Розповідь про привидів: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 1:
{{проблеми|
{{вікіфікувати}}
}}
[[Файл:Whistle and I'll come to you illustration.jpg|міні|215x215пкс|''Ілюстрація Джеймса Макбрайда до розповіді М. Р. Джеймса «Свисни, і я з'явлюся тобі, мій хлопчик».'']]
Рядок 15 ⟶ 14:
Ранньою працею про привидів є {{нп|Література Давнього Єгипту|давньоєгипетська казка|ru|Литература Древнего Египта}} «{{нп|Хонсуємхеб і привид|Бесіди первосвященика Амона Хонсуємхеба з привидом|ru|Хонсуемхеб и призрак}}» періоду [[Рамессиди|Рамессидів]] (XIII—XII століття до н. е.). За сюжетом, головний герой — [[Жрецтво|жрець]] на ім'я Хонсуємхеб зустрічає неспокійну примару і намагається їй допомогти<ref>{{Cite book|url=https://www.worldcat.org/oclc/281856|title=The literature of ancient Egypt; an anthology of stories, instructions, and poetry.|last=Simpson, William Kelly.|date=1972|publisher=Yale University Press|location=New Haven,|isbn=0300014821|oclc=281856}}</ref>.
Історії з привидами мають багаті традиції на Далекому Сході (китайські чжи і, японський {{нп|Кайдан|кайдан|ru|Кайдан}}), сходять до «{{нп|Записки про пошуки духів|Записок про пошуки духів|ru|Записки_о_поисках_духов}}» (IV століття н. е.). У класичному збірнику
[[Монтегю Родс Джеймс|М. Р. Джеймс]] вважав предками оповідань про привидів «Ленору» та інші страшні [[Балада|балади]] у віршах, на яких спеціалізувався до переходу до прози [[Вальтер Скотт]] (а в Росії — [[Жуковський Василь Андрійович|В. А. Жуковський]])<ref name=":1">{{Cite news|title=Censored by Confucius: Ghost Stories by Yuan Mei|url=http://dx.doi.org/10.4324/9781315285733|date=2016-09-16|accessdate=2019-05-01|doi=10.4324/9781315285733|first=Yuan|last=Mei}}</ref>. [[Привид]]и — взагалі відмінна риса [[Готична література|готичної літератури]], яка увійшла в моду в Європі на рубежі XVIII і XIX століть, з настанням [[Епоха романтизму|епохи романтизму]]. Тоді ж з'явилися пародії на «страшні романи» на зразок «Нортенгерського абатства» [[Джейн Остін]] (1803).
Короткі оповідання в прозі ([[Новела|новели]]) про явище привидів набули поширення в Німеччині початку XIX століття. Прикладами можуть служити «Локарнська жебрачка» Клейста (1810) і «Історія з привидом» [[Ернст Теодор Амадей Гофман|Гофмана]]
[[Файл:Привид.jpg|альт=Японський привид (юрей) зі збірки «Хяккай-дзукаї» (1737)|міні|''Японський привид ([[юрей]]) зі збірки «Хяккай-дзукаї» (1737)''<ref>{{Cite news|title=История с привидениями|url=https://ru.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%98%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%8F_%D1%81_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%B2%D0%B8%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D1%8F%D0%BC%D0%B8&oldid=98757631|work=Википедия|date=2019-03-20|accessdate=2019-05-01|language=ru}}</ref>]]
В середині XIX століття романтизм в більшості країн виходить з моди, а разом з ним і історії про привидів. Бастіоном жанру протягом усього століття залишається Велика Британія, особливо її «кельтські» околиці — Ірландія і Шотландія. На цьому жанрі, зокрема, спеціалізувався дублінський автор [[Шерідан Ле Фаню]] (1814—1873). Його збірка «[[В дзеркалі затуманенім]]» (1872) містить класичні зразки жанру — новели «[[Давній знайомий]]», «[[Суддя Харботтл]]» і «[[Камілла (повість)|Камілла]]» (на тему вампірів). У Франції майстрами жанру вважали Еркмана і Шатріана, які переносять дію своїх історій про привидів на франко-німецький кордон, в слабозаселені Вогези.
Рядок 25 ⟶ 24:
У 1850 році [[Чарлз Діккенс]] (автор «Різдвяної пісні», де теж фігурують примари) нарікав, що привиди його часу втратили всяку оригінальність. Він перераховує шаблонні для жанру ситуації: ''дворянин зустрічає привид прекрасної юної служниці, яка потонула у ставку його замку років за двісті до цього; пляма крові, яку не можна стерти; самі собою відкриваються двері; годинник, який б'є тринадцяту; примарний екіпаж з того світу; домовленість з'явитися співрозмовнику після смерті; зустріч дівчини з двійником; кузен, якого в хвилину смерті бачили за тридев'ять земель десь в Індії''<ref>{{Cite book|url=http://dx.doi.org/10.5040/9781474211307.ch-017|title=Dickens and Christmas|series=Charles Dickens|publisher=Bloomsbury Academic|isbn=9780826489630}}</ref>.
У
Серед найбільш вдалих робіт сучасників Джеймс називає новели «Верхня полиця» {{нп|Френсіс Маріон Кроуфорд|Маріона Кроуфорда|ru|Кроуфорд, Фрэнсис Марион}} (1894) і «Кімната в башті» [[Едвард Фредерік Бенсон|Е. Ф. Бенсона]] (1912)<ref>{{Cite news|title=Censored by Confucius: Ghost Stories by Yuan Mei|url=http://dx.doi.org/10.4324/9781315285733|date=2016-09-16|accessdate=2019-05-01|doi=10.4324/9781315285733|first=Yuan|last=Mei}}</ref>. У наступні десятиліття традиції жанру продовжували англійці {{нп|Алджернон Блеквуд|А. Блеквуд||Блэквуд, Алджернон}}, {{нп|Герберт Расселл Вейкфілд|Г. Р. Вейкфілд|кг|Уэйкфилд, Герберт Расселл}} і {{нп|Альфред Беррейдж|А. Беррейдж|ru|Беррейдж, Альфред}}, хоча літературознавці відносили їх продукцію до розряду нішової і нарікали на переспіви мотивів {{нп|Шерідан Ле Фаню|Ле Фаню||Ле Фаню, Шеридан}} та інших першопрохідців жанру.
На схилі життя Джеймс сформулював основні принципи класичного оповідання про привидів. Полягають вони в такому. Місце дії повинне бути максимально реалістичним, а час дії — не дуже віддалений від сучасності. Потойбічні сили повинні вторгатися в розмірене життя сучасників не відразу, а поступово. Автору слід уникати занадто докладних описів привидів, бо вони «не терплять яскравого світла». Основна перевага розповіді про привидів, за Джеймсом, у властивій йому атмосфері «приємного остраху» ({{lang-en|pleasing terror}})<ref>{{Cite news|title=Censored by Confucius: Ghost Stories by Yuan Mei|url=http://dx.doi.org/10.4324/9781315285733|date=2016-09-16|accessdate=2019-05-01|doi=10.4324/9781315285733|first=Yuan|last=Mei}}</ref>.
Рядок 36 ⟶ 35:
Уже в епоху [[романтизм]]у набули поширення легкі історії, де «вихідці з того світу» виявляються грою уяви або хитромудрим трюком (наприклад, «[[Білий привид]]» {{нп|Загоскін Михайло Миколайович|М. Загоскіна|ru|Загоскин, Михаил Николаевич}}, 1834). Багато оповідань будуються навколо об'єктів, що спеціально видаються кимось за привидів, примар. До цієї категорії відносяться «[[Провулок пані Лукреції]]» [[Проспер Меріме|П. Меріме]] (1846), «[[Собака Баскервілів]]» [[Артур Конан Дойл|А. Конан-Дойла]], «[[Привид Опери (роман)|Привид Опери]]» [[Гастон Леру|Гастона Леру]] і «[[Дике полювання короля Стаха (повість)|Дике полювання короля Стаха]]» [[Короткевич Володимир Семенович|В. Короткевича]].
Автори часто вводять привидів у свої оповідання з метою розсмішити [[Читання|читача]]. Класика гумористичної літератури такого роду — перше оповідання [[Оскар Уайльд|О. Вайлда]] «[[Кентервільський привид]]» (1887), п'єса [[Ноел Ковард|Н.
== Романи і фільми ==
Рядок 42 ⟶ 41:
Віра в привидів у тому чи іншому вигляді поширена повсюдно, в усіх культурах, і історії з привидами передаються в них і між ними усно або письмово<ref name=":0" />. У широкому сенсі термін «розповідь про привидів» може використовуватися для позначення будь-якого типу оповідань з їх участю — не тільки в новелістиці, але також в фольклорі, романах і кіно. Хоча М. Р. Джеймс вважав, що романи, цілком побудовані навколо привидів, рідко бувають успішними<ref name=":1" />, чимало з них ставали бестселерами.
В історію кіно середини XX століття увійшли британські фільми про привидів, засновані на творчій переробці літературних першоджерел: наприклад, британський кіноальманах «{{нп|Глибокої ночі||ru|Глубокой ночью}}» (1945) знятий за новелою англійських авторів едвардіанської епохи; «{{нп|Безневинні||ru|Невинные}}» (1961) — за повістю «Поворот гвинта», «[[Будинок з привидами (фільм, 1963)|Привид будинку на пагорбі]]» (1963) — за однойменним бестселером американки
У Голлівуді історії про привидів досить рано розчинилися в більш загальному жанрі фільму жахів, для якого характерна прямолінійна стратегія демонстрації фізичного насильства і кровопролиття, найчастіше в досить натуралістичному ключі<ref>{{Cite news|title=Cassell Companion to Quotations98196Nigel Rees. Cassell Companion to Quotations. London: Cassell 1997. 640 pp, ISBN: 0 304 34848 1 £25.00|url=http://dx.doi.org/10.1108/rr.1998.12.4.23.196|work=Reference Reviews|date=1998-04|accessdate=2019-05-01|issn=0950-4125|doi=10.1108/rr.1998.12.4.23.196|pages=23–23|volume=12|issue=4|first=Stuart|last=James}}</ref>. Однак на рубежі XXI століття визнання глядачів і критиків отримали кінострічки, що успадкували класичні традиційні історії про привидів, як, наприклад, «[[Шосте
== Примітки ==
{{reflist|2}}
[[Категорія:Літературні жанри]]
|