Джунгарське ханство: відмінності між версіями

|common_languages= джунгарськийджунгарська

'''Джунгарське''', '''Зюнгарське''' або '''Дзюнгарське ханство''' — держава кочових [[Ойрати|ойратських племен]] (калмиків), яка існувала у XVII—XVIII сторіччях. Держава була розташована у так званій Джунгарії (від монгольського словосполучення «зун гар») — ліва сторона, це території в районі [[Алтайські гори|Алтаю]], [[Тянь-Шань|Тянь-Шаню]] та [[Гобі]].

Основу ханства складав союз 4 [[монголи|монгольських]] племен: чорос, дербе, хошо, торго. В подальшому торго відділилися, їх місце зайняли хой. Ці племена зосереджували владу над іншими народами, які мешкали на території Джунгарії, та збирали з них данину. Кожне з 4 племен мало свого Великого князя-[[тайчі]], але чоросськийчороський Великий [[тайчі]] був головним, його називали ханом — контайчі або хунтайджи. Кочів'я чоросів знаходились у центрі держави, навколо якого розташовувались споріднені племена ойратів. Зовнішній кругколо складали різні підкорені народи: тюркські племена Алтаю та [[урянхай|Урянхаю]], східні [[киргизи]], [[казахи]] лівого відділу, міста східного [[Туркестан]]у.

За політичним устроєм Джунгарське ханство — ранньофеодальна кочова держава, правитель якогоякої був власником всієїусієї землі, а худоба знаходилась у власності окремих родин. Основним феодальним об'єднанням був улус, який складався з кількох родових союзів — отоків та аймаків. Оток був об'єднанням як споріднених груп, так і представників інших родів та племен, які кочували на певній території та залежних від одного володаря. Разом з тим оток являвстановив собою військову одиницю, яка споряджувала певну кількість воїнів. Оток налічував від 500 до 5000 родин, у період розквіту держава складалась з 24 отоків. Аймак відрізнявся тим, що об'єднував тільки споріднені родини.

На чолі кожного улусаулусу стояв тайджи, кілька улусів складали плем'я. Голова самого сильногонайсильнішого та чисельногонайчисельнішого улусаулусу вважався головою племені. Хани та тайджи складали аристократичний клас (нойони), вони вели своє походження від [[Чингісхан]]а та його братів. Іншу групу феодалів складали зайсани, які стояли на чолі аймаків та їх помічники демчі. Великий вплив мало ойратське духовентсво, якіяке булибуло пов'язаніязане з [[Тибетський буддизм|ламаїстською]] церквою Тибету. Найчисленнішим прошарком суспільства були арати, вони повинні були сплачувати податки та виконувати доручення представників влади.

[[Хан]] зосереджував ву своїх руках необмежену владу, вона переходила у спадок від батька до сина. ВищимНайвищим органом виконавчої та судової влади був зарго, який складався з близьких до хана зайсанів та ієрархів церкви, а у XVIII сторіччі до нього входили уйгурські [[Бей (титул)|беки]]. Хан і тайджи мали постійнапостійні дружини, у разі війни все здорове чоловіче населення залучалося до ополчення. У правлінняУправління ханством здійснювалося на законах, які були засновані на звичаях монгольських народів.

Основу економіки держави становило екстенсивне кочове скотарство. Крім того внаслідок віддаленості джунгарів від центрів ремесла та землеробства, та через зовнішньополітичні проблеми, обумовлені війнами, стимулювалистимулювались у них розвиток власного ремесла та землеробства. Наприклад у завойованому східному Туркестані відливалися мідні монети з написами на джунгарській та тюркській мовах. Джунгарське ханство підтримувало тісні економічні зв'язки з сусідніми країнами. Торгові каравани звідси ходили у Росію, [[Китай]], [[Середня Азія|Середню Азію]].

На протязі всього існування ханство проводило активну завойовницьку політику, феодали здійснювали спустошливі походи на казахські землі, на Алтай, який належав Російській імперії, у Китай. Такі походи мали на меті пограбування населення, та дуже часто супроводжувались невмотивованою жорстокістю по відношенню дощодо мирного населення. Крім того джунгари ув ході війн планомірно приєднували суміжні землі та обкладали даниною народи, які на них мешкали. Так до складу ханства увійшла частина казахів, [[уйгури]], східні киргизи та інші народи та племена. Найбільш кровопролитними були війни з казахами та Китайською імперією, у ті часи джунгари були найлютішим ворогом для Китаю. Результатом цих війн стало завоювання ханства китайським імператором династії Цин у 1756 році.

У липні 1756 року китайська армія, яка складаласьскладалася з [[маньчжури|маньчжурів]], монголів та [[солони|солонів]] скориставшись внутрішніми суперечками аристократії та боротьбою за титул хана, вдерлася на територію Джунгарії, розбила її війська та почала планомірно знищувати мирне населення. Загалом за наказом китайського імператора [[Цяньлун]]я було знищено 600 000 джунгарів<ref>{{Cite web |url=http://www4.gu.edu.au:8080/adt-root/uploads/approved/adt-QGU20061121.163131/public/02Whole.pdf |title=У Eye of Power, Michael Edmund Clarke, дивись references p37 {{lang-en{{!}}}} |accessdate=19 квітень 2010 |archiveurl=https://www.webcitation.org/5wQnNChmw?url=http://www4.gu.edu.au:8080/adt-root/uploads/approved/adt-QGU20061121.163131/public/02Whole.pdf |archivedate=12 лютий 2011 |deadurl=yes }}</ref>, це приблизно 80&nbsp;% населення, невелика частина була захоплена ув полон, врятувалися тільки ті, що встигли перейти на територію Казахського ханства та [[Російська імперія|Російської імперії]]. Таким чином була знищена держава разом з її мешканцями. На ці території переселили мусульман з [[Кашгар]]у та [[Ганьсу]].