Павло (Конюшкевич): відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 83:
У [[1827]] р. митрополит Київський [[Євгеній (Болховитинов)]] звелів принести тіла похованих в склепі архієреїв в новий склеп. У ту ж ніч йому привиділось уві сні, що буря коливає його будинок. Він прокинувся і почув, що хтось твердими, розміреними кроками йде до нього. Двері спальної відчинилися, і до нього увійшов, стукаючи палицею і сяючи світлом, величний і грізний архієрей у повному облаченню. Митрополит встав і хотів поклонитися йому, але не міг: так тремтіли його ноги. Святий сказав йому по-українськи: ''«Чи ти даси нам спочивати, чи ні? Не даси нам спочивати, не дам тобі і я ніколи спочивати!»''. І тими ж розміреними кроками він вийшов.
У 1827 році через чудесне явлення у сні митрополиту Київському Євгенію Болховітіному були відкриті останки святителя. Вони виявились нетлінними.<ref name=":0">{{Cite book|url=https://drive.google.com/file/d/1ifeHRTiR29XvrDMl1itVOmHxLiMfbyc2/view|title=Канонізація святих на соборах Української Православної Церкви Київського Патріархату 1993 - 2013 рр.|last=Петрущак|first=Іван|date=|year=2018|editor-last=Преловська|editor-first=Ірина|publisher=КПБА|location=Київ|pages=|language=українською|type=Магістерська робота|isbn=}}</ref>
Після звістки про нетління мощей, ним цікавились прості миряни та духовенство. Відомий чернець Парфеній, який описував свої паломництва по святиням Києва, зазначив: «Одного разу у Києво-Печерській великій церкві, у лівому вівтарі, внизу під підлогою, показували нам мощі святителя Павла, митрополита Тобольського і всього Сибіру, який пізніше проводив життя своє у Києво-Печерській лаврі па спокої і там помер. Почиває у раці, немовби спить, увесь цілокупний, і дух від нього приємний. Але у святих до нині не шанується, і лише бажаючі служать по ньому панахиди» .<ref name=":0" />
Багато людей які звертались з молитвами до святителя Павла, отримували чудесні зцілення. Є записано 50 випадків, які свідчать про його небесне заступництво та чудодійну силу мощей святителя.<ref name=":0" />
Намісник Києво-Печерської лаври архімандрит Іларіон після прибуття в лавру, на місце свого призначення, стомившись з дороги, заснув і бачить уві сні, ніби з'явилися до нього небіжчик Філофей і святитель Павло Тобольський та, приступивши до ліжка, Філофей сказав: ''«Намісник присланий на сім років, а потім архієреєм»'', а святитель Павло сказав:''«Ні, він присланий на п'ять років і потім буде архієреєм»''. Після закінчення п'ятирічного терміну так і сталося. Намісник Іларіон був призначений єпископом Полтавським. Прощаючись зі святителем Павлом, він зворушувався душею і плакав перед труною його та повідомляючи пророцтво святителя Павла, просив: ''«Не приховуйте цього… Всім розповідайте цю велику на мені подію, пророковану уві сні святителем Павлом»''.
| |||