Вікіпедія

Дряпаченко Іван Кирилович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м Додано інформацію у список літератури.
Виправлено перший абзац біографії згідно наукових статей. Додано два джерела у список літератури.
Рядок 2:
'''Дряпаченко Іван Кирилович''' (04.08.1881, [[Козельщинський район|Василівка]], [[Полтавська губернія]] — † 1936, с. [[Василівка (Козельщинський район)|Василівка]], Козельщинский район Полтавської області) — український [[маляр]] та [[графік]] кінця ХІХ — першої половини ХХ ст.
 
Народився у родині Кирила Федоровича Дряпаченка, колишнього кріпака. Згодом батько художника був безземельним селянином, служив у маєтку графів Капністів на посаді ключника. Іван Дряпаченко з дитинства мав хист до малювання. У 1894 р. завдяки допомозі родини Капністів йде до Київа. З 1894 по 1998 рр. навчається у Київській рисувальній школі. 1898–1902 рр. – навчання у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури (майстерня В. Сєрова). У 1902 р. Іван Дряпаченко отримав звання некласного художника. У 1903 р. він поступив до Вищого художнього училища при Академії мистецтв. І. Дряпаченка зараховано до майстерні І. Рєпіна, вчився у П. Чистякова та В. Савинського. 1910–1911 р. працював у рідному селі над конкурсною картиною «Саломея», за яку у 1911 р. отримав звання художника.
Народився у родині Кирила Івановича Дряпаченка, колишнього кріпака графа Василя Капніста. З самого дитинства мав хист до малювання. Донька графа Софія Капніст повезла його вчитися до Київської рисувальної школи Н. Мурашка. Першими вчителями художника стали [[Пимоненко Микола Корнилович|Пимоненко М. К.]] та Платонов Х. П. У 1897 році, достроково закінчивши школу, він їде до рідної [[Василівка (Козельщинський район)|Василівки]], звідки їде після смерті матері до [[Москва|Москви]]. Там він вступає до училища живопису, скульптури та архітектури до майстерні [[Сєров Валентин Олександрович|Валентина Сєрова]] без знайомств і копійки за душею. Незабаром його зараховують до Вищого художнього училища при [[Академія мистецтв СРСР|Академії мистецтв]] у майстерню [[Рєпін Ілля Юхимович|Рєпіна І. Ю.]]
[[Файл:Дряпаченко Сумерки.jpg|left|thumb|Дряпаченко. Вечір біля озера. 1915 (Помилкова назва картини "Сутінки")]]
У 1905 році Дряпаченко припиняє навчання і повертається до [[Василівка (Козельщинський район)|Василівки]], де працює вчителем малювання, керує хоровим гуртком (50 осіб), грає у виставах самодіяльного театру, особливу увагу приділяв щорічному відзначенню Шевченківських свят.
 
Восени 1906 р. майстер захворів на туберкульоз легенів і був змушений взяти відпустку для лікування в Сухумі.
 
У 1912 р Дряпаченко І. їде в Італію для вдосконалення майстерності. У цьому ж році за картину «Святе сімейство» художник отримує III-ю премію ім. А. Куїнджі. Під час другої пенсіонерської поїздки 1913 М. І. К. Дряпаченко створив другу звітну картину - «Поминальний день у Флоренції».
Рядок 14 ⟶ 12:
Уже з Кавказького фронту у грудні [[1917]] р. Іван Дряпаченко вирушає у рідну [[Василівка (Козельщинський район)|Василівку]].і цього разу назавжди. Починаються досить сумні роки існування майстра.
 
За свідченням сучасників талановитий художник загинув страшною смертю — згорів від чаду гасової лампи, поставленої коло ліжка. у власному будинку разом з частиною його картин на 56-му році життя .
 
Похований на сільському цвинтарі.
 
Пригадуючи свої зустрічі з митцем, А. Терещенко<ref>Анатолій Костянтинович Терещенко – колишній співробітник Української науково-дослідної станції бджільництва, брав уроки малювання у І.&nbsp;К. Дряпаченка, згодом став художником</ref> зокрема писав: «Дряпаченко виглядав кремезним, з відкритим свіжим обличчям, русявими чубом, вусами та невеликою еспаньйолкою. Очі сірі, завжди злегка прижмурені. Одяг носив напіввійськовий. Влітку солом'яну панаму, парусиновий плащ. В руках неодмінно був металевий ціпок з закругленою ручкою. Говорив українською мовою. Мав низький тембр… Згадував про своє навчання в Академії, розповідав про своїх учителів Рєпіна, Чистякова, Савинського… зустрічі з артистами, письменниками… У цих бесідах виявлялися і природний гумор художника, його широкий кругозір, виняткова людяність, любов до мистецтва».
Рядок 75 ⟶ 73:
* [http://fotoview.narod.ru/studio/articles/Platonovski_chteniya_2016.pdf Мячкова Т. О. Матеріали каталогу втрачених творів українського художника І. Дряпаченка  //  ІV Платонівські  читання. Тези доповідей Міжнародної  наукової конференції, 26 листопада 2016 р. – К. : СПД Чалчинська Н. В., 2017 – С. 61−62.]
* [http://fotoview.narod.ru/studio/articles/Poland_Kavetskaia_Driapachenko.pdf Мячкова Т. О. Щодо портрету  польської актриси В. В. Кавецької  (Худ. І. К. Дряпаченко, поч. 1910-х рр.)  // Мистецтво України першої половини ХХ ст. у світовому контексті. Тези доповідей Міжнародної  наукової конференції, 11 квітня 2018 р. – С. 58–59.]
*[http://fotoview.narod.ru/studio/articles/MZ_34.pdf Мячкова Т. О. Іван Дряпаченко: особистість художника та філософсько-релігійні аспекти творчості // Мистецтвознавчі записки : Зб. наук. праць Вип. 34. Київ : Міленіум, 2018. С. 122−133.]
*[http://fotoview.narod.ru/studio/articles/6_Platon_Poltava_1.jpg Мячкова Т. О. Бібліографічний покажчик «Іван Дряпаченко – художник, який малював дерево роду і народу» //  VІ Платонівські  читання. Тези доповідей Міжнародної  наукової конференції. – К., 2019 – С. 108].
* [http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_4_2013/11.pdf Ніколаєва Т. Повернення з небуття (архівні документи про українського художника І. Дряпаченка) // Архіви України. − К., 2013. − № 4 (286). − С. 143−155.]
* [http://www.archives.gov.ua/Publicat/AU/AU_6_2013/15.pdf Ніколаєва Т. Дослідження творчого доробку Івана Дряпаченка в працях А. Терещенка і Б. Литовченка  // Архіви України. − К., 2013. − № 6 (288). − С. 175−186.]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Дряпаченко_Іван_Кирилович