Відмінності між версіями «Красицький Фотій Степанович»

нема опису редагування
 
== Життєпис ==
Народився в [[Селяни|селянській]] родині Степана Антоновича Красицького, який був сином [[Красицька Катерина Григорівна|Красицької Катерини Григорівни]] — рідної сестри [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]].
 
Початкову [[Освіта|освіту]] здобув у сільській школі.
[[1901]] року створив одне з перших великих полотен «Гість із Запоріжжя» — конкурсна робота після закінчення Академії, що зарекомендувала Красицького як одного з кращих українських живописців. [[1905]] року [[Наукове товариство імені Шевченка|Наукове Товариство імені Т. Шевченка]] придбало полотно з виставки і незабаром воно посіло своє місце в постійній експозиції [[Національний музей у Львові|Львівського музею українського мистецтва]].
 
Друкував свої малюнки та політичні карикатури в сатиричному журналі [[Шершень (журнал)|«Шершень»]] ([[1906]]), зокрема виконав обкладинку першого його номера, зобразивши в плакатному стилі символи волі, робітництва, України. Став автором підручниківпершого українського посібника з малювання «Рисування та малювання» ([[1929]]).
 
З [[1903]] року постійно працював у [[Київ|Києві]]: викладав у художньому училищі ([[1912]]–[[1920]]) та в [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київському художньому інституті]] ([[1927]]–[[1939]], з перервами). З [[1927]] року професор. [[1929]] р. проходив по справі [[Процес Спілки визволення України|СВУ]].
Працював у різних жанрах:
* [[портрет]]а — виконав живописні та графічні портрети [[Старицький Михайло Петрович|М. Старицького]] (1893), [[Леся Українка|Лесі Українки]] (1904), [[Іван Франко|І. Франка]] (1907), [[Микола Садовський|М. Садовського]] (1912), [[Олена Пчілка|Олени Пчілки]] (1927), [[Ждаха Амвросій Андрійович|А. Ждахи]] (1928), [[Багалій Дмитро Іванович|Д. Багалія]] (1929), [[Кундзіч Олексій Леонардович|О. Кундзіча]] (1933), [[Яворницький Дмитро Іванович|Д. Яворницького]] (1934) та інших; Фотій Красицький писав портрети селян. Відомі його роботи напіветюдного характеру «Баба Олійничиха» (1894) і «Дід Грицько» (1905).
* тематичної картини — «У найми» (1895), «За обідом», «У хаті шевця» (обидві — 1898), «Якби ви не панич…» (1899), «Біля криниці» (1900), «На пасіці» (1901), «Гість із Запоріжжя» (19111901, другий варіант — 1916), «У свято» (1902), «Надвечір» (1905), «Подруги» (1915);
* [[пейзаж]]у — «На Чорториї» (1890), «Хутір Хатки на річці Пслі» (1898), «Дорога в село Козацьке» (1899), «Село Кирилівка» (1901), «Село в долині», «Хата в балці», «Похмурий день», «Літній день» (усі — 1902), «Одеса. Ланжерон» (1904), «Ореанда», «Море біля Ай-Петрі», «Кримські гори» (усі — 1906), «У Західній Україні» (1914), «Старовинна садиба в Седневі» (1916) тощо.
* театральні декорації – захоплення Фотія Красицького українською етнографією яскраво виявилося в його театральних декораціях у грудні [[1903]] року широко відзначалося 35-річчя видатного українського композитора і давнього доброго друга художника [[Лисенко Микола Віталійович|Миколи Лисенка]]. [[Національний академічний театр опери та балету України імені Тараса Шевченка|Оперний театр]], який нещодавно перейшов у новий будинок, підготував під керівництвом ювіляра [[Різдвяна ніч (опера)|оперу "«Різдвяна ніч"»]]. Постановку здійснив [[Старицький Михайло Петрович|Михайло Старицький]], а декорації виготовили за ескізами Красицького.
 
Створив низку полотен на шевченківську тематику — портрети Т. Шевченка (1899, 1905, 1938), «Шевченко в майстерні» (1937), «Шевченко в творчому екстазі», «Шевченко на Чернечій горі», «Шевченко над Дніпром» (усі — 1938), «Смерть Шевченка» (1940) та інші.
 
У [[1906]] виконав [[карикатура|карикатури]] для сатиричного [[журнал]]у «[[Шершень (журнал)|Шершень]]». [[Автор]] першого українського посібника «Рисування та малювання» (1929).
 
Твори зберігаються в [[Національний художній музей України|Національному художньому музеї]].
855

редагувань