Сапсан: відмінності між версіями
[перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Виправлено джерел: 19; позначено як недійсні: 0. #IABot (v2.0beta14) |
||
Рядок 40:
'''Сапса́н''' (''Falco peregrinus'' Tunst.) — [[хижий птах]] родини [[Соколові|соколових]], поширений на всіх континентах, окрім [[Антарктида|Антарктиди]]. Розміром з [[Сіра ворона|сіру ворону]], він вирізняється своїм темним, аспідно-сірим оперенням спини, строкатим світлим черевом і чорною верхньою частиною голови, а також темною, видовженою плямою під очима — «вусами». Залежно від розміру й особливостей забарвлення, розрізняють близько 17 підвидів цього птаха. В Україні — три підвиди: '''''звичайний, кавказький''''' і '''''тундровий''''' сапсани: перші два рідкісні гніздові птахи, останній зустрічається на перельотах.
Вважають, що це найшвидший птах (і взагалі тварина) у світі — при пікіруванні на здобич він здатний розвивати швидкість понад 322 км/год, або 90 м/с<ref name="Grzimek">{{cite book| author = Bernard Grzimek | title = Grzimek's Animal Life Encyclopedia | location= Boston, MA | publisher = Macmillan | year = 1968 | pages = 422 | isbn = 978-0787657789}}</ref><ref name="USFishWildlifeService1995">{{cite web|work=[[U.S. Fish and Wildlife Service]]|year=1995|url=http://www.fws.gov/species/species_accounts/bio_pere.html|title=Peregrine falcon (''Falco peregrinus anatum'', ''Falco peregrinus tundrius'', ''Falco peregrinus pealei'')|accessdate=2008-04-08|archiveurl=
Об'єктом полювання цього сокола є переважно середнього розміру птахи, як, наприклад, [[Голубині|голуби]], [[шпак]]и, [[Качкові|качки]] та інші водні і навколоводні види, рідше невеликі [[ссавці]]. Статева зрілість сапсана наступає у віці двох років, пари зберігаються протягом усього життя<ref name="USFishWildlifeService1995"/>. Гніздиться птах на скелястих кручах, верхівках завалів, рідше на болотній купині і мочарях, або на кам'яних будівлях — дахах і відрогах висотних будинків, дзвіницях, мостах тощо<ref name="RIZ">{{cite web|url=http://www.nature.ok.ru/doc/birds/2_52.htm|title=Сапсан (''Falco peregrinus'')|work=РИЖ — Редкие и исчезающие Животные России|accessdate=2008-03-29|deadurl=unknown-host}}</ref><ref>Cade, T. J., M. Martell, P. Redig, T. Septon & H. Tordoff «''Peregrine Falcons in urban North America''» in {{cite book| author = D. M. Bird, D. E. Varland & J. J. Negro (eds.) | title = Raptors in Human Landscapes | location= London, San Diego | year = 1996}}: S. 3-13</ref>.
Рядок 48:
== Назва ==
Наукову назву ''Falco peregrinus'' надав птаху англійський орнітолог [[Мармадьюк Танстелл|Мармадюк Танстелл]] ({{lang-en|Marmaduke Tunstall}}) — саме він першим, ще в [[1771]] році, зробив систематичний опис сапсана в роботі ''Ornithologia Britannica''<ref name="Tunstal">{{cite book |author =Tunstall, Marmaduke|title = Ornithologia Britannica: seu Avium omnium Britannicarum tam terrrestrium, quam aquaticarum catalogus, sermone Latino, Anglico et Gallico redditus: cui subjuctur appendix avec alennigenas, in Angliam raro advenientes, complectens.|publisher=London, J. Dixwell|year =1771}}</ref>. [[Латинська мова|Латинське]] слово ''falco'', що дало птаху його родову назву, є похідним від слова ''falx'' («[[серп]]») і перекладається як «подібний до серпа» — таким чином автор підкреслив форму крил сокола під час польоту. Видова назва ''peregrinus'' в перекладі з латинської означає «мандрівний» — стосується як поширення, так і способу життя цього птаха<ref name="USFishWildlifeService1999"/><ref name="ThePeregrinefund">{{cite web|work=The Peregrine fund|url=http://www.peregrinefund.org/Explore_Raptors/falcons/peregrin.html|title=Peregrine Falcon ''Falco peregrinus''|accessdate=2008-03-29|archiveurl=
В [[Українська мова|українській мові]] сапсана тривалий час іменували соколом — ця традиція йде ще з часів [[Київська Русь|Київської Русі]]. Згодом назва ''«сокіл»'' отримала ширше значення й перейшла на весь рід птахів<ref name="Falconidae">{{cite web|work=Пернатые хищники России|url=http://ecoclub.nsu.ru/raptors/publicat/falco_per/Dem_sapsan.pdf|title=сімейство Соколиные Falconidae|accessdate=2008-04-08|archiveurl=
== Опис ==
Рядок 61:
Сапсан — це великий [[сокіл]]: довжина його тіла становить 34-50 см, розмах крил 80-120 см<ref name="Handbook">White, C. M. «''60. Peregine Falcon''» in {{cite book| author = Del Hoyo, J.; Elliott, A. & Sargatal, J. (editors) | title = Handbook of Birds of the World | volume = 2 (New World Vultures to Guineafowl) | pages = 274—275, plate 28 | year = 1994 | publisher = Lynx Edicions | location= Barcelona | isbn = 84-87334-15-6}}</ref>. Як і в більшості решти хижих птахів, самки сапсанів є помітно більшими за самців: важать у межах 910—1500 г, тоді як самці приблизно на третину менші за розміром, а їхня вага становить 440—750 г<ref name="Snow1998">{{cite book| author = Snow, D. W.; Perrins, Christopher M.; Doherty, P. & Cramp, S. | year = 1998 | title = The complete birds of the western Palaearctic on CD-ROM | publisher = Oxford University Press | isbn = 0192685791}}</ref>. У забарвленні не виражений [[статевий диморфізм]] — самці і самки виглядають однаково (виняток — рідкісний підвид ''F. p. madens'').
Загальна [[статура]] міцна, характерна для активних хижих птахів — широкі груди з твердими і опуклими м'язами, сильні пальці з гострими і круто зігнутими кігтями, короткий, подібно до серпа заломлений [[дзьоб]]<ref name="Buturlin">{{cite book| author = Бутурлин С. А. и др. | year = 1940 | title = Птицы. Животный мир СССР | url = http://www.ecosystema.ru/08nature/birds/038.php}}</ref>. У дорослих птахів верхня частина тулуба, включаючи вузькі загострені крила і надхвістя, аспідно-сірого кольору, часто з нечіткими темними поперечними смужками (див. розділ «[[Сапсан#Підвиди|Підвиди]]»). Кінчики крил чорні<ref name="Dewey2002">{{cite web|author=Dewey, T. & Potter, M.|year=2002|work=Animal Diversity Web|url=http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Falco_peregrinus.html|title=''Falco peregrinus''|accessdate=2008-03-29|archiveurl=
Черевна частина зазвичай світла; залежно від району проживання вона може бути сірувато-білою, рожевою, рудуватою або вохристою, з тонкими бурими або чорними поперечними плямами на череві, боках і підхвісті. На грудях краплясті плями<ref name="ecoclub">{{cite web|author=И. Карякин|url=http://ecoclub.nsu.ru/raptors/species/falco_per.shtm|title=Сапсан (''Falco peregrinus'')|work=Клуб исследователей русских пернатых хищников|accessdate=2008-03-29|archiveurl=
[[Файл:Peregrine falcon scheme.jpg|right|270px|thumb|Прикметні особливості тіла сапсана]]
[[Очі]] великі, опуклі, темно-карі, оточені жовтуватим кільцем голої шкіри<ref name="Buturlin"/>. [[Восковиця]] жовта, дзьоб і ноги чорні<ref name="Beckstead2001">{{cite web|author=Beckstead, D.|year=2001|url=http://www.nps.gov/yuch/Expanded/key_resources/peregrine_falcons/peregrine_falcon.htm|title=American Peregrine Falcon|work=U.S. National Park Service, Версія від 2001-09-11|accessdate=2008-03-31|archiveurl=
Оперення молодих птахів є менш контрастним — верхня частина тіла бура з облямівками криючих вохристого кольору, нижня світліша і має радше подовжні плями, на відміну від поперечних смуг дорослих птахів. Восковиця блакитно-сіра, ноги жовті<ref name="Handbook"/><ref name="ecoclub"/><ref name="Terres1991"/>.
Більшість звуків, що видає сапсан, пов'язані з аспектами репродуктивної поведінки. Поза [[шлюбний сезон|шлюбним сезоном]] птах зазвичай мовчазний<ref name="Mullarney1999">{{cite book| author = Killian Mullarney, Lars Svensson, Dan Zetterström, & Peter J. Grant | year = 1999 | title = Birds of Europe | publisher = Princeton University Press | isbn = 978-0-691-05054-6 | pages = 98}}</ref>, за винятком внутрішньо- і міжвидових зіткнень. Репертуар самок і самців подібний, мало відрізняється від інших видів сокола, але відносна частота і контекст вокалізів залежать від статі і виду. Географічних відмінностей між птахами 4 підвидів (''F. p. tundrius'', ''F. p. pealei'', ''F. p. anatum'', ''F. p. brookei'') не спостерігалося<ref>{{cite journal| author = Wrege, P. H. and T. J. Cade | year = 1977 | title = Courtship behavior of large falcons | journal = Raptor Res. | volume = 11 | pages = 1–27}}</ref>. Вокаліз самців і самок відрізняється за частотою та спектром, зазвичай виклики самців приблизно 0,2 кГц вищі, ніж самок, містять ширший ряд частот і мають чіткішу гармонійну структуру<ref>{{cite book| author = Cramp, S. and K. E. L. Simmons | year = 1980 | title = The birds of the Western Palearctic | volume = 2: hawks to bustards | publisher = Oxford Univ. Press | location= Oxford, U.K.}}</ref>. Чоловічі і жіночі вокалізи дозволяють ототожнення індивідуумів з точністю близько 90 %<ref>{{cite book| author = Telford, E. A.| year = 1996 | title = Peregrine Falcons in the northeastern United States: sonagraphic analysis of the defense call, population turnover, and dispersal | work = M.S. thesis | publisher = Boise State Univ. | location= Boise, ID}}</ref>. Зареєстровані типи вокалізу такі<ref name=birdsofNAname>{{cite web|title=Peregrine Falcon|work=The birds on North America online|url=http://bna.birds.cornell.edu/bna/species/660/articles/introduction|author=White, Clayton M., Nancy J. Clum, Tom J. Cade, and W. Grainger Hunt|archiveurl=
'''''Кек''''' ({{lang-en|cack}}): послідовність коротких (0,15 с), гармонійних викликів із широким спектром (1-9 кГц) з інтервалами 0,1-0,2 с, нагадує жорсткий ''кек-кек-кек-кек-кек'' або ''к'як-к'як-к'як'', часто повторюється не припиняючись. Виклик самок прагне бути швидшим, з коротшими інтервалами. Надається у випадку тривоги і асоціюється із із захистом гнізда. Може зростати в швидкості та інтенсивності, проте швидкість зменшується під час атаки, коли викрик фрагментується до ''кее-ее-ек, кее-ее-ек''<ref name=cade1960>{{cite journal| author = Cade, T. J. | year = 1960 | title = Ecology of the Peregrine and Gyrfalcon populations in Alaska | journal = Univ. of California Publ. Zool. | volume = 63 | pages = 151–290}}</ref>. Інколи цей виклик може подаватися для спілкування і привернення уваги<ref name="Bogolubov">{{cite book| author = Боголюбов А. С., Жданова О. В., Кравченко М. В. | title = Определитель птиц и птичьих гнёзд средней полосы России | location= Москва | publisher = Экосистема | year = 2006 | url = http://www.ecosystema.ru/08nature/birds/038.php онлайн}}</ref>.
Рядок 105:
[[Файл:Oeuf faucon pelerin buffalo.jpg|left|250px|thumb|Кладка яєць]]
[[Статева зрілість]] у самців і самок наступає вже наступного року після народження<ref name="USForestService">{{cite web|work=US Forest Service|url=http://www.fs.fed.us/database/feis/animals/bird/fape/all.html|title=Falco peregrinus — Biological data and habitat requirements|accessdate=2008-04-14|archiveurl=
Сапсани [[моногамія|моногамні]]; пари зберігаються протягом багатьох років. Даному виду, незалежно від способу життя, також притаманна прихильність до певної гніздової території, яка зберігається в декількох поколінь птахів протягом тривалого часу<ref name="RIZ"/>, — наприклад, на невеликому острові біля узбережжя [[Уельс|Вельса]] дослідники зафіксували кам'янистий відріг, на якому постійно гніздились птахи, починаючи, принаймні, від [[1243]] року<ref name="WDNR"/>. Початок сезону розмноження припадає на квітень-червень; північні популяції, як правило, розмножуються пізніше<ref name="Gooders1995">{{cite book| author = John Gooders | year = 1995 | title = Pocket Guide Birds of Britain and Ireland | publisher = Larousse | isbn = 978-0752300160}}</ref>.
Зазвичай першим до місця майбутнього гнізда прилітає самець; закликаючи самку, він виконує різні повітряні піруети: кружляє по спіралі, раптово пірнає або перекидається<ref name="USFishWildlifeService1995"/>. Якщо самка врешті сідає на невеликій відстані від самця, це означає, що пару сформовано. Птахи, які сидять поруч, можуть уважно розглядати один одного, чистити своєму партнерові пір'я або обгризати кігті<ref name="Dewey2002"/>. Крім того, в процесі залицяння самець часто годує самку, нальоту передаючи їй спійману ним здобич. Приймаючи їжу від самця, що знаходиться згори, самка в повітрі перевертається догори ногами. У гніздовий період сапсани ретельно боронять свою територію та дуже агресивно налаштовані проти прибульців. Відстань між сусідніми гніздами майже ніколи не менше 1 км, навіть у районах з великою щільністю популяцій<ref name="Blood2001">{{cite web|author=Blood, D. & Banasch, U.|year=2001|url=http://www.hww.ca/hww2.asp?id=60|title=Hinterland Who’s Who Bird Fact Sheets: Peregrine Falcon|accessdate=2008-04-09|deadurl=
Сапсани активно боронять свою територію: при вторгненні у неї здатні напасти на порушника, навіть на більшого розміром пернатого хижака, наприклад, [[Орел|орла]] чи [[крук]]а<ref name="Buturlin"/><ref name="Blood2001"/>. При наближенні людини, птахи починають проявляти неспокій вже на відстані 200—300 м від гнізда, подаючи тривожні голосові сигнали. На ближчій відстані спочатку самець, а потім і самка з гучними криками кружляють над людиною, іноді сідаючи поблизу на короткий час<ref name="ecoclub"/>.
Рядок 158:
* ''Falco peregrinus '''peregrinator''''' Sundevall, 1837
: Раніше відомий як ''Falco atriceps'' і ''Falco shaheen''. Мешканець [[Південна Азія|Південної Азії]] — [[Пакистан]]у, [[Індія|індії]], [[Шрі-Ланка|Шрі-Ланки]] і [[Китайська Народна Республіка|Південно-східного Китаю]]. Осілий підвид. Невеликого розміру, темніших тонів. Має руде з світлими смугами оперення в черевній частині тіла. У Шрі-Ланці ці птахи віддають перевагу високим пагорбам в центральній частині острова, тоді як сапсани підвиду ''calidus'', що прилітають на зиму, зазвичай селяться вздовж узбережжя<ref name="Döttlinger2005">{{cite journal | author = Döttlinger, H. & M. Nicholls | year = 2005 | title = Distribution and population trends of the black shaheen Peregrine Falcon ''Falco peregrinus peregrinator'' and the eastern Peregrine Falcon ''F. р. calidus'' in Sri Lanka | journal = Forktail | volume = 21 | pages = 133—138 | url = http://www.orientalbirdclub.org/publications/forktail/21pdf/Dottlinger-Peregrine.pdf | accessdate = 2011-01-08 | archiveurl = https://web.archive.org/web/20090326082616/http://www.orientalbirdclub.org/publications/forktail/21pdf/Dottlinger-Peregrine.pdf | archivedate = 2009-03-26 | deadurl = yes }}</ref>.
* ''Falco peregrinus '''madens''''' Ripley & Watson, 1963
Рядок 191:
[[Файл:Aa 2006 05 06 peregrine tiercel on bare hand 02 300x600.jpg|left|200px|thumb|Навчання птаха]]
Сапсан у всі часи залишався рідкісним птахом, незважаючи на свою пристосовність до різних ландшафтів і кліматичних умов. У наш час{{коли}} популяція птахів в цілому визнається стабільною<ref name="IUCN">{{cite web|work=BirdLife International|year=2004|url=http://www.iucnredlist.org/apps/redlist/details/144581/0|title=''Falco peregrinus''|accessdate=8 січня 2011|archiveurl=
Окрім використання отрутохімікатів, несприятливими чинниками, що впливають на чисельність, також є зростаюча конкуренція з [[Балабан|соколом-балабаном]], нестача придатних для гніздування місць, культурна зміна ландшафтів і браконьєрство. Певної шкоди можуть заподіяти природні хижаки, що руйнують гнізда, — [[пугач]]і, [[лисиця|лисиці]], [[Куничні|куниці]] та інші<ref name="RedBookChelyabinsk"/>. Сапсани уживаються поряд з житлом людини, проте чутливі до надмірного турбування з боку людей.
Рядок 207:
В [[Західна Європа|Західній Європі]] перша писемна згадка про сапсана як про окремого птаха датується аж [[15 століття]]м, коли побачив світ [[Англія|англійський]] [[рукопис]] «''Boke of St. Albans''», що містить правила полювання з хижими птахами<ref name="Glasier2006"/>.
З сапсанами пов'язана низка західноєвропейських традицій. Зокрема, в 1405 році король Англії [[Генріх IV (король Англії)|Генріх IV]] передав [[острів Мен]] в довічне володіння [[Сер (титул)|серові]] Джону Стенлі (''John Stanley'') в обмін на зобов'язання подарувати йому двох сапсанів на коронацію й дарувати по два птахи всім наступним англійським [[монарх]]ам. Ця традиція зберігалася аж до 1821 року, коли був коронований король [[Георг IV (король Великобританії)|Георг IV]],<ref>{{cite web|url=http://www.gov.im/isleofman/facts.xml|title=Island Facts|work=Офіційний сайт уряду острова Мен|accessdate=2008-04-23|archiveurl=
Взагалі більшість свідчень про сапсанів (і соколів загалом), і в європейських, і в східних, і в давньоруській культурах, стосуються саме [[соколине полювання|соколиного полювання]].
Рядок 217:
[[Файл:Codex Manesse Markgraf Heinrich von Meißen.jpg|thumb|180px|Соколині лови. Мініатюра з [[Манесський кодекс|Манесського кодексу]].]]
Таким чином, вже до нашої ери соколине полювання було широко відоме в тогочасному світі — у [[Монголія|монгольських]] [[кочівники|кочівників]], [[Китайська Народна Республіка|китайських]] [[імператор]]ів, на [[Корейський півострів|Корейскому півострові]], в [[Індокитай|Індокитаї]], [[Персія|Персії]] і на [[Близький Схід|Близькому Сході]]<ref name="IAFCBP">{{cite web|work=International Association for Falconry and Conservation of Birds of Prey|url=http://www.i-a-f.org/history.html|title=A Brief History of Falconry|accessdate=2008-04-15|deadurl=
У країнах [[Західна Європа|Західної Європи]] полювання з використанням ловецьких птахів залишалося невідомим або непопулярноим до [[3 століття|ІІІ століття]]; принаймні, про нього не згадується ані в [[Давній Рим|римських]], ні в [[Стародавня Греція|давньогрецьких]] джерелах, попри те, що починаючи з [[1 століття|І століття]] відбувалася масова [[міграція]] народів [[Центральна Азія|Центральної Азії]] (зокрема унаслідок завоювань вождя [[Гунни|гуннів]] [[Аттіла|Аттіли]]) до [[Середземномор'я]], бурхливо розвивалася торгівля, а [[Александр Македонський]] здійснював походи на [[Близький Схід]], [[Персія|Персію]] й [[Індія|Індію]]<ref name="Pratt2008">{{cite web|author=Teresa Pratt|year=2008|url=http://www.exmoorfalconry.co.uk/History%20of%20falconry.htm|title=History of falconry|accessdate=2008-04-21|deadurl=404}}</ref>. Лише в [[1274]] році імператор [[Священна Римська Імперія|Священної Римської Імперії]] [[Фрідріх II Гогенштауфен]] написав трактат «''De Arte Venandi cum Avibus''» («Мистецтво полювання з птахами»), в якій описує правила соколиної охоти. У [[Середньовіччя|Середньовіччі]], не зважаючи на свою популярність в багатьох країнах Європи, соколине полювання через законодавчі обмеження залишалася розвагою лише вищого [[стан (соціальний)|стану]]: наприклад, в англійському трактаті «''Boke of St. Albans''» ([[1486]] року) стверджується, що мати сапсана може лише [[принц]] або [[герцог]]<ref name="Glasier2006">{{cite book| author = Phillip Glasier | year = 2006 | url = http://books.google.com/books?id=lo3z3p5ebCAC&pg=PA19&lpg=PA19&dq=Boke+of+St.+Albans+falcon&source=web&ots=d20M7LaKPC&sig=cS70dobtNoJvykVbYK4LCA10Ie8&hl=en | title = Falconry & Hawking | publisher = Batsford | year = 2006 | isbn = 978-0713484076}}</ref>.
Рядок 337:
* [http://www.ecosystema.ru/08nature/birds/038.php Сапсан на сайте ecosystema.ru] {{ref-ru}}
* [http://www.peregrinefund.org/Explore_Raptors/falcons/peregrin.html The Peregrine fund] {{ref-en}}
* [
* [https://web.archive.org/web/20080508212057/http://www.hww.ca/hww2.asp?id=60 Дані про сапсана на сайті Hinterland Who's] {{ref-en}}
* [http://bna.birds.cornell.edu/bna/species/660 Велика стаття про сапсана на сайті The Birds of North America Online] (вимагає передплати) {{ref-en}}
* [https://web.archive.org/web/20090228160207/http://ccb.wm.edu/vafalcons/falpop/vapop.htm Virginia Center for Conservation Biology: Falcon Populations] {{ref-en}}
* {{cite web|url=http://animaldiversity.ummz.umich.edu/site/accounts/information/Falco_peregrinus.html|work=Animal Diversity Web|title=''Falco Peregrinus''|archiveurl=
* {{cite web|title=Peregrine Falcon (''Falco peregrinus'')|url=http://www.dnr.state.wi.us/ORG/land/er/factsheets/birds/Falcon.htm|work=Wisconsin Department of Natural Resources|archiveurl=
* [http://ibc.hbw.com/ibc/phtml/especie.phtml?idEspecie=868 Відеокліпи за участю сапсана] {{ref-en}}
* [http://www.youtube.com/watch?v=v-wQWECP8rM&mode=related&search= Відео — сапсан, що пожирає голуба]
|