Відмінності між версіями «Балицький Всеволод Аполлонович»

Балицький Всеволод Аполлонович (редагувати)

Версія за 08:08, 9 травня 2019

444 байти додано ,  1 рік тому
нема опису редагування
 
== Біографія ==
Народився в родині помічника бухгалтера Верхньодніпровського повітового казначейства, колезького реєстратора (за деякими даними –  дворянина),  пізніше працював помічником  бухгалтера Луганського патронного заводу). У 1912 р. закінчив 8 класів гімназії у Луганську У 1912—1915 роках навчався на юридичному факультеті [[Московський університет|Московського університету]] (не закінчив). У 1913 - 1915 роках як вільний слухач відвідував Лазаревський інститут східних мов у Москві. Восени 1915 року покликаниймобілізований в армію 1915 року закінчив [[Тбілісі|Тифліську]] школу прапорщиків. як Як політично неблагонадійний, був направлений на Кавказький, а потім на Персидський фронт.  У 1916 - 1918 роках - служив молодшим унтер-офіцером 12-ї роти  114-го запасного піхотного полку, Кавказькийна Кавказькому та ПерсидськийПерсидському фронтифронтах..1913 року вступив в РСДРП, меншовик, 1915 року перейшов до більшовиків. . У лютому 1917 року вибраний головою полкового комітету 114-го запасного полку. З жовтня 1917 року голова Ради солдатських депутатів (Тавріз). З 1918 року на нелегальній роботі в [[Грузія|Грузії]], заарештовувався грузинським урядом. Півтора місяця був в’язнем у тюрмі меншовицького уряду Грузії. Після звільнення був відряджений Кавказьким крайкомом РСДРП(б) до Москви, по дорозі в Україні був заарештований німцями та гетьманцями, втік з-під арешту. ЦК КП(б)У був залишений для роботи в Україні та направлений до ВУЧК. В грудні 1918 року введений до складу колегії Всеукраїнської ЧК (ВУЧК), де очолював інструкторський підвідділ Іногороднього відділу, іногородній відділ, інспекторський відділ, юридичний відділ, секретно-оперативний відділ і секретаріат. У вересні 1919 року недовго був головою ВУЧК у [[Гомель|Гомелі]]. У вересні-жовтні 1919 року голова ревтрибуналу Гомельського укріпрайону. У жовтні 1919 голова Української організаційної комісії, потім політінспектор ВЧК. З листопада 1919 року головує у Волинській, з грудня 1919 року Київській ЧК і одночасно повпред ВЧК в Правобережній [[Україна|Україні]]. У 1920 році - начальник тилу і голова трибуналу Південно-західного фронту. Широко застосовував арешти, розстріли, страти заручників тощо.
 
У 1920—1921 роках заступник голови Центрального управління надзвичайних комісій. З 6 квітня 1921 до 22 березня 1922 року заступник голови і командувач військами ВУЧК. З 22 березня 1922 по 1 вересня 1923 заступник голови ДПУ УСРР. 18 жовтня 1922 політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про з'їзд [[Українська комуністична партія|УКП]], голові ДПУ УСРР В. Балицькому надавалася директива заарештувати всіх учасників з'їзду та вислати їх до Москви та зробити на засіданні політбюро доповідь про діяльність УКП та заходи по її ліквідації. 2 серпня 1923 ВЦВК звільнив з посади голови НКВС В. Манцева, нагородивши його орденом Трудового червоного прапора, тимчасово виконуючим обов'язки голови НКВС призначено В. Балицького. [http://www.history.org.ua/?hrono] З 1 вересня 1923 по 31 липня 1931 — голова ГПУДПУ УСРР. З і одночасно повпред ГПУДПУ-ОГПУОДПУ СССРСРСР по УСРР.. З 15 грудня 1924 р.  — 31 грудня 1930 р. нарком внутрішніх справ Української СРР. З його ім'ям пов'язані арешти і висилки «націоналістичної» інтелігенції і т. д. Від вересня 1930 року член ЦКК ВКП(б).▼
і призначений зав. відділом. У 1919 році завідувач секретаріату ВУЧК, у вересні 1919 року недовго був головою ВУЧК у [[Гомель|Гомелі]]. У вересні-жовтні 1919 року голова ревтрибуналу Гомельського укріпрайону. У жовтні 1919 голова Української організаційної комісії, потім політінспектор ВЧК. З листопада 1919 року головує у Волинській, з грудня 1919 року Київській ЧК і одночасно повпред ВЧК в Правобережній [[Україна|Україні]]. У 1920 році - начальник тилу і голова трибуналу Південно-західного фронту. Широко застосовував безборонні арешти, розстріли, страти заручників тощо.
 
Від 31 липня 1931 до 10 липня 1934 року 3-й заступник голови ОГПУОДПУ при РНК СРСР. 1932 року Балицький очолив комісію з введення паспортів, приводом стала «необхідність вичистити великі міста від зайвих і антигромадських елементів». У результаті з'явилася ухвала РНК від 28 квітня 1933 року, якою заборонено видавати паспорти селянам. Це повністю закрило їм можливість піти з села. Вироблені під керівництвом Балицького правила діяли до 1974 року.▼
▲У 1920—1921 роках заступник голови Центрального управління надзвичайних комісій. З 6 квітня 1921 до 22 березня 1922 року заступник голови і командувач військами ВУЧК. З 22 березня 1922 по 1 вересня 1923 заступник голови ДПУ УСРР. 18 жовтня 1922 політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про з'їзд [[Українська комуністична партія|УКП]], голові ДПУ УСРР В. Балицькому надавалася директива заарештувати всіх учасників з'їзду та вислати їх до Москви та зробити на засіданні політбюро доповідь про діяльність УКП та заходи по її ліквідації. 2 серпня 1923 ВЦВК звільнив з посади голови НКВС В. Манцева, нагородивши його орденом Трудового червоного прапора, тимчасово виконуючим обов'язки голови НКВС призначено В. Балицького. [http://www.history.org.ua/?hrono] З 1 вересня 1923 по 31 липня 1931 — голова ГПУ УСРР. З і одночасно повпред ГПУ-ОГПУ СССР по УСРР.. З 15 грудня 1924 р.  — 31 грудня 1930 р. нарком внутрішніх справ Української СРР. З його ім'ям пов'язані арешти і висилки «націоналістичної» інтелігенції і т. д. Від вересня 1930 року член ЦКК ВКП(б).
 
24 листопада 1932 Політбюро ЦК ВКП(б) призначило заступника голови ОДПУ СРСР В. Балицького особливоуповноваженим ОДПУ в Україні терміном на півроку, зважаючи на «державну важливість щонайшвидшого поліпшення роботи органів ОДПУ на Україні», підпорядкувавши йому весь апарат ДПУ України та зобов'язавши надсилати кожної декади звіт до ЦК ВКП(б).Від 20 лютого 1933 року по 10 липня 1934 р. - повноважний представник ОГПУОДПУ по УСРР і голова ГПУДПУ УСРР з 10 липня 1934 року по 11 травня 1937 року нарком внутрішніх справ України. Один із головних організаторів масового терору в Україні, що забрав життя десятків тисяч людей. З січня 1934 року член ЦК ВКП(б). ▼
▲Від 31 липня 1931 до 10 липня 1934 року 3-й заступник голови ОГПУ при РНК СРСР. 1932 року Балицький очолив комісію з введення паспортів, приводом стала «необхідність вичистити великі міста від зайвих і антигромадських елементів». У результаті з'явилася ухвала РНК від 28 квітня 1933 року, якою заборонено видавати паспорти селянам. Це повністю закрило їм можливість піти з села. Вироблені під керівництвом Балицького правила діяли до 1974 року.
 
11 травня 1937 року призначений начальником УНКВС по Далеко-Східному краю. 17 травня 1937 р. здав посаду наркома внутрішніх справ УРСР. У перших числах чернячервня 1937 року втупив у посаду начальника УНКВС по Далеко-Східному краю у Хабаровську. 19 червня 1937 р. усунутий з посади та відкликаний до Москви. 25 червня 1937 р. постановою політбюро ЦК ВКП(б) «за зраду партії та Батьківщини та активну контрреволюційну діяльність» був виключений із складу ЦК ВКП(б) і з членів ВКП(б), а його справа була передана до НКВС. 7 липня 1937 року арештований у службовому вагоні. 27 листопада 1937 року «в особливому порядку» засуджений до страти. Розстріляний.▼
▲24 листопада 1932 Політбюро ЦК ВКП(б) призначило заступника голови ОДПУ СРСР В. Балицького особливоуповноваженим ОДПУ в Україні, зважаючи на «державну важливість щонайшвидшого поліпшення роботи органів ОДПУ на Україні», підпорядкувавши йому весь апарат ДПУ України та зобов'язавши надсилати кожної декади звіт до ЦК ВКП(б).Від 20 лютого 1933 року по 10 липня 1934 р. - повноважний представник ОГПУ по УСРР і голова ГПУ УСРР з 10 липня 1934 року по 11 травня 1937 року нарком внутрішніх справ України. Один із головних організаторів масового терору в Україні, що забрав життя десятків тисяч людей. З 1934 член ЦК ВКП(б).
 
▲11 травня 1937 року призначений начальником УНКВС по Далеко-Східному краю. 17 травня 1937 р. здав посаду наркома внутрішніх справ УРСР. У перших числах черня 1937 року втупив у посаду начальника УНКВС по Далеко-Східному краю у Хабаровську. 19 червня 1937 р. усунутий з посади та відкликаний до Москви. 25 червня 1937 р. постановою політбюро ЦК ВКП(б) «за зраду партії та Батьківщини та активну контрреволюційну діяльність» був виключений із складу ЦК ВКП(б) і з членів ВКП(б), а його справа була передана до НКВС. 7 липня 1937 року арештований у службовому вагоні. 27 листопада 1937 року «в особливому порядку» засуджений до страти. Розстріляний.
 
Офіційно не реабілітовано.
 
== Джерела інформації ==
* Золотарьов В.А., Шаповал Ю.І. В.А. Балицький. На шляху правди про нього // Український історичний журнал. – 1993. - № 4-6. – С. 50 – 63; 1993. - № 7,8. – С. 53-69
* ''Петров Н. В., Скоркин К. В.'' [http://www.memo.ru/history/NKVD/kto/index.htm Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник] / Под ред. Н. Г. Охотина и А. Б. Рогинского. — М.: Звенья, 1999. — 502 с. — 3000 экз. — ISBN 5-7870-0032-3. {{ref-ru}}▼
*Шаповал Ю.І., Пристайко В.І., Золотарьов В.А. ЧК – ГПУ – НКВД в Україні: особи, факти, документи. – К.: Абрис, 1997. – 608 с. - С. 21-78, 435-437. ISBN 966-531-017-8
▲* ''Петров Н. В., Скоркин К. В.'' [http://www.memo.ru/history/NKVD/kto/index.htm Кто руководил НКВД, 1934—1941 : справочник] / Под ред. Н. Г. Охотина и А. Б. Рогинского. — М.: Звенья, 1999. — 502 с. — 3000 экз. — ISBN 5-7870-0032-3. {{ref-ru}}
* ''Залесский К. А.'' Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. — Москва: Вече, 2000. {{ref-ru}}
* ''Шаповал Ю. І.'' [http://www.history.org.ua/index.php?termin=Balytskyj_V Балицький Всеволод Аполлонович] // {{ЕСУ/2}} — С. 163.
*Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. – К.: Стилос, 2002. – 468 с. - ISBN 966-8009-10-X
*Шаповал Ю., Золотарёв В. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его судьба. – М., Политическая энциклопедия, 2017. – 406 с. -ISBN 978-5-8243-2190-6
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України]
 
Анонімний користувач
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Спеціальна:Мобільна_різниця_версій/25109555