Революція гвоздик: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Mikolavos (обговорення | внесок)
переклад...
Koshelyev (обговорення | внесок)
Рядок 14:
 
== Наслідки ==
До влади прийшла тимчасоваТимчасова Військовавійськова рада ({{lang-pt|Junta de Salvação Nacional}}), до якої увійшли представники від армії [[Військово-повітряні сили|ВПС]] і [[Військово-морські сили|ВМС]]. Головними гаслами нового військового уряду стали три ''D: Democratizar, Descolonizar, Desenvolver'' (демократизувати, деколонізувати, розвивати). Серед негайних заходів було припинення існування політичної поліції ПІДЕ і цензури, що до того переслідували будь-яку опозицію в країні, а вже наступного дня, 26 квітня, було звільнено політичних в'язнів з тюрем [[Кашіаш]]а і [[Пеніш]]а. Політичні ідеологи революції (комуністичного і лівого спрямувань) повернулися до країни з еміграції, а вже за тиждень уперше за багато років країна змогла вільно відсвяткувати [[1 травня]] (лише на вулицях Лісабона на ці урочистості вийшло близько 1 млн. чоловік).
 
Перехідний період або так званий Революційний процес в дії ({{lang-pt|Processo Revolucionário Em Curso}}) тривав в Португалії близько двох років. Історики відмічають числені політичні переслідування між лівими і правими напрямками. Марселу Каетану був змушений емігрувати спочатку на [[Мадейра (острів)|острів Мадейра]], а згодом у [[Бразилія|Бразилію]], де і помер у [[1980]] році. Багато підприємств було націоналізовано. Вже ща рік, 25 квітня [[1975]] року, були проведені перші вільні вибори до національного парламенту, де більшість здобула [[Соціалістична партія Португалії|Соціалістична партія]]. Новообраний парламент розробив проект нової конституції, який було ухвалено у [[1976]] році. Усі португальські колонії в [[Африка|Африці]], а також [[Східний Тимор]] отримали незалежність.