Стівен Артур Пінкер: відмінності між версіями

Пінкер народився в [[Монреаль|Монреалі]], [[Канада]], 1954 року. Походить з єврейської родини, що мешкала в англомовній частині Монреаля. Батьки Стівена Пінкера&nbsp;— Розалін та Гаррі Пінкер.<ref>[http://books.google.ca/books?id=P7iEJGLESOMC&pg=PR10&dq=Roslyn+Harry+Pinker&hl=en Google books]</ref> 1971 року закінчив Д'юсон-коледж. Продовжив навчання в [[Університет Макгілла|Університеті Макгілла]], а згодом у [[Гарвардський університет|Гарвардському університеті]], де 1979 року отримав докторський ступінь за дисертацію з експериментальної психології. Протягом одного року займався дослідженнями в [[Массачусетський технологічний інститут|Массачусетському технологічному інституті]] (MIT), потім повернувся до Гарварду. З 1982 до 2003 року Пінкер викладав у департаменті Мозку та [[когнітивна наука|когнітивних наук]] в MIT, і став директором Центру [[когнітивні нейронауки|когнітивних нейронаук]] (крім одного року, проведеного в [[Університет Каліфорнії|Університет Каліфорнії, Санта Барбара]] в 1995–1996)<ref>[{{Cite web |url=http://pinker.wjh.harvard.edu/about/longbio.html |title=Steven Pinker&nbsp; — Short Biography] |accessdate=9 січень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20051229054325/http://pinker.wjh.harvard.edu/about/longbio.html |archivedate=29 грудень 2005 |deadurl=yes }}</ref>.

[[2004|2004 року]] Пінкер був названий журналом [[Тайм (журнал)|Time]] одним зі 100 найвпливовіших науковців та мислителів у світі<ref>[{{Cite web |url=http://pinker.wjh.harvard.edu/about/media/2004_04_26_time.htm |title=Steven Pinker&nbsp; — How Our Minds Evolved] |accessdate=9 січень 2014 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20051230145614/http://pinker.wjh.harvard.edu/about/media/2004_04_26_time.htm |archivedate=30 грудень 2005 |deadurl=yes }}</ref>. Журнал «Foreign Policy» 2010 року включив його до списку 100 сучасних мислителів<ref>{{cite web|url=http://www.foreignpolicy.com/articles/2010/11/29/the_fp_top_100_global_thinkers?page=0,40|title=The FP Top 100 Global Thinkers|publisher=Foreign Policy|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/66S6t3Bzo?url=http://www.foreignpolicy.com/articles/2010/11/29/the_fp_top_100_global_thinkers?page=0,40|archivedate=2012-03-26|accessdate=2014-01-09|deadurl=no}}</ref>.

Він двічі був фіналістом [[Пулітцерівська премія|Пулітцерівської премії]], 1998 і 2003 року<ref>{{cite web|url=http://www.pulitzer.org/bycat/General-Nonfiction|title=The Pulitzer Prizes, General Nonfiction|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/66S6uJl7k?url=http://www.pulitzer.org/bycat/General-Nonfiction|archivedate=2012-03-26|accessdate=2014-01-09|deadurl=no}}</ref>.

В одному з інтерв'ю Пінкер сказав, що ніколи не був релігійним в теологічному сенсі після того як усвідомив себе [[атеїст]]ом в 13 років, але в різні періоди вважав себе приналежним до єврейської культури<ref>{{cite web|url=http://www.guardian.co.uk/books/1999/nov/06/1|title=Steven Pinker: the mind reader|publisher=Guardian|date=1999-11-06|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/66SBVE3Tf?url=http://www.guardian.co.uk/books/1999/nov/06/1|archivedate=2012-03-26|accessdate=2014-01-09|deadurl=no}}</ref>. Його політичні погляди були близькі до анархістських, але після заворушень в Монреалі 1969 року він розчарувався в [[анархізм]]і<ref>{{cite web|url=http://www.guardian.co.uk/science/2008/jun/22/psychology|title=Steven Pinker. This much I know|publisher=Guardian|date=2008-06-22|archiveurl=httphttps://www.webcitation.org/66SBWKwod?url=http://www.guardian.co.uk/science/2008/jun/22/psychology|archivedate=2012-03-26|accessdate=2014-01-09|deadurl=no}}</ref>.