Багнет: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
доповнення, вікіфікація
Рядок 3:
'''Багне́т''' (від {{lang-pl|bagnet}}, що походить від {{lang-fr|baionette}}), '''штик'''<ref>{{СУМ-11|Штик}}</ref> (через {{lang-ru|штык}} чи {{lang-pl|sztyk, sztych}} від [[середньоверхньонімецька мова|сер.-в.-нім.]] ''stich'')<ref>{{ЕСУМ6}}</ref>&nbsp;— колюча і ріжуча [[холодна зброя]], що кріпиться на дульній частині ствола ручної вогнепальної зброї і призначається для рукопашного бою. З'явився в середині [[17 століття|17&nbsp;ст.]] у Франції. Назва походить від міста [[Байонн]]а, що, за традицією, вважається місцем винайдення багнета.
 
Поява багнета означала подальший розвиток військової справи. Рушниця з багнетом у багатьох випадках являла собою чудовий замінник короткого списа[[спис]]а. Відпала потреба в спорядженні одних солдатів вогнепальною ([[мушкетер]]и), а інших лише холодною зброєю ([[пікінер]]и), бо стрільці отримали ефективну зброю для рукопашної. Саме з XVII століття списи починають повністю виходити з вжитку в піхоті.
 
Спочатку багнет був ножем (коротким вістрям списа), руків'я якого встромлялася в дуло рушниці (відомий як «багінет»). Наприкінці XVII століття з'являються багнети з трубкою замість руків'я. Вона давала змогу настромляти багнет ззовні дульного отвору, уможливлюючи стрільбу з примкнутим багнетом. У Росії 3-гранний багнет з трубкою прийняли на озброєння в 1708 році, наприкінці XIX століття його замінив 4-гранний. У період між світовими війнами використовувалися гранчасті багнети (СРСР, Франція) та клинкові у вигляді ножа або кинджала (Німеччина, Японія та інші), під час Другої світової війни застосовувалися також невід'ємні багнети, які у похідному положенні складалися та фіксувалися вздовж ствола. Відомі багнет-ніж, який кріпиться до автомата, снайперської гвинтівки, та невід'ємний клинковий багнет, що кріпиться до карабіна.