеринославська губернія|Катеринославської губернії]], нині [[Дніпропетровська область|Дніпропетровської області]]&nbsp;— [[27 листопада]] [[1937]], [[Москва]])&nbsp;— один із керівників органів державної безпеки [[ВЧК]]-[[ОДПУ]]-[[НКВС]], [[комісар державної безпеки 1-го рангу]] (26 листопада 1935), один з організаторів [[Голодомор]]у. Засуджений сталінським режимом до страти за вчиненняучасть злочиніву "антирадянській змові", в сучаснійсучасних Україні та Російській Федерації не реабілітований. «Забрав» з собою до Москви з Харкова [[Судоплатов Павло Анатолійович|Павла Судоплатова]].<ref>[[Володимир Косик]]. Спецоперації НКВД-КГБ проти ОУН: боротьба Москви проти українського націоналізму 1933—1943. Дослідження методів боротьби.— Львів: Галицька Видавнича Спілка, 2009.— 160 с., іл.— С. 25. ISBN 978-966-1633-15-4</ref>

Народився в родині помічника бухгалтера Верхньодніпровського повітового казначейства, колезького реєстратора (за деякими даними –  дворянина),  пізніше працював помічником  бухгалтера Луганського патронного заводу. У 1912 р. закінчив 8 класів гімназії у Луганську У 1912—1915 роках навчався на юридичному факультеті [[Московський університет|Московського університету]] (не закінчив). У 1913 - 1915 роках як вільний слухач відвідував Лазаревський інститут східних мов у Москві. 1913 року вступив в РСДРП, меншовик, 1915 року перейшов до більшовиків. Восени 1915 року мобілізований в армію 1915 року закінчив [[Тбілісі|Тифліську]] школу прапорщиків. Як політично неблагонадійний, був направлений на Кавказький, а потім на Персидський фронт.  У 1916 - 1918 роках - служив молодшим унтер-офіцером 12-ї роти  114-го запасного піхотного полку на Кавказькому та Персидському фронтах..1913 року вступив в РСДРП, меншовик, 1915 року перейшов до більшовиків. . У лютому 1917 року вибраний головою полкового комітету 114-го запасного полку. З жовтня 1917 року голова Ради солдатських депутатів (Тавріз). З 1918 року на нелегальній роботі в [[Грузія|Грузії]], заарештовувався грузинським урядом. Півтора місяця був в’язнем у тюрмі меншовицького уряду Грузії. Після звільнення був відряджений Кавказьким крайкомом РСДРП(б) до Москви, по дорозі в Україні був заарештований німцями та гетьманцями, втік з-під арешту. ЦК КП(б)У був залишений для роботи в Україні та направлений до ВУЧК. В грудні 1918 року введений до складу колегії Всеукраїнської ЧК (ВУЧК), де очолював інструкторський підвідділ Іногороднього відділу, іногородній відділ, інспекторський відділ, юридичний відділ, секретно-оперативний відділ і секретаріат. У липні 1919 р. проводив "червоний терор" в Одесі. У вересні 1919 року недовго був головою ВУЧК у [[Гомель|Гомелі]]. У вересні-жовтні 1919 року голова ревтрибуналу Гомельського укріпрайону. У жовтні 1919 голова Української організаційної комісії, потім політінспектор ВЧК. З листопада 1919 року головує у Волинській, з грудня 1919 року Київській ЧК і одночасно повпред ВЧК в Правобережній [[Україна|Україні]]. У 1920 році - начальник тилу і голова трибуналу Південно-західного фронту. Широко застосовував арешти, розстріли, страти заручників тощо.