Мітрідат Євпатор: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 269:
=== Війна з Помпеєм ===
[[Файл: Hw-pompey.jpg | 200px | right | thumb | Гней Помпей]]
Навесні 66 року до н.
Отримавши відмову Мітрідата від беззастережної капітуляції, Помпей виступив проти нього з 40-50-тисячною армією. Сили Мітрідата становили 30000 піхотинців і 3000 вершників. Перше зіткнення між вершниками Помпея і Мітрідата закінчилося на користь римлян. Понтійський цар був змушений відступити. У гори Дастейра Мітрідат зупинився і зміцнив свій табір. Помпей осадив його табір, в понтійському таборі почався голод, але через 45 днів понтійцям за допомогою хитрості вдалося піти {{sfn | Молев | 1995 | з = 128}}. Римляни нагнали Мітрідата на третій день і відрізали йому шлях до відступу. На наступний день Помпей пішов в наступ. Внаслідок неорганізованості і відсутності дисципліни понтійці зазнали нищівної поразки {{sfn | Єлісєєв | 2013 | з = 294}}.
Рядок 275:
Мітрідат втік з трьома вершниками до фортеці Синор, де незабаром зібралися 3000 воїнів. При наближенні римлян він взяв свою скарбницю, що зберігалася в цьому місті, і рушив до Євфрату. Однак Тигран наказав схопити послів Мітрідата, а за його голову призначив нагороду в 100 талантів. Тоді Евпатор вирішив відступити до Колхіди. Сам він рушив до [[Діоскурія | Діоскурії]], а частину війська залишив в невеликих фортецях, щоб затримати наступ противника. Тим часом Помпей в Вірменії з'єднався з загоном Тиграна Молодшого, і об'єднані війська, які просувалися до Арташаті. Однак вірменський цар прибув до табору Помпея і зняв перед римським полководцем [[Вірменська тіара | тіару]], а той запропонував досить м'які умови миру, за якими цар зобов'язався виплатити контрибуцію і залишався правити власне вірменськими землями {{sfn | Молев | 1995 | з = 130}}.
Після цього римський полководець рушив в погоню за Мітрідатом. Однак від цього його відволікли напади місцевих племен
== Смерть ==
З Диоскурии Мітрідат рушив уздовж узбережжя на північ. Живуть там племена, в основному, не чинили йому перешкод і пропустили через свою територію. Уклавши союз з вождями племен на схід від [[Крим]] а, він рушив на Боспор. Отримавши звістку про це, бунтівний син Мітрідата, Махар, втік з Пантікапея і покінчив життя самогубством {{sfn | Молев | 1995 | з = 133}}.
До літа 65 року до н. е. Мітрідат повернув собі [[Боспорське царство]]. Він відправляє послів до Помпею з мирними пропозиціями, але той знову зажадав беззастережної капітуляції. Мітрідат починає масштабні приготування до нового походу проти римлян. Однак сільське господарство, ремесла і торгівля Боспора знаходилися в занепаді через морської блокади римлян. Мітрідат, наслідуючи Ганнібалу, сподівався вторгнутися в Італію через землі союзних йому сарматів, даків і галлів, по шляху набираючи серед них величезну армію для вторгнення {{sfn | Молев | 1995 | з = 134}}.
До осені 64 року до н. е. військо Мітрідата досягло 36 тисяч чоловік. Але боспорянами і ветерани Мітрідата не хотіли продовження війни і далекого походу в Італію. Розуміючи хиткість свого становища, Мітрідат починає розставляти в містах варварські гарнізони, але це остаточно підриває довіру боспорян до нього. Першою [[Фанагорійське повстання | повстала]] Фанагорія, потім відмовилися підкоритися Митридату Херсонес, Феодосія, Німфей. У Фанагорії народ осадив і підпалив міську фортецю, де перебували діти царя — Артаферн, Дарій, Ксеркс, Оксатр і Евпатра. Всі вони здалися натовпі, лише дочка Клеопатра чинила опір і змогла за допомогою батьківських кораблів покинути місто {{sfn | Аппиан | loc = [http://www.vehi.net/istoriya/rim/appian/mitridat.html Глава 108]} }. У серпні 2013 року в ході розкопок, проведених російськими археологами, в Фанагорії на місці акрополя були знайдені сліди пожежі та мармурова надгробна плита, присвячена наложниці царя Гіпсікратіі, судячи з усього загиблої під час народних хвилювань <ref name = "L"> [http: //lenta.ru/articles/2013/11/19/phanagoria/ «Ми підтвердили слова Плутарха» // Lenta.ru 19.11.2013.] </ ref>.
Тим часом в оточенні Мітрідата зріла змова на користь його сина [[Фарнак II | Фарнака]]. Змова була розкрита, Фарнак схоплений, але після умовлянь [[стратег]] а Менофана цар відпустив сина. Після цього Фарнак вирішується на відкритий заколот проти батька {{sfn | Молев | 1995 | з = 136}}. Місцеве військо разом з римськими перебіжчиками в [[Пантікапей | Пантікапеї]] повстало на користь його сина, якого навіть встигли коронувати замість [[Діадема | діадеми]] [[пурпур]] ної стрічкою, взятої з храму {{sfn | Бенгтсон | 1 982 | з = 319-321}}. Намагаючись уникнути полону, правитель прийняв отруту, але той не подіяв через виробленого з дитинства імунітету. Тоді Мітрідат попросив свого охоронця і друга галла Бітоіта вбити себе [[меч]] ом<ref> [http://www.livius.org/ap-ark/appian/appian_mithridatic_23.html#%A7111 Тит Лівій. Історія від заснування міста. XII.111] </ ref>.
Звістка про загибель його супротивника наздогнала Помпея під час походу на [[Петра (місто) | Петру]], і дуже сильно втішила римське військо. Повернувшись в Амис, полководець отримав дари від Фарнака, серед яких були трупи представників царської династії і самого Мітрідата. Тіло царя сильно пошкодилося при [[Бальзамування | бальзамування]] через залишений в ньому [[мозок]] а, так що його особистість змогли встановити тільки з бойових шрамах. Помпей не наважився поглянути на монарха, і наказав відіслати труп в [[Синоп]] у {{sfn | Плутарх | loc = [http://lib.ru/POEEAST/PLUTARH/plutarkh5_2.txt Порівняльні життєпису. Помпей. Глава 42.]}}.
== Цікаві факти ==
|