Відмінності між версіями «Івасюк Микола Іванович»

Народився у місті Заставна на [[Буковина|Буковині]]. Батько був теслярем, мама — ґаздинею вдома. Батьки вчили його чесно жити, любити рідну землю. Однак навчання українця на землі України відбувалося і румунською, і німецькою, лише не рідною.
 
Після закінчення школи в [[Заставна|Заставні]] вступив до Чернівецької вищої реальної школи, де професором живопису був перший на Буковині український художник-професіонал [[Пігуляк Юстин Григорович|Юстин Пігуляк]]. Саме він виховував у Миколи любов до мистецтва, давав хлопцеві безплатні уроки з техніки та композиції живопису, знайомив із історією культури. Учень обрав історичний жанр (історію рідного народу, боротьбу за соціальне й національне визволення).
 
У [[1884]] р., у 19 років, Микола Івасюк став студентом [[Академія образотворчих мистецтв (Відень)|Віденської академії мистецтв]]. За однією з версій, саме тоді поставив собі мету: написати картину про [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]]. Цій роботі віддав 20 років творчого життя.
 
У серпні [[1885]] р. — учасник мандрівки студентської молоді по [[Тернопільська область|Тернопільщині]]. Не раз приїжджав до маєтку [[Федорович Володислав|Володислава Федоровича]] у село [[Вікно (Гусятинський район)|Вікно]] (нині [[Гусятинський район|Гусятинського району]]), де малював портрети членів його родини.
 
Після успішного закінчення Віденської академії, Миколу Івасюка рекомендували, як одного з найкращих художників історичного жанру, до [[Мюнхенська академія мистецтв|Мюнхенської Академії мистецтв]] для дальшогоподальшого удосконалення майстерності.<ref name="uahistory.com">{{Cite web|url=http://uahistory.com/topics/famous_people/4537|title=Маестро історичного живопису - UAHistory|date=2016-04-29|website=UAHistory|language=uk-UA|accessdate=2016-05-10}}</ref>
 
У баварській Академії мистецтв звернув на себе особливу увагу викладачів. Коли до навчального закладу прибув з візитом відомий український художник-реаліст, портретист і майстер історичних та побутових сцен [[Ілля Рєпін]], йому представили талановитого земляка-українця Миколу Івасюка. Рєпін щиро подивувався довершеності, свіжості творів молодого художника, порадив йому повертатися до Києва. І як не раз згадувалося в західній пресі, начебто саме тоді юнак вирішив перевершити шедевр майстра, його відому картину [["Запорожці (картина)|«Запорожці пишуть листа турецькому султану"»]]. Що з часом, власне, й сталося, коли Микола Івасюк створив чудову художню композицію «В'їзд Богдана Хмельницького до Києва».
 
Цей період подарував українцю найдорожчих людей: побратима та кохану дружину&nbsp;— німкеню, сестру друга-художника. Побратимом став талановитий польський баталіст [[Юзеф Брандт]]. Юзеф був на 24 роки старшим, уроджений шляхтич. Він щоліта запрошував друзів-художників до своєї садиби в Ороньську: відпочити на природі, помалювати. Друзі-художники утворили «Вільну Ороньську Академію».
Європейська преса віщували талановитому юнакові велике майбутнє в умовах постійного проживання за кордоном. Однак художник по закінченні Мюнхенської Академії мистецтв поспішив на Буковину. Персональна виставка в [[Чернівці|Чернівцях]] стала першою творчою зустріччю із земляками. На суд буковинців він виставив полотна «В'їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Богун під Берестечком», «Битва під Хотином», жанрові картини «Відпочинок», «Жнива», «Буковинець», «Мати», «Без хліба», «Бідна селянська хата» та багато інших.
 
[[1899]]&nbsp;р. — заснував у Чернівцях художню школу для «талановитої та бідної молодіжі», якою керував аж до від'їзду у [[Львів]] [[1908]] року.
 
[[1910]]&nbsp;р. — розписав стелю ощадної каси у Чернівцях (за радянської влади тут розміщувався міськком партії). Темою монументальної алегоричної композиції Івасюк обрав «Ощадливість».
 
Перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]] крайовий сейм Буковини виділив Івасюкові 1000 крон на відкриття мистецької школи. Жив він тоді в Чернівцях на вулиці Йосифа, неподалік Народного дому, де мав свої майстерні. У цьому домі мав ще одну майстерню, де працювали молоді учні, які малювали церковні образи для іконостасів, котрі завершував Івасюк. Його іконостаси є у Заставні, в [[Кіцмань|Кіцмані]] та в деяких селах на Буковині.
 
Найвідоміша картина&nbsp;— «[[В'їзд Богдана Хмельницького до Києва 1649 року]]» (зберігається в [[Національний художній музей України|Національному художньому музеї України]]), яку художник творив два десятиліття, закінчив у [[1912]] року. Перед [[Перша світова війна|Першою світовою війною]] в [[Західна Україна|Західній Україні]] кольорова репродукція цієї картини була майже в кожній українській хаті.&nbsp;Ця монументальна картина розміром 4Х6&nbsp;м, є одним з найвизначніших творів українського історичного малярства і, як стверджували фахівці при відзначенні сторіччя з дня народження художника в США у [[1965]] року, створена вона не в Львові, як вважалося раніше, а в Чернівцях на вул. Йосифа. Подібне стверджував учень майстра, митець-маляр [[Євсевій Ліпецький]].
 
== Баталістичні композиції майстра ==
 
Миколи Івасюк створив баталістичні композиції з козацьких визвольних змагань, чимало картин з боїв [[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців]], вояків [[Українська Галицька армія|Української галицької армії]], оскільки гаряче підтримував бойові дії українців за свою державу, бував у фронтових частинах. На жаль, ці твори пропали при переїзді художника до Києва.
 
Загалом Микола Івасюк створив не менше півтисячі картин, основна частина з яких розійшлася поміж людьми, доляїхня їхдоля є невідомою.
 
Автор полотен:
[[Файл:Stamps Viennese series Ivasjuk.jpg|міні||300пкс|Марки «віденської серії»]]
 
У [[1919]] року, як художнику з високим міжнародним авторитетом, уряд [[Директорія УНР|Директорії УНР]] доручив Івасюку створити ескізи для поштових марок [[УНР]]. Виконав малюнки восьми з 14 марок і зробив загальне оформлення серії, що отримала назву «віденська серія». Друк марок завершили [[31 травня]] [[1921]], проте у зв'язку з витісненням військ [[Директорія Української Народної Республіки|Директорії]] за межі України марки поштового застосування не мали.
 
=== Після поразки національно-визвольних змагань ===
[[Файл:Івасюк М.jpg|міні|150пкс|Микола Івасюк]]
 
УРоку [[1926]] голова Раднаркому України [[Влас Чубар]] запросив Миколу Івасюка та його учня Євсевія Ліпецького на посади професорів [[Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури|Київського художнього інституту]]. Ліпецький не прийняв запрошення і не радив Івасюкові їхати у СРСР, бо від утікачів знав про тамтешній комуністичний режим. Але Івасюк не послухав поради і, як повідомлялось у газеті «Пролетарська правда», «на запрошення уряду Української РСР наприкінці [[1926]] року разом із сім'єю переїхав на постійне мешкання до Києва». Йому запропонували створити низку картин на теми революційного руху в Україні. Отримали радянське громадянство, жили то в [[Боярка|Боярці]], то в [[Пуща-Водиця|Пущі–Водиці]], то в [[Ірпінь|Ірпені]].
 
Художник [[Кричевський Василь Григорович|Василь Кричевський]] згодом оповідав, що перед смертю Івасюк дуже бідував і був розчарований такою «Україною».<ref name="uahistory.com"/> Спершу майстра малярного мистецтва прославляли, але згодом, за вказівкою з Москви, стали всіляко утискати, потім перевели до Одеси, піддаючи жорсткій критиці за «буржуазні ухили» в мистецтві. З часом взагалі заборонили будь-де згадувати його прізвище.
 
=== Арешт і загибель ===
[[18 вересня]] [[1937]] р. в квартиру художника увірвалися [[енкаведисти]] зі cвідками, влаштували обшук і, хоча нічого крамольного не знайшли, господаря арештували й кинули до [[Лук'янівська в'язниця|Лук'янівської в'язниці]].
 
[[2 жовтня]] [[1937]] року молодший лейтенант держбезпеки Локтєв написав постанову, в якій твердив, що Микола Іванович Івасюк є активним учасником української націоналістичної терористичної організації та агентом німецької розвідки, який нібито утримував явочні квартири німецької і гетьманської агентури.
 
«Звинувачений Івасюк Микола Іванович винним себе не визнав»,&nbsp;— змушені були написати слідчі.
 
[[14 листопада]] [[1937]] р. ухвалено вирок: «Івасюка Миколу Івановича розстріляти. Особисто належне йому майно конфіскувати».
 
11 днів 72-літній художник чекав у камері смертників своїх катів. Вони прийшли о 24 годині [[25 листопада]] [[1937]] р. За одними даними, розстріляний у [[Биківнянські могили|Биківні]]<ref>[http://www.history.org.ua/?l=EHU&verbvar=Ivasjuk_M&abcvar=11&bbcvar=3 Стаття на сайті Інститут історії України НАНУ]</ref>, за іншими даними&nbsp;— ву [[Жовтневий палац|Жовтневому палаці]].
 
Похований у Биківні<ref>{{Cite web |url=http://memorial.kiev.ua/content/view/166/70/ |title=Архівована копія |accessdate=27 квітень 2011 |archiveurl=https://web.archive.org/web/20110723173738/http://memorial.kiev.ua/content/view/166/70/ |archivedate=23 липень 2011 |deadurl=yes }}</ref>.
[[Файл:Микола Івасюк, Чернівці.JPG|thumb|150px|Меморіальна дошка Миколі Івасюку на вулиці Українській, 37 у Чернівцях]]
[[Файл:Mykola Ivasiuk.jpg|міні|150пкс|праворуч|Меморіальна дошка у Львові на [[Вулиця Фредра (Львів)|вул. Фредра]], 7]]
Посмертно реабілітований «за відсутністю складу злочину» у [[1980]] роціроку.<ref>{{стаття|автор=Орлик М.|назва=Довгий шлях до реабілітації|url=http://gromady.cv.ua/zt/news/21749/|accessdate=15 червня 2013|}}</ref>
 
Упродовж життя Івасюк створив понад 500 художніх шедеврів: «Богдан Хмельницький під Зборовом» ([[1892]]), «Битва під Хотином» ([[1903]]), «Іван Богун у бою під Берестечком» ([[1919]]). В Україні є не більше 15 картин Івасюка, доля більшості картин Івасюка досі невідома.
 
== Родина ==
Подружжя Івасюків мало двох доньок: Олена Івасюк ([[1903]] р .н.) — працювала в [[1920]]—[[1930]]-х роках в [[Національна академія наук України|Академії Наук]] над укладанням німецько-українського словника та Олександра Івасюк (в одруженні Кудлай) ([[1908]] р. н.).
 
== Роботи ==
855

редагувань