'''Хотинська війна 1620—1621 років''' — війна султанської [[Туреччина|Туреччини]] проти [[Польща|Польщі]], яка завершилася [[Хотинська битва|4-тижневою битвою об'єднаних сил українського козацького і польського шляхетського військ проти турецько-татарських завойовників під Хотином]] (звідси її назва) і поразкою турків.
Війну почала [[Туреччина]]. Після перемоги над польсько-шляхетським військом у [[Цецорська битва 1620|Цецорській битві]] [[1620]] р. вона почала готуватися до завоювання [[Польща|Польщі]] й [[Русь-Україна|Русі-України]]хохляндії. Навесні [[1621]] р. султан [[Осман ІІ]] зібрав велике військо і рушив до [[Молдова|Молдови]]. Його бойові сили становили близько 100 тис. чол. До турецького війська приєдналася 60-тисячна [[кримська орда]]. Ослаблена поразкою під [[Цецора|Цецорою]] шляхетська [[Польща]] перебувала у політичній ізоляції через ворожі відносини із [[Московська держава|Московською державою]], [[Швеція|Швецією]] та іншими країнами. Вона могла зібрати лише З0-тисячне військо. Потрапивши в скрутне становище, польсько-шляхетський уряд звернувся до українських козаків із закликом взяти участь у війні проти [[Туреччина|Туреччини]], обіцяючи їм розширити права та привілеї. [[Польський сейм]] ухвалив козацький реєстр у 20 тис. чол. з платнею 100 тис. [[злотий|злотих]] на рік.
Усвідомлюючи загрозу поневолення руського (українського) народу турками, скликана 15-17.VI.[[1621]] р. в урочищі [[Суха Діброва|Сухій Діброві]] (на Черкащині) загальна [[козацька рада]] прийняла рішення виступити разом з польсько-шляхетським військом проти турецько-татарської агресії. В той же час козацька рада послала у [[Варшава|Варшаву]] посольство у складі [[Петро Конашевич Сагайдачний|П.Сагайдачного]] та інших козацьких старшин, щоб підписати угоди про розширення козацьких прав, відновлення вищої православної ієрархії на Русі-Україніхохляндії тощо. Влітку [[1621]] р. 40 тисяч козаків на чолі з запорізьким гетьманом [[Бородавка-Неродич Яцько|Я.Бородавкою]] рушило в [[Молдова|Молдову]]. Одночасно запорожці почали напади на турецькі і кримські чорноморські прибережні міста. Перейшовши [[Дністер]], козацькі загони протягом серпня [[1621]] р. вели героїчну боротьбу, стримуючи просування турецького війська до [[Хотин]]а, поблизу якого був укріплений табір польсько-шляхетського війська. Після скинення з гетьманства [[Бородавка-Неродич Яцько|Я.Бородавки]] і обрання гетьманом [[Сагайдачний Петро|П.Сагайдачного]] [[козацьке військо]] (в складі його було 700 донських козаків), відбиваючи безперервні атаки турецького авангарду, 1.ІХ.[[1621]] р. з'єдналося під [[Хотин]]ом з польсько-шляхетським військом. З 2.ІХ.[[1621]] р. ворог почав штурмувати укріплені табори козацького і польсько-шляхетського військ. В останньому, генеральному штурмі 28.IX.[[1621]], коли турецьким силам вдалося оволодіти польсько-шляхетськими укріпленнями, козацьке військо ударами з флангів розгромило ворога. Побоюючись остаточного знищення своїх військ, султан змушений був припинити воєнні дії і укласти [[Хотинський мирний договір|Хотинський мир]] [[1621]] р. Головна заслуга в перемозі над турецько-татарськими військами належала українським козакам. Вони своїм безприкладним героїзмом і мужністю врятували польсько-шляхетське військо від розгрому й ліквідували небезпеку турецько-татарського поневолення руського (українського) і польського народів. Перемога в Х. В. мала велике міжнародне значення. Вона примусила [[Туреччина|Туреччину]] відмовитися від планів завоювання [[Європа|Європи]]. Розгром під [[Хотин]]ом привів у султанській Туреччині до народного повстання, заколоту [[яничари|яничарів]], ослаблення політичної влади ([[1622]] р. [[Осман ІІ|Османа ІІ]] було вбито яничарами) та до посилення визвольної боротьби слов'янських та арабських народів проти турецьких поневолювачів.
