Піратство: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
→Відродження піратства у Західному Середземномор'ї: Виправлена описка Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android |
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування з мобільної програмки Редагування з додатка Android |
||
Рядок 48:
Наприкінці XIV сторіччя, під час війни між [[Данія|Данією]] і [[Мекленбург]]ом за контроль над [[Швеція|Швецією]], мекленбурзькі герцоги, а також міста [[Росток]] і [[Вісмар]], оголосили, що їхні гавані відкриті для будь-кого, хто «на свій страх і ризик наважиться завдавати шкоди Данському королівству». Того ж року в Балтійському морі з'явилося безліч піратів. Здебільшого ними командували мекленбурзькі дворяни, серед яких виділялися [[Штюк Аренд|Аренд Штюк]] і [[Клаус Міліс]]. Оскільки в данців практично не було флоту, пірати фактично контролювали води Балтійського моря і майже безперешкодно постачали провіант до обложеного данцями [[Стокгольм]]а. Саме тому розбійники називали себе «[[віталійські брати|віталійськими братами]]» (від ''Vitalie'' — провіант). Проте діяльність «братів» не обмежувалася допомогою нужденним. У [[1393]] вони розграбували [[Берген]], в [[1394]] — [[Мальме]] і захопили [[Готланд]].
Незабаром брати почали нападати на будь які судна, тому ганзейзькі міста були змушені втрутитися, щоб примусити сторони до укладення миру. У [[1395]] в [[Ліндхольм]]і був укладений договір, за яким [[Альбрехт Мекленбурзький]] отримував свободу, а Стокгольм як застава за обумовлену суму викупу передавався на три роки ганзеатам. Однак, незважаючи на угоду, віталійські брати продовжили піратствувати на Балтиці. Їх бойовим кличем стало «друзі Господа і вороги всіх». Головним притулком для себе вони облаштували фінське
Пірати змушені були перенести свою діяльність з Балтики до Північного моря, чому значною мірою сприяли чвари у [[Фрисландія (історична область)|Фрисландії]]. Самих розбійників тепер іменували «[[лікеделери|лікеделерами]]» — тобто «рівнодільними», вочевидь натякаючи на спосіб розподілу здобичі між піратами. Серед ватажків лікеделерів особливо уславився [[Клаус Штьортебекер]], чиї пригоди послужили сюжетом для народних пісень, а в більш пізні часи і для романтичних віршів. У 1401 гамбуржці здобули біля [[Гельголанд]]а перемогу над Штьортебекером. Він був узятий в полон і страчений. Втім, це принесло заспокоєння лише на короткий час.
| |||