Вольський Віктор Вацлавович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
правопис |
|||
Рядок 2:
{{Othernames|Вольський (прізвище)}}
'''Віктор Вацлавович Вольський''' ([[10 серпня]] [[1921]], ст. [[Злинка (станція)|Злинка]] — [[18 листопада]] [[1999]], [[Москва]]) — [[Союз Радянських Соціалістичних Республік|радянський]] і [[Росія|російський]] [[економіст]]-[[Міжнародні відносини|міжнародник]], [[Економічна географія|економіко-географ]], [[Латинська Америка|латиноамериканист]], [[доктор економічних наук]] (1966), [[професор]] (1967), заслужений професор [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московського університету]] (1996), член-кореспондент [[Академія наук СРСР|Академії наук СРСР]] (1984), член-кореспондент [[Російська академія наук|Російської академії наук]] (1991){{sfn|Географический факультет МГУ|}}. [[Герой Радянського Союзу]] (1945), [[заслужений діяч науки РРФСР]] (1961). Лауреат премії імені [[Анучин Дмитро Миколайович|Дмитра Миколайовича Анучина]] (1976), [[Державна премія СРСР|Державної премії СРСР]] (1987){{sfn|Географический факультет МГУ|}}. Засновник сучасної російської школи
== Біографія ==
Рядок 9:
Студентом, наприкінці [[1940]] року був призваний до лав [[Червона армія|Червоної армії]]{{sfn|Географический факультет МГУ|}}. У серпні [[1941]] року потрапив на фронт [[Німецько-радянська війна|німецько-радянської війни]] на посаду командира відділення зенітної батареї{{sfn|КБС|1987}}{{sfn|Кавалеры ордена Славы|2000}}. Брав участь в [[Оборона Заполяр'я|обороні Заполяр'я]], восени [[1942]] року отримав важке поранення обох ніг{{sfn|КБС|1987}}{{sfn|Кавалеры ордена Славы|2000}}. У квітні [[1943]] року став помічником, а потім командиром вогневого взводу 1354-го зенітного артилерійського полку{{sfn|КБС|1987}}{{sfn|Кавалеры ордена Славы|2000}}. Того ж року вступив до лав [[ВКП(б)]]{{sfn|КБС|1987}}. Воював на [[Степовий фронт|Степовому]], [[Воронезький фронт|Воронезькому]] і [[2-й Український фронт|2-му Українському]] фронтах. Брав участь у [[Битва на Курській дузі|Курській битві]], [[Битва за Дніпро|битві за Дніпро]], звільненні Правобережної України і Молдавії{{sfn|КБС|1987}}{{sfn|Кавалеры ордена Славы|2000}}. У серпні [[1944]] року особливо відзначився під час [[Друга Яссько-Кишинівська операція|Яссько-Кишинівської операції]], коли його колона під містечком [[Крицешти]] (поблизу міста [[Васлуй (місто)|Васлуй]]) потрапила в облогу й відбивалась впродовж 2 діб, зуміла вирватись з оточення{{sfn|КБС|1987}}. За що 24 березня [[1945]] року був нагороджений званням [[Герой Радянського Союзу]]{{sfn|КБС|1987}}{{sfn|Кавалеры ордена Славы|2000}}. 1945 року закінчив курси молодших лейтенантів, незабаром після війни звільнився з армії в запас у званні [[Капітан (військове звання)|капітана]]{{sfn|КБС|1987}}.
[[1949]] року закінчив з відзнакою [[Московський державний інститут міжнародних відносин|Інститут міжнародних відносин]] [[Міністерство закордонних справ СРСР|Міністерства закордонних справ СРСР]] (МДІМВ) за спеціальністю «економіст-міжнародник, референт-перекладач у країнах Латинської Америки»{{sfn|Географический факультет МГУ|}}{{sfn|КБС|1987}}. Залишений в аспірантурі. [[1952]] року захистив дисертацію кандидата економічних наук на тему ''«Англо-американська боротьба за нафту в Південній Америці»''{{sfn|Географический факультет МГУ|}}. Упродовж [[1953]]—[[1959]] років викладач, доцент, старший науковий співробітник МДІМВ{{sfn|Географический факультет МГУ|}}. З 1959 по 1999 рік, впродовж 40 років був беззмінним завідувачем кафедри економічної та політичної географії капіталістичних і країн, що розвиваються (нині кафедра соціально-економічної географії зарубіжних країн), географічного факультету [[Московський державний університет імені М. В. Ломоносова|Московського державного університету]]{{sfn|Географический факультет МГУ|}}. [[1966]] року захистив докторську дисертацію на тему ''«Латинська Америка: нафта і незалежність»''{{sfn|Географический факультет МГУ|}}. Наступного року присвоєне вчене звання професора. У Московському університеті створив і читав оригінальні курси лекцій: «Соціально-економічна географія Латинської Америки», «Типологія зарубіжних країн», «[[Економічне районування]]»{{sfn|Географический факультет МГУ|}}.
Упродовж 1966—[[1992]] років був директором [[Інститут Латинської Америки АН СРСР|Інституту Латинської Америки]] [[Академія наук СРСР|Академії наук СРСР]]{{sfn|КБС|1987}}. Упродовж [[1969]]—[[1993]] років був головним редактором журналу «[[Латинська Америка (журнал)|Латинська Америка]]». З [[1970]] по 1993 рік — заступник голови Наукової ради з комплексної проблеми «Сучасні проблеми країн» АН СРСР. Вольський Віктор Вацлавович впродовж життя обіймав ряд поважних посад: з 1965 року був членом [[Світова рада миру|Всесвітньої ради миру]], з 1968 року — президент товариства СРСР-Уругвай, з 1970 року — перший віце-президент Асоціації країн Латинської Америки, з 1980 року — голова радянської асоціації дружби і культурного співробітництва з країнами Латинської Америки.
Рядок 16:
== Наукові праці ==
Вольський протягом 40 років очолював радянську наукову школу соціально-економічного країнознавства Вітвера, засновник сучасної школи
Вольський Віктор Вацлавович за роки наукової праці опубліковано понад 300 наукових робіт, у тому числі 20 книг{{sfn|Географический факультет МГУ|}}. 170 його робіт було перекладено на іноземні мови й видано за кордоном{{sfn|Географический факультет МГУ|}}. Основні наукові праці:
| |||