5
редагувань
Відмінності між версіями «Балицький Всеволод Аполлонович»
нема опису редагування
м (додав звання) |
|||
|
== Біографія ==
Народився в родині помічника бухгалтера Верхньодніпровського повітового казначейства, колезького реєстратора (за деякими даними – дворянина), пізніше працював помічником бухгалтера Луганського патронного заводу). У 1912 р. закінчив 8 класів гімназії у Луганську У 1912—1915 роках навчався на юридичному факультеті [[Московський університет|Московського університету]] (не закінчив). У 1913 - 1915 роках як вільний слухач відвідував Лазаревський інститут східних мов у Москві. Восени 1915 року покликаний в армію 1915 року закінчив [[Тбілісі|Тифліську]] школу прапорщиків як політично неблагонадійний, був направлений на Кавказький, а потім на Персидський фронт. У 1916 - 1918 роках - служив молодшим унтер-офіцером 12-ї роти 114-го запасного піхотного полку, Кавказький та Персидський фронти..1913 року вступив в РСДРП, меншовик, 1915 року перейшов до більшовиків. . У лютому 1917 року вибраний головою полкового комітету 114-го запасного полку. З жовтня 1917 року голова Ради солдатських депутатів (Тавріз). З 1918 року на нелегальній роботі в [[Грузія|Грузії]], заарештовувався грузинським урядом. Півтора місяця був в’язнем у тюрмі меншовицького уряду Грузії. Після звільнення був відряджений Кавказьким крайкомом РСДРП(б) до Москви, по дорозі в Україні був заарештований німцями та гетьманцями, втік з-під арешту. ЦК КП(б)У був залишений для роботи в Україні та направлений до ВУЧК. В грудні 1918 року введений до складу колегії Всеукраїнської ЧК (ВУЧК), де очолював інструкторський підвідділ Іногороднього відділу, іногородній відділ, інспекторський відділ, юридичний відділ, секретно-оперативний відділ.
У 1920—1921 роках заступник голови Центрального управління надзвичайних комісій. З 6 квітня 1921 до 22 березня 1922 року заступник голови і командувач військами ВУЧК. З
▲В грудні 1918 року введений до складу колегії Всеукраїнської ЧК (ВУЧК) і призначений зав. відділом. У 1919 році завідувач секретаріату ВУЧК, у вересні 1919 року недовго був головою ВУЧК у [[Гомель|Гомелі]]. У вересні-жовтні 1919 року голова ревтрибуналу Гомельського укріпрайону. У жовтні 1919 голова Української організаційної комісії, потім політінспектор ВЧК. З листопада 1919 року головує у Волинській, з грудня 1919 року Київській ЧК і одночасно повпред ВЧК в Правобережній [[Україна|Україні]]. У 1920 році начальник тилу і голова трибуналу Південно-західного фронту. Широко застосовував безборонні арешти, розстріли, страти заручників тощо.
Від 31 липня 1931 до 10 липня 1934 року 3-й заступник голови ОГПУ при РНК СРСР. 1932 року Балицький очолив комісію з введення паспортів, приводом стала «необхідність вичистити великі міста від зайвих і антигромадських елементів». У результаті з'явилася ухвала РНК від 28 квітня 1933 року, якою заборонено видавати паспорти селянам. Це повністю закрило їм можливість піти з села. Вироблені під керівництвом Балицького правила діяли до 1974 року.▼
▲У 1920—1921 роках заступник голови Центрального управління надзвичайних комісій. З квітня 1921 до березня 1922 року заступник голови і командувач військами ВУЧК. З липня 1922 заступник голови. 18 жовтня 1922 політбюро ЦК КП(б)У прийняло постанову про з'їзд [[Українська комуністична партія|УКП]], голові ДПУ УСРР В. Балицькому надавалася директива заарештувати всіх учасників з'їзду та вислати їх до Москви та зробити на засіданні політбюро доповідь про діяльність УКП та заходи по її ліквідації. 2 серпня 1923 ВЦВК звільнив з посади голови НКВС В. Манцева, нагородивши його орденом Трудового червоного прапора, тимчасово виконуючим обов'язки голови НКВС призначено В. Балицького. [http://www.history.org.ua/?hrono] З вересня 1923 по червень 1931 — голова ГПУ України і одночасно повпред ГПУ-ОГПУ СССР в Україні, а в березні 1924 — листопаді 1930 нарком внутрішніх справ Української СРР. З його ім'ям пов'язані арешти і висилки «націоналістичної» інтелігенції і т. д. Від вересня 1930 року член ЦКК ВКП(б).
24 листопада 1932 Політбюро ЦК ВКП(б) призначило заступника голови ОДПУ СРСР В. Балицького
11 травня 1937 року призначений начальником УНКВС по Далеко-Східному краю. 17 травня 1937 р. здав посаду наркома внутрішніх справ УРСР. У перших числах черня 1937 року втупив у посаду начальника УНКВС по Далеко-Східному краю у Хабаровську. 19 червня 1937 р. усунутий з посади та відкликаний до Москви. 25 червня 1937 р. постановою політбюро ЦК ВКП(б) «за зраду партії та Батьківщини та активну контрреволюційну діяльність» був виключений із складу ЦК ВКП(б) і з членів ВКП(б), а його справа була передана до НКВС. 7 липня 1937 року арештований у службовому вагоні. 27 листопада 1937 року «в особливому порядку» засуджений до страти. Розстріляний.
▲Від 31 липня 1931 до 10 липня 1934 року заступник голови ОГПУ при РНК СРСР. 1932 року Балицький очолив комісію з введення паспортів, приводом стала «необхідність вичистити великі міста від зайвих і антигромадських елементів». У результаті з'явилася ухвала РНК від 28 квітня 1933 року, якою заборонено видавати паспорти селянам. Це повністю закрило їм можливість піти з села. Вироблені під керівництвом Балицького правила діяли до 1974 року.
Офіційно не реабілітовано.
* ''Залесский К. А.'' Империя Сталина: Биографический энциклопедический словарь. — Москва: Вече, 2000. {{ref-ru}}
* ''Шаповал Ю. І.'' [http://www.history.org.ua/index.php?termin=Balytskyj_V Балицький Всеволод Аполлонович] // {{ЕСУ/2}} — С. 163.
*Шаповал Ю.І., Золотарьов В.А. Всеволод Балицький: особа, час, оточення. – К.: Стилос, 2002. – 468 с. - ISBN 966-8009-10-X
*Шаповал Ю., Золотарёв В. «Гильотина Украины»: нарком Всеволод Балицкий и его судьба. – М., Политическая энциклопедия, 2017. – 406 с. -ISBN 978-5-8243-2190-6
* [http://www.history.org.ua/?hrono Інститут історії України]
| |||