Внутрішньолікарняна інфекція: відмінності між версіями

 

== Лікування ==

Ефективність стартової терапії — важливий фактор, від якого залежить прогноз для життя пацієнта. Наразі у лікуванні бактеріальних внутрішньолікарняних інфекцій використовують так звану деескалаційну терапію. Її сутність полягає в тому, що у стартовій емпіричній терапії, яку починають відразу після встановлення діагнозу, застосовують комбінацію антимікробних засобів, що діють на всіх можливих у такий ситуації збудників інфекції. Зокрема, [[карбапенем]] або [[цефепім]] поєднують з [[ванкоміцин]]ом (плюс [[флуконазол]] для пригнічення грибкових інфекцій, що здатні проявитися при такій масивній антибактеріальній терапії як її побічне явище) залежно від поєднання ймовірних збудників. Поняття «резервного антибіотика» при лікуванні внутрішньолікарняних інфекцій відсутнє. Після отримання результатів мікробіологічного дослідження і клінічної оцінки ефективності лікування через 48-72 годин можлива корекція терапії. Лікування небактеріальних збудників відбувається згідно відповідних рекомендацій.