Бранево: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Rar (обговорення | внесок) мНемає опису редагування |
додано розділ українська громада в Бранево з посиланням та оригінальними фото |
||
Рядок 64:
*з [[1946]]: адміністративний центр [[Браневський повіт|Браневського повіту]], Польща.
<br />
== Населення ==
До [[1945]] року основним населенням міста були [[німці]]-[[католики]]; історично Браунсберг і околиці залишилися островом католицизму в морі прусського [[протестантизм]]у. В місті існувала незначна юдейська громада. Після Другої Світової війни більшість німців та юдеїв покинули Браунсберг, виїхавши до Німеччини; їхні оселі заселили [[поляки]]-переселенці та [[українці]], [[операція Вісла|зігнані з польським урядом]] з батьківських земель Холмщини та Підляшшя.
Рядок 97 ⟶ 98:
|-----
| [[2014]] || align=center | 17.281 || з них 8441 чоловіків (48,8 %) і 8840 жінок (51,2 %)<ref name="ludnosc">[http://stat.gov.pl/obszary-tematyczne/ludnosc/ludnosc/ludnosc-stan-i-struktura-ludnosci-oraz-ruch-naturalny-w-przekroju-terytorialnym-stan-w-dniu-31-xii-2014-r-,6,17.html Ludność. Stan i struktura ludności oraz ruch naturalny w przekroju terytorialnym. Stan w dniu 31 XII 2014 r. (strona 104)]</ref>
|}<br />
=== Українська громада в Бранево ===
Бранево має одні з найстаріших сторінок пов’язаних з русинами-українцями в Польщі. В тутешньому славному колись Collegium Hosianum – першій єзуїтській школі у Польщі на поч. XVII с. навчалися майбутні київські уніатські митрополити: [[Йосиф (Велямин Рутський), Рафаїл Корсак https:/uk.wikipedia.org/wiki/Рафаїл (Корсак), Михайло Рогоза https:/uk.wikipedia.org/wiki/Михайло (Рагоза)|Йосиф Веніамін Рутський]] та [[Гавриїл (Коленда)|Гавріїл Коленда]]. Було ще кілька десятків уніатських єпископів, які навчалися тут.
[[Файл:02-collegium-hosianum.jpg|альт=Collegium Hosianum – перша єзуїтська школа у Польщі, в якій навчалися майбутні уніатські єпископи. Фото 2018 р. |ліворуч|міні|Collegium Hosianum – перша єзуїтська школа у Польщі, в якій навчалися майбутні уніатські єпископи. Фото 2018 р.]]
У Бранево, на виїзді до Фромборка, розміщується також найбільший в регіоні цвинтар радянських солдат, які загинули в боях 1945 р. з німцями. Тут поховано аж 31331 осіб. Спеціальне обстеження показало о тут поховано багато солдат – українців.
У 1947 р. на терени Браневського повіту було виселено біля 1750 українських родин з 6600 особами. В кінці 1980-х рр. почалося відродження українського духовного життя. Спочатку українські священики спробували домовитися з католицьким духовенством про дозвіл відправляти службу в одному з костелів Бранева. Такої згоди не було. В той же час українці пробували звести свій храм. Навіть розглядалося питання адаптації на потреби церкви каплиці св. Роха на комунальному цвинтарі на вул. Ольштинській. Коли українська громада урочисто відзначала 1000-ліття хрещення Русі, було отримано згоду на проведення східної евхаристії у костелі святого Хреста в Бранево.
Абат монастиря ордену редемптористів з розумінням підійшов до нашого прохання і дав згоду на це богослужіння. В молитві взяло участь біля 500 осіб, що вказувало на пильну потребу створення парафії. Така можливість з’явилася в 1990 р., коли греко-католикам було передано костел св. Трійці по вул. Костюшки, 1, який до цього виконував роль місця відспівування покійних.
Передача цього костелу відбулася за рішучої постави Вармінського єпископа Едмунда Піща, а також старання отця Юліана Гбура. 15 лютого 1992 р. відбулася урочиста служба, що ігногурувала утворення греко-католицької парафії св. Трійці в Браневі. Першим пробощем став о. Юліан Гбур (навчався в семінарії отців-вербистів у Пененжні). В липні 1994 р. парафію прийняв отець Артур Маслей, тоді як в 2002 р. сучасний священик о. Петро Гудко. Поряд з цим функції пробоща заміщували о. Дарій Вовк, о. Богдан Панчак. Участь в літургіях брали також о. Кшиштоф Блажевський з близького Пецишева (Peciszewa), висвячений єпископом Мартиняком в Браневі, о. Богдан Пушкар з Мюнхена, о. Михайло Бундз зі США, отець-митрат Андрій Сорока, о. Ян Галушка та о. Іван Лайкош. Велику роль в стабілізації діяльності парафії відіграли Сестри Василіянки, які допомагали священикам.
[[Файл:07-cerkva-2018 (1).jpg|альт=Греко-католицький храм св. Трійці - готичний костел 15 ст. Фото 2018 р. |ліворуч|міні|Греко-католицький храм св. Трійці - готичний костел 15 ст. Фото 2018 р. ]]
У 1997 р. в храмі було встановлено іконостас, а в 2002 р. табернакулюм. Сама парафія нараховує 70 родин. При оказії більших свят збирається до 200 людей. Служби відправляються українською мовою. Вірні беруть участь в усіх важливих подіях пов’язаних з українською історією. В церкві згадуються річниці Вісли, Голодомору, української незалежності, Шевченківські дні, річниці народження Андрія Шептицького. Відправляються служби за українські жертви російської агресії. За посередництва церкви проводяться різні суспільні акції, інформаційні, навчальні, протестні, що формують національну свідомість тутешніх українців. Зокрема влаштовуються виїзди в родинні місця депортованих. Священики парафії працюють в середніх школах №6, №3 та гімназії № 1 в Браневі. Тут вони проводять уроки релігії для українських дітей-греко-католиків. У склад парафії входять: місто та гміна i Бранево за винятком Пенцишево, Залізна Гора, Красноліпе i Кшевно та місто та гімна Фромборк. 23 вересня 2017 р. українці, греко-католики парафії св. Трійці в Бранево святкували ювілей 25-річчя своєї парафії.
В містечку діє також православна Спаська парафія. Адже до Бранева вивезли також 352 православних українця зі станції Холм та 308 – зі станції Буг Влодавський. Парафія утворилася в 1948 р. у житловому будинку о. Миколи Костишина – першого настоятеля. Пізніше отримано цвинтарну каплицю ХІХ ст., яка служить парафіяльною церквою і по сьогодні. 1964 р. каплиця була відремонтована. В ній розміщено іконостас, який походив з розібраної гарнізонної церкви в Ломжі. Більшість пробощів цієї парафії впродовж її існування були українцями. Особливо цікавим для нас є цвинтар розташований біля православної церкви. В 1972 р. частина тутешнього протестантського цвинтаря була передана православній парафії. Поховання на ньому свідчать, що саме тут початково ховали православних українців після операції «Вісла».
Українською визитівкою Бранева є також фестиваль Українські барви приграниччя, який проходить в Браневському центрі культури з 2015 р. В рамках фестивалю відбуваються концерти, вистави, проекція фільмів i вечірка-забава під українсько-польську музику. Захід отримує дофінансування з бюджету Браневського повіту<ref>{{Cite web|url=https://expedicia.org/ukrainci-v-okolicyakh-elblonga-ilava-b/?fbclid=IwAR1UBv8D2shLztVAGHVwjmwGXfUL1dy_zL83csSS1Hvk9oc80mtDyS5yyx8|title=Українці в околицях Ельблонга. Ілава, Бранево та інші українські громади регіону|last=Парнікоза|first=Іван|date=08.05.19|website=https://expedicia.org|publisher=ДУ НАНЦ|language=українська|accessdate=08.05.19}}</ref>.
== Транспорт ==
| |||